Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок випуску власних боргових зобов'язань — облігацій або векселів. Крім того, фінансові компанії можуть користуватися короткостроковими кре-дитами комерційних банків.

Основною функцією фінансових компаній є надання кредитів покупцям споживчих товарів шляхом придбання у торговельних фірм боргових зобов'язань, якими був оформлений відповідний продаж.

Кредитні спілки — це кооперативні організації, що створюються з метою акумуляції заощаджені, своїх членів та їх взаємного кредитування. Об'єднання громадян у кредитні спілки може здійснюватись за професійною, релігійною, територіальною або іншою ознакою, тобто ініціаторами їх утворення можуть бути підприємства, профспілки, релігійні громади, місцеві органи самоврядування. Спільність інтересів осіб, що формують кредитну спілку, визначається потребою одержання доходу на тимчасово вільні власні кошти та можливістю оперативного отримання кредиту.

Ломбард - кредитна установа, що здійснює видачу позик під заставу рухомого майна (цінних речей).

Специфіка ломбардних позичкових операцій полягає у видачі приватним особам невеликих сум позичок на відносно короткі строки (переважно до трьох місяців).

Іншою сферою діяльності ломбардів є приймання речей (в основному ювелірних виробів та антикваріату) на зберігання за певну плату.

Для здійснення своїх операцій ломбарди, крім власних коштів, можуть користуватися кредитами комерційних банків.

Міжбанківські об'єднання відіграють усе помітнішу роль у діяльності банківської та кредитної систем. Вони утворюються банками (іншими установами за участю банків) з метою координації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, для захисту своїх професійних інтересів.

Перші міжбанківські об'єднання виникли як наслідок становлення величезних промислових монополій (концентрації промислового капіталу) та конкурентної боротьби між банками. Основними способами створення міжбанківських об'єднань стали:

а) злиття самостійних банків;

б) поглинання одним банком своїх конкурентів.

Умовно, виходячи із різних критеріїв класифікації, міжбанківські об'єднання поділяються (рис. 16.2): міжбанківські об'єднання, некомерційного типу, комерційного типу, асоціативні структури

Головними представниками міжбанківських об'єднань асоціативного комерційного типу є консорціуми та картелі; корпоративного типу — концерни і трести.

Банківський консорціум — тимчасове об'єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Організується під головуванням найбільшого банку (голови консорціуму), який діє від імені і в інтересах усіх учасників консорціуму. За такого об'єднання юридична самостійність банків, що входять до складу консорціуму, не втрачається.

Головна мета консорціуму:

1. Збільшення обсягів операцій з допомогою концентрації ресурсів.

2. Розподілення ризиків, що дає можливість обмежити втрати кожного учасника консорціуму за можливих неплатежів клієнтів.

Банківський картель — об'єднання крупних банків навколо угоди про розподіл сфер діяльності (узгодження і проведення єдиної політики щодо процентних ставок, дивідендів, умов кредитування тощо). Умови угоди, як правило, не афішуються. Незалежність банків, що входять до складу картелю, зберігається.

Банківський концерн - це монополістичне об'єднання акціонерних банків, коли великий банк (головне акціонерне товариство) стає власником контрольного пакета акцій юридичне) самостійних банків (дочірніх товариств), а відтак здобуває право контролювати їхню діяльність.

Банківські холдинги стали дуже поширеними в останні роки, вони утворюються на величезних територіях, їх називають „супермаркетами” банківських і небанківських послуг.

Основна мета холдингу — спрямовувати, контролювати діяльність усього об'єднання і кожної його складової окремо, оптимізуючи прибуток.

Існують одно - та багато банківські холдингові компанії.

Одно банківські холдингові компанії (фінансові концерни) складаються з одного банку, який виконує функції холдингу, а також певної кількості пара банків.

Багато банківські холдингові компанії контролюють два або більше банків. Найчастіше головною холдинговою компанією в цьому об'єднанні стає інвестиційна або фінансова корпорація, ство-рена на базі промислових підприємств і банків.

Банківський трест — це монополістичне об'єднання банків, яке утворюється об'єднанням власності банків, що входять до його складу. При цьому останні втрачають юридичну, комерційну самостійність і підпорядковуються одному органу управління. На відміну від концерну, трест базується не на акціонерній, а на пайовій формі власності.

2.2. Формування попиту і пропозиції на ринку капіталу. Ціна рівноваги.

Величина попиту на грошовий капітал знижується з ростом ставки відсотка. У стані рівноваги граничне виробництво інвестиційного капіталу дорівнює граничній нормі тимчасових переваг, тобто показнику того, що втрачає граничний інвестор, відмовляючись від негайного використання своїх вільних засобів. Тим самим забезпечується максимізація віддачі від інвестицій у масштабі суспільства — робиться рівно стільки капіталовкладень, скільки дають віддачу більшу, ніж (альтернативні) витрати (вигоди від їхнього негайного використання на споживання).

Оскільки власникам грошового капіталу все рівно куди вкладати кошти (з виправленням розходжень, що компенсують, у прибутковості, зв’язаних з розходженням ризику), ринок забезпечує вирівнювання прибутковості капіталовкладень і єдину ставку відсотка. При цьому все рівно, із власним чи позичковим капіталом працює фірма — принцип альтернативних витрат диктує необхідність забезпечити прибутковість не нижче ринкової навіть на „свій” капітал.

Складність аналізу інвестицій полягає в необхідності зіставлення двох потоків — витрат і майбутніх доходів. Корисність доходів, одержуваних у майбутньому, вважається меншої, чим сьогоднішня: на поточні доходи до майбутнього можна одержати відсотки. Тому потрібно спеціальним образом перераховувати майбутні надходження шляхом дисконтування.

Коли необхідно порівняти капіталовкладення, що має бути зроблені зараз, з додатковою вигодою, що принесе здійснення проекту в майбутньому, потрібно розрахувати приведену (дійсну) цінність (Present value) майбутніх доходів.

Альтернативні способи капіталовкладення мають такий же ризик. Як правило, чим більш ризиковано капіталовкладення, тим більше повинна бути очікувана від нього в середньому прибуток Тому (при визначенні ставки дисконту для даного проекту розглядаються лише альтернативні проекти чи цінні папери з аналогічним ризиком. У випадку, якщо проект зовсім не зв’язаний з ризиком і в оцінці цінності проекту розглядається лише вільний від ризику прибуток,