проблематичним є залучення коштів тіньового сектору капіталу, що знаходиться на рахунках за кордоном, і накопичень, які зберігаються в готівковій формі. Ці напрямки можуть розглядатися як потенційні з метою нагромадження капіталу та його подальшого використання.
4.Створення банку реконструкції та розвитку України. Створення такого банку може розглядатися як запровадження структури, спрямованої на здійснення інвестиційних проектів, що мають загальнодержавне значення.
5.Тимчасовим заходом, спрямованим на фінансування масштабних проектів у визначених часових мережах, є створення банківських консорціумів.
Перспективними організаційними формами нагромадження капіталу для його подальшого інвестування в економіку України виступають банківські фінансові посередники. Виходячи з конкретних умов України та світового досвіду розвитку небанківських фінансових посередників, найбільш доцільним є: а) інвестиційні компанії, б) ощадні установи, в) взаємні фондів.
При цьому державне забезпечення діяльності згаданих небанківських фінансових посередників повинне орієнтуватися на цілі нагромадження капіталу та його подальшого інвестування. разом з тим при використанні світового досвіду нагромадження капіталу для подальшого інвестування необхідно максимально враховувати умови розвитку економіки України, що буде сприяти виробленню моделі, яка б працювала на користь подальшого розвитку держави.
ВИСНОВОК
Опрацьовуючи цю тему я вважаю, що доцільними будуть зроблені такі висновки.
Поняття "капітал" , або "інвестиційні ресурси", як стверджують відомі американські економісти Макконнелл і Брю, включає всі вироблені засоби виробництва ( всі види Інструментів, машини, обладнання, складські приміщення транспортні засоби і мережу збуту), які використовуються у виробництві товарів і послуг та в доставці їх до кінцевого споживача.
Капітал - це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто само зростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.
Капітал розглядається як сукупність засобів виробництва і вважається вічною категорією. Він ототожнюється з речовою натуральною формою. Але на відміну від первинних чинників затрат праці і землі - капітал, будучи частиною затрат є в той же час продуктом праці.
Інвестиція є довгостроковим вкладенням капіталу в галузі господарства заради одержання прибутку: Фінансові Інвестиції використовуються на закупку акцій, облігацій та цінних паперів, випущених акціонерними товариствами або державою. Реальні інвестиції — це вкладання грошей у виробничий основний капітал (будинки, споруди, обладнання, машини, житлове будівництво, товарно-матеріальні запаси).
Оскільки власникам грошового капіталу все рівно куди вкладати кошти (з виправленням розходжень, що компенсують, у прибутковості, зв’язаних з розходженням ризику), ринок забезпечує вирівнювання прибутковості капіталовкладень і єдину ставку відсотка. При цьому все рівно, із власним чи позичковим капіталом працює фірма — принцип альтернативних витрат диктує необхідність забезпечити прибутковість не нижче ринкової навіть на „свій” капітал.
Складність аналізу інвестицій полягає в необхідності зіставлення двох потоків — витрат і майбутніх доходів. Корисність доходів, одержуваних у майбутньому, вважається меншої, чим сьогоднішня: на поточні доходи до майбутнього можна одержати відсотки. Тому потрібно спеціальним образом перераховувати майбутні надходження шляхом дисконтування.
Зіставляти грошові суми, одержувані в різний час, дозволяє розроблений економістами метод дисконтування. Дисконтування робить можливим порівняння грошових потоків, одержуваних у різний час, шляхом приведення (перерахування) їх до одного тимчасового періоду.
Предметом продажу тут стає особливий товар-капітал. Специфічною-особливістю його є те, що гроші одержують нібито додаткову корисність: здатність давати прибуток, тобто зростати за вартістю.
Ефективна національна економіка - гарантія незалежності держави. Вона вимагає комплексних програм економічних реформ, реальних гарантій невідхильності переходу до ринкової економіки.
Нашій країні доведеться зробити ще незнаний в історії людства крок здійснити зворотний перехід від суспільства з перехідною економікою до суспільства з ринковою економікою.
Говорячи про капітал, потрібно відзначити, що в будь-який момент часу існують одні юридичні і фізичні особи, у яких є деякий надлишок фінансових коштів, і інші - у яких їх не вистачає, Для нормального розвитку економіки постійно потрібні мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових коштів між її сферами і секторами
Отже, значна роль в економічних реформах належить ефективній фінансовій та грошово-кредитній політиці.
У підприємств усіх форм власності все частіше виникає потреба залучення позикових засобів для здійснення своєї діяльності отримання прибутку.
Найбільш розповсюдженою формою залучення засобів є одержання банківської позички.
Банки являються суб’єктом ринку капіталу.
Характерною ознакою ринкової економіки є високо розвинута і розгалужена фінансова банківська система. Через неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і забезпечується їх найефективніше і раціональне використання. Звідси походить і провідна роль різноманітних фінансових інститутів (насамперед, банків) у суспільстві.
Отже звідси слідує, що суб’єкти ринку капіталу відіграють найважливішу роль у економіці країни так як вони здійснюють основні операції такі як нагромадження, використання та вкладання, і отримання прибутку.
Список використаної літератури
Александрова М.М., Кірейцев Г.Г., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит.:В 2-х частинах: Навчально-методичний посібник. — Житомир: ЖІТІ, 2002. — 224 с.
Базидевич В.Д., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: опорний конспект лекцій. — К.: Четверта хвиля, 1998. — 248 с.
Банківські операції: Підручник/ А.М. Мороз, проф.. А.М. Мороза — КНЕУ, 2000. — 384 с.
Банковское дело / Под. ред. В.И. Колесникова — М.: Финансы и статистика. — 480 с.
Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика: Том 1,2.СПб, 1998. — 503 с.
Гроші і кредит / Під. кер. М.І. Савлука. — К.:Либідь, 1992. — 331 с.
Деньги, кредит, банки / Под. ред. О.И. Лаврушина, М., 1998 — 448 с.
Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка: Навч. посібник. — К.: Четверта хвиля, 1997. — 204 с.
Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студентів спец. вузів. — К.: Таксон, 1998. — 334 с.
Мельник Л.П., Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посіб. — Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. — 412 с.
Мишкін Ф., Фредерік С., Економіка грошей, банківської справи