Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над їх фактичною наявністю.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) ТМЦ від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом тощо.

Ступінь використання оборотних засобів характеризується системою показників.

1.Наявність оборотних коштів характеризує величину власних оборотних коштів.

(Вк + З) – (Оз + Пк ),

де Вк власні кошти;

Пк позикові кошти;

З забезпечення наступних витрат;

Оз основні засоби та інші позаоборотні активи.

2.Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства, який відображає питому вагу вартості оборотних коштів у майні підприємства.

Фн

Кр.в. = –––– ,

М

де Фн фактична наявність оборотних коштів;

М вартість майна підприємства.

3.Коефіцієнт оборотності оборотних засобів визначає, скільки оборотів можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу, і показує ту кількість продукції, яка припадає на одну гривню вартості оборотних засобів.

Qн.р

Коб = –––– ,

Cо.з

де Qн.р – річний обсяг випущеної продукції, грн.;

Cо.з – середньорічна вартість оборотних засобів, грн.

4.Фондомісткість (коефіцієнт завантаження), який показує, яка вартість оборотних засобів припадає на одну гривню вартості випущеної продукції.

Со.з 1

ФМо.з = ––––– = ––––– ,

Qн.р Коб

Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності.

5.Період обороту оборотних засобів визначає ту кількість днів, на яку припадає один оборот оборотних засобів.

Со.з Ч Дк Дк

Тоб = ––––––––– = –––– ,

Qн.р Коб

де Дк – кількість календарних днів у періоді, що розглядається.

6.Коефіцієнт збереження оборотних засобів характеризує ефективність використання оборотних засобів і визначається так:

Со.з

Кзб = ––––––

Но.з

де Но.з – сумарний норматив оборотних засобів.

7.Прибутковість оборотних коштів показує скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів.

Пб

По.з = –––– ,

Со.з

де Пб – балансовий прибуток підприємства.

8.Рентабельність оборотних засобів, який визначає ступінь використання оборотних коштів.

Пб

Rо.з = ––––– Ч 100%

Со.з

Порівнюючи показники оборотності оборотних засобів за два суміжні періоди або фактичного з плановим, можна визначити зміну величини оборотних засобів, яка викликана прискоренням або уповільненням обертання.

1.3.ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ ПІДПРИЄМСТВА В ОБОРОТНИХ ФОНДАХ НА ОСНОВІ НОРМАТИВІВ.

Шляхом нормування визначається той мінімальний розмір оборотних засобів, який необхідний для забезпечення безперервного й нормального функціонування виробництва. Нині найбільш поширені три методи нормування оборотних засобів:

1. Аналітичний - грунтується на аналізі наявності оборотних фондів підприємства з подальшим коригуванням фактичних запасів залежно від потреб виробництва і вилучення з них надлишкових.

2. Коефіцієнтний - полягає в уточненні фактичних запасів товарно-матеріальних цінностей на величину коефіцієнта змін умов виробництва, який розраховується на основі показників динаміки розвитку підприємства впродовж - кількох попередніх років.

3. Метод прямого розрахунку, який грунтується на розрахунках нормативів по кожному нормованому елементу оборотних засобів: виробничих запасах, незавершеному виробництву, витратах майбутніх періодів та залишках готової продукції на складах. Цей метод є найпоширенішим тому, щю він дає змогу точніше нормувати використання оборотних засобів підприємства, враховуючи специфіку виробництва та умови його розвитку. Крім цього він дає можливість проаналізувати наскільки оптимальним є установлені норми, виявити їх недоліки, якщо такі є.

Норматив оборотних засобів - це їх мінімальний планований розмір, необхідний для нормального функціонування підприємства.

Нормування оборотних засобів у виробничих запасах .

Норматив оборотних засобів у виробничих запасах у грошовому виразі визначається як добуток щоденних планових (нормативних) витрат матеріальних цінностей у гривнях і загальної норми запасів матеріалів у днях:

Но.з.= Qн.Ч N ,

де Qн. – щоденні планові (нормативні) витрати матеріалів, грн.;

N – норма запасів матеріалів, днів.

Qр.м. Ч і

Qн. = –––––––––,

Дк

де Qр.м.– річні витрати матеріалів за попередні періоди;

і – індекс зміни обсягів виробництва, який розраховується на основі динаміки підприємства;

Дк – кількість календарних днів у році.

Щорічні витрати матеріалів визначаються за фактичними даними і мають свою структуру, яка залежить від технологічних особливостей виробництва.

Qр.м.= Qчис+ Qвідх + q ,

де Qчис – чисті витрати матеріалів та сировини на виготовлення продукції, які визначаються за технологічними нормативами;

Qвідх – витрати, пов’язані з технологічними відходами;

q – витрати, пов’язані з іншими організаційно-технічними відходами, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо.

Норма запасу оборотних засобів – це мінімально необхідна кількість днів, на яку треба визначити запас матеріалів для нормального функціонування підприємства.

Норма запасу визначається так:

N = Nпот +Nпід+Nгар +Nсез +Nтр ,

де Nпот – поточний запас; Nпід – підготовчий запас;

Nгар – гарантійний запас; Nсез – сезонний запас;

Nтр – транспортний запас.

Поточний запас являє собою резервний термін запасу оборотних засобів між двома суміжними поставками (при рівномірних поставках). Він , як правило, дорівнює половині встановленого інтервалу.

Підготовчий запас – це термін, який необхідний для комплектації, лабораторного аналізу, приймання та доставки матеріалів зі складів та баз. Він розраховується з урахуванням специфіки кожного підприємства і технологічних особливостей обробки сировини.

Гарантійний запас установлюється на випадок порушення планового режиму поставок.

Він дорівнює половині поточного запасу, тобто

Nгар = 0,5 Ч Nпот .

В економічно розвинутих країнах такий запас дещо нижчий. Наприклад, у Німеччині він здебільшого становить 8-10%, у США та Великобританнії – 7-12%, у Франції 13-15% від поточного запасу. Річ у тім, що утримання спеціальних складів та їх обслуговування для зберігання запасів сировини нерідко обходиться дорожче, ніж втрати від несвоєчасних поставок і зупинки виробництва. У випадку порушення терміну поставок з вини постачальника порушник зобов’язаний сплатити суму штрафів, яка перевищує втрати підприємства.

Сезонний запас установлюється для організацій та підприємств у місяцях,