циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства.
Фірма є платником податку на додану вартість (застосовує 20 %).
Об'єктом оподаткування є такі операції. здійснювані платниками податку:—
продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, ;
тім числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);
Об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем това-рів (робіт, послуг) усередині держави, їхнім імпортом чи експортом.
Податковий кредит складається із сум ПДВ, сплачених плат-ником цього податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням: то-варів (робіт, послуг), вартість яких відносять до складу валових ви-трат виробництва (обігу); основних фондів і нематеріальних акти-вів, що підлягають амортизації. Податковий кредит дає фірмі право на відшкодування сплаченого ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), тобто вхідного ПДВ. Тому важливе значення мають умови і час виникнення податкового кредиту, а також джере-ла і час його погашення.
Податковий кредит виникає (формується) в суб'єктів господа-рювання, що здійснюють операції з продажу товарів (робіт, по-слуг), які обкладаються ПДВ. При цьому в суму податкового кре-диту включається та частина сплаченого ПДВ, що має відношення до придбаних товарів (робіт, послуг), які використані для реалізації оподаткованих ПДВ товарів (робіт, послуг).
Підставою для включення ПДВ у податковий кредит є податкова накладна, що передається покупцеві продавцем товарів (робіт, по-слуг). Податкову накладну складають у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної передається покупцеві, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є важливим розрахунковим і податковим доку-ментом. У разі звільнення від податку на додану вартість у податко-вій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні законодавчі документи.
Не дозволяється включати в податковий кредит витрати на спла-ту ПДВ, що не підтверджені податковою або митною декларацією. За імпортування робіт (послуг) підтвердженням факту виникнення податкового кредиту є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про переказ грошей на оплату таких робіт (послуг).
Коли на час перевірки платника податку податковим органом включені до складу податкового кредиту суми не підтверджуються відповідними документами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податко-вого кредиту.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податко-вого кредиту, що сформувався протягом того самого періоду.
Якщо за результатами звітного періоду сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов'язань платника ПДВ, різниця підля-гає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет або сума податкового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період. Відшкодування з бюджету податкового кредиту платнику ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три звітні періоди (крім оподаткування за нульовою ставкою). На вимогу платника податку сума бюджетного відшкоду-вання може бути повністю або частково зарахована в суму наступ-них платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до дер-жавного бюджету.
Суми податкового кредиту, не відшкодовані платнику податку в установлений термін, є бюджетною заборгованістю. На суму цієї бюджетної заборгованості нараховується пеня в розмірі 120% від облікової ставки Національного банку України, що діяла на час ви-никнення заборгованості. Пеня на користь платника податку нара-ховується за кожний день бюджетної заборгованості, включаючи день її погашення.
Як правило, мінімальна потреба фірми в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.
На фірмі власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також при-рівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.
Прибуток фірми спрямовується на покриття приросту нор-мативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і викорис-товується на його розсуд.
Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборот-них коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.
До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі па-сиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарсь-кому обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх викорис-тання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джере-лами формування оборотних коштів підприємства.
Сталі пасиви — це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.
Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими паси-вами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І роз-ділі пасиву балансу.
З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні ме-тодики їх розрахунку.
Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що біль-ший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою да-тою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати здійснюється за першу половину