всілякі проекти — дозволяє частково позбутися від ризику. Звичайно, якщо курс акцій однієї компанії росте, курс акцій іншої фірми зовсім не обов’язково повинний знижуватися. Однак доти, поки вони не коливаються синхронно, диверсифікованість знижує ризик. Конкретним підтвердженням ефективності диверсифікованості є розвиток інвестиційних фондів, що скуповують акції відразу багатьох компаній і випускають у продаж свої власні. Доход по таких акціях значною мірою вільний від ризику.
РОЗДІЛ 3. Нагромадження капіталу та його інвестування в Україні.
Перед ринковою трансформацією економіки України постає така важлива проблема, як нагромадження та інвестування. Причому мова йде про інвестування в економіку України не іноземного капіталу, як це зазвичай сприймається, а насамперед капіталу нагромадженого за рахунок національних джерел.
Економічні реформи не можуть вважатися завершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектору, який здатен мобілізувати необхідні для економіки інвестиційні резерви. Сутність багатьох проблем в ідеалі полягає у тому , що фондовий ринок повинен стати своєрідним „перехідним” механізмом, який функціонує у рамках структурної схеми: заощадження - інвестиції - економічне зростання - заощадження.
Сьогодні, зважаючи на бюджетні труднощі країни та глибоку фінансову депресію, однією з найбільш важливих завдань є мобілізація внутрішніх інвестиційних резервів. Залучення в економіку держави хоча б частини накопичень населення України дозволило б вирішити ряд складних проблем, у тому числі реструктуризації багатьох великих вітчизняних підприємств. Крім того, зростання обсягу внутрішніх інвестицій є важливим фактором для залучення іноземних інвесторів.
Сьогодні для забезпечення стратегічних завдань реформування економіки неможливо опиратися лише на бюджетну систему, банківський сектор, можливість ( можна трактувати і як „залежність від” ) іноземних інвестицій. Необхідна активна послідовна політика держави щодо ринку цінних паперів. Особливу актуальність набуває розвиток ефективної системи спільного інвестування як посередника між населенням та підприємствами. Найбільш популярним способом заощадження для населення досі залишається покупка іноземної валюти. Величезна маса валюти на руках у населення залишається „мертвим” інвестиційним ресурсом.
Ситуація склалася, насамперед, звертаємо увагу на можливість використання в Україні світового досвіту нагромадження та інвестування капіталу. Досвід різних країн свідчить про те, що нагромадження капіталу є однією з головних проблем країн з перехідною економікою.
Банківські установи є традиційною формою нагромадження капіталу. Але за умов перехідної економіки провідної ролі набувають спеціалізовані банківські установи. Країни з перехідною економікою мають досвід використання такої організаційної структури як банки розвитку, їх виникнення було пов'язано саме з відсутністю необхідних обсягів капіталу для здійснення інвестицій в національну економіку, а головною метою створення було вирішення проблеми нагромадження капіталу. Це спеціалізовані напівдержаві інвестиційні установи, що займаються довготерміновим кредитуванням промисловості, сільського господарства, будівництва інших галузей кредитування. Як правило, власником акцій банку розвитку є центральний банк країни, який виступає також як гарант їх зобов'язань, якщо банки розвитку напівдержаві або складають власність приватного капіталу.
До спеціалізованих банківських установ, що займаються питаннями нагромадження капіталу, належать інвестиційні банки. Інвестиційні банки досить поширені в інших країнах, де вони підтримуються іноземним капітал нарівні з іншими банками. Питанням нагромадження капіталу займаються небанківські фінансові установи. Серед них провідне місце належить інвестиційним компаніям - структурам, що акумулюють грошові кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів.
Нагромадженням капіталу займаються також ощадні установи.
Заслуговують на увагу також такі організаційні форми нагромадження капіталу як фінансові компанії - кредитно-фінансові установи, що спеціалізуються на наданні окремих видів кредитів. Коло клієнтури фінансових компаній досить різноманітне, але за масштабами операцій та обсягом ресурсів вони поступаються банкам.
На мікроекономічному рівні в розвинутих країнах природним явищем є процес інтеграції банківського капіталу з промисловим та створення фінансово-промислових груп, які виступають організаційною оболонкою фінансового капіталу, забезпечують єдність виробничих, фінансових та інших інтересів цілого ряду компаній, банків. Розвинута економіка західних країн досягла сучасного рівня завдяки ефективному функціонуванню фінансового капіталу, органічному поєднанню капіталу банків і промисловості.
Стосовно нагромадження капіталу для його подальшого інвестування може бути прийнятим досвід проведення загальнодержавних позик. Мова йде про використання позик для фінансування дефіциту державного бюджету, а саме про ту її частину, яка має суто цільове інвестиційне спрямування. Причому, такі цільові інвестиційні позики можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми.
Щодо використання світового досвіду нагромадження капіталу, то тут не можна звернути увагу на шляхи вирішення цього питання з Росією. Наприклад, в Україні не провадились маркетингові дослідження, в яких би оцінювалась місткість інвестиційного ринку. Досвід Росії, де таке дослідження проходило ще в 1996 році, показав несподівані навіть для фахівців результати. Так, у другому півріччі 1995 р. інвестиційний попит, виявлений таким дослідженням, перевищив 9 млрд. Можливості ж використання досвіду нагромадження капіталу в Україні з метою подальшого інвестування, на думку фахівців, полягають ось у чому:
1.Проведення маркетингового дослідження місткості майнового та фінансового ринків для оцінки реальної ситуації та визначення потенційних можливостей внутрішніх джерел нагромадження та інвестування капіталу.
2.Створення механізму координації діяльності між економічними відомствами, що мають відношення до нагромадження та інвестування капіталу, таких як Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Національний банк, Державна кредитно-інвестиційна компанія та ін. Такий механізм повинен бути зорієнтований саме на вирішення питань нагромадження капіталу та його подальшого інвестування в національну економіку.
3.На рівні Кабінету Міністрів України за участю вищезгаданих відомств має бути розроблена Комплексна програма стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій, включаючи вирішення питань страхування та гарантій інвесторам, конкурсної системи інвестування та інвестиційних угод. На даному етапі розвитку економіки України, враховуючи стан правової бази, фактори зовнішнього і внутрішнього впливу, а також свідомість суб'єктів економічної діяльності і верств населення, дуже