системи ціноутворення;
–
застосування дійової системи економічного стимулювання.
Прагнення економії матеріальних ресурсів сприяє залученню нової техніки та здійсненню технологічних процесів. Економія споживання матеріальних ресурсів сприяє покращенню використання виробничих потужностей та підвищення суспільної продуктивності праці. Навіть зменшення лише питомих витрат минулої, уречевленої праці означає ріст продуктивності суспільної праці. Але справа не лише в цьому економія матеріальних ресурсів сприяє економії витрат також і живої праці: скорочують відносні витрати робочої сили на транспортування матеріалів, їх завантаження та розвантаження, зберігання.
Економія матеріальних ресурсів у великій мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції.
Вже зараз на частку матеріальних витрат припадає 3/4 усіх витрат виробництва. В подальшому, з ростом технічного рівня виробництва, частка уречевленої праці у загальних втратах за виробництвом продукції буде продовжувати збільшуватися, і, отже, покращення використання предметів праці та засобів праці буде основним напрямком економіки суспільних витрат виробництва.
Впливаючи суттєво на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів здійснює позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.
Таким чином, економічна ефективність покращення використання та економії оборотних засобів суттєво великі, оскільки вони здійснюють позитивний вплив на усі сторони виробничої та господарської діяльності підприємства.
3.4.РОЗВЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ НЕСТАЧІ ОБОРОТНИХ КОШТІВ І ПОПОВНЕННЯ ЇХ ОБСЯГУ ЗА УМОВ КРИЗОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ.
Нові умови господарювання потребують зміни в управлінні господарськими суб’єктами. Управління фінансами на рівні підприємства має ряд цілей: прибуток, ліквідність, достатність обігових коштів. Для досягнення поставлених цілей необхідно налагодити систему планування, прогнозування й контролю за розумним використанням коштів.
Особливість обігових коштів полягає у їх двоякій природі. З одного боку, вони виступають у вигляді активів, утілених у матеріальні цінності, – засоби сфери виробництва та сфери обігу (виробничі запаси; матеріальні цінності у виробництві; готова продукція; незавершене виробництво; кошти у касі, на розрахунковому рахунку та інших рахунках банку). З другого боку, обігові кошти виступають у вигляді пасивів, тобто відображають джерела, за рахунок яких вони утворені (власні та залучені).
Обігові кошти сфери виробництва обслуговують сферу виробництва і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції. Водночас обігові кошти сфери обігу хоч і не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі, але забезпечують єдність виробництва та обігу. Таким чином, обігові кошти забезпечують єдиний процес.
У розвинутих країнах світу нестачу власних фінансових ресурсів підприємства задовольняють за рахунок позикових коштів – кредитів у всій їх різноманітності: на умовах забезпеченності, платності та цільового характеру використання. Створення в цих країнах особливих умов для молокопереробних підприємств в отриманні короткострокових кредитів пов’язують зі специфікою виробництва та особливостями кругообороту оборотних засобів, зокрема сезонністю.
Водночас, в Україні спостерігається згортання кредитних відносин між підприємствами молочної галузі та банками, бо сплата високих відсотків збільшує собівартість і ціну продукції, внаслідок чого знижується її конкурентоспроможність.
Механізм поповнення обігових коштів залежить від чинної нормативно-правової системи.
За чинним законодавством до 1997 року усі підприємства державної форми власності мали в обов'язковому порядку 10% прибутку звітного року віддавати на поповнення обігових коштів підприємства. Проте, як свідчить практика, більшість підприємств була збитковою.
У ринкових умовах фонд доцільно формувати за рахунок собівартості. Звичайно, про доцільність такого заходу можна сперечатися. З одного боку, це призведе до зростання цін і дебіторської заборгованості, з другого - зменшить розмір податку на прибуток (у сумовому вираженні), одночасно зросте величина податку на додану вартість. Тому, узагальнюючи, можна зробити висновок, що дослідження механізму поповнення обігових коштів за рахунок власних джерел потребує серйозних науково-математичних підрахунків.
Виходом із розбалансованої фінансової системи підприємств та їх неплатоспроможності могло б стати планування (нормування) обігових коштів. Важливим при цьому підході може бути:
планування обігових коштів за двома моделями: розміщенням та джерелами фінансування;
планування загальної потреби в обігових коштах без поділу на нормовані та ненормовані статті;
узагальнені методи розрахунку потреби в обігових коштах із подальшею деталізацією;
використання норм та нормативів.
Отже, приділяючи увагу плануванню підприємства, певною мірою можна передбачити й регулювати процеси забезпечення та використання обігових коштів.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Як свідчить аналіз дебіторської заборгованості, вона потребує постійної уваги та неординарних рішень.
З метою поліпшення стану дебіторської заборгованості слід приділяти достатню увагу вибору оптимальних форм безготівкових розрахунків. На нашу думку, доцільно формувати резервні фонди підприємства по сумнівних боргах, які формуються за рахунок балансового прибутку. Створений резерв по сумнівних боргах може бути також джерелом поповнення фінансових ресурсів, авансованих в операції по реалізації товарів.
Підприємства можуть збільшувати ефекривність використання оборотних засобів за рахунок таких засобів:
1.
Зменшити строк виготовлення продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, більш широкого застосування конструкцій, агрегатів та напівфабрикатів.
2.
Зменшення виробничих запасів поліпшенням організації матеріально-технічного постачання, зменшенням дальності їх транспортування.
3.
Економією матеріальних ресурсів за рахунок кращого їх зберігання та обліку, суворого дотримання норм матеріальних витрат на одиницю продукції.
4.
Удосконалення розрахунків із замовниками та вжиття інших заходів щодо поліпшення фінансової та платіжної дисципліни.
5.
Упорядкування ціноутворення, застосування дійової системи економічного стимулювання.
Прискорення оборотності оборотних засобів зумовлює, з одного боку, збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства, а з іншого дає можливість вивільнити частину коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.Білейченко О.Г.
Структура обігових коштів в умовах ринкової економіки // Фінанси України-2003р.-№5. стор.70-72
2.Бойчик.І.М.
Оборотні фонди і оборотні кошти підприємства // Економіка підприємства: Навч.посібник:К.: Атіка,- 2002р..- стор. 140-150
3.Гришова І.Ю.
Формування джерел оборотних засобів молокопереробних підприємств // Економка АПК.- 2001р.- №10.- стор.69-71
4. Дайновський Ю.А.
Фінансовий аналіз життєвого циклу підприємства // Фінанси України-2003р.-№10
5. ДемчукЛ.А.
Аналіз забезпеченності с/г підприємств оборотними засобами // Економіка АПК. 2000р.-№7.-стор.61-64
6.Заіка І.П.
Оцінка дебіторської заборгованості як етап в