Управління розвитком персоналу як основи інтелектуального капіталу підприємства

ЗМІСТ

Вступ

Рух товарів та послуг у здоровій економіці, орієнтованій на критерії ефективності і здатній до саморегулювання, відбувається на основі ринкових відносин. У ринковій економіці товар робоча сила купується і продається на ринку праці. Ринок праці - суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів. Як економічна категорія ринок праці представляє собою систему виробничих відносин між робітниками, підприємцями і державою, по-перше, з приводу обміну індивідуальної здібності до праці на фонд засобів, необхідних для відтворення робочої сили, та, по-друге, з приводу розміщення робітників в системі суспільного розподілу праці у відповідності до законів товарного виробництва та обороту.

Сьогодні під впливом НТР відбуваються не лише кількісні, а й якісні зміни в "людських ресурсах", або "людському капіталі" сучасної індустріальної цивілізації. В умовах загального підвищення наукомісткості виробництва наукові знання, "ноу-хау", кваліфікація, організаційні принципи набувають вирішального значення для економічного прогресу.

Людський капітал можна визначити як накопичений людиною запас здатностей, знань, навиків, вмінь, які використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяють зростанню продуктивності праці і тим самим впливають на збільшення доходів цієї особи. Формування людського капіталу, як і формування фінансового капіталу, потребує додаткових інвестицій задля отримання додаткових прибутків у майбутньому. До найважливіших видів інвестицій у людський капітал належить освіта, медичне обслуговування й охорона здоров'я, підготовка і підвищення кваліфікації на виробництві (накопичення виробничого досвіду), пошук інформації про ціни та доходи, міграція, народження дітей і догляд за ними.

Можна стверджувати, що нині в практиці менеджменту в постіндустріальних країнах дедалі глибше вкорінюється усвідомлення про принципову необхідність використання теорії людського капіталу для розробки та прийняття управлінських рішень й оцінки ефективності управлінської діяльності.

Інтелектуальний капітал характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та включає в себе такі складові: людський капітал, організаційний або структурний та споживчий капітал.

Важлива роль у розробці теоретичних засад інтелектуального капіталу належить таким вченим, як Агарков О., Марков Н., Бутнік – Сіверський О., Стрижак О., Макаров Ю., Стюарт Т. та ін.

Під розумінням інтелектуального капіталу виступає аналіз вкладеної праці, тобто кількість та якість наданих послуг працівників на підприємстві. Таким чином, створення додаткової вартості підприємства виникає у наслідок використання здібностей працівників та колективу в цілому. Завдяки продуктивному використанню інтелектуального капіталу підприємство може отримати прибуток.

Таким чином, можна сказати, що інтелектуальний капітал дає змогу створювати цінності та забезпечує конкурентоспроможність як окремим підприємствам, так і суспільству загалом, іншими словами, це сума знань, досвід, професійна підготовка та інтуїція всіх працівників підприємства, установи чи держави. До цього слід додати напрацьовані людські зв’язки, інформацію у вигляді баз даних, інтелектуальну власність, комп’ютерну мережу, що миттєво опрацьовує і передає інформацію всім працівникам відповідної структури, завдяки чому вдається швидко і адекватно реагувати на зміни ринкового середовища.

Людський капітал, як елемент функціонування соціально організованої людської системи, знаходиться в приватній власності, тобто є особистим благом і не може бути власністю підприємства. Тобто інтелектуальний капітал виражається у вигляді нематеріальних активів, які в свою чергу виражаються як власність, яка має певну грошову вартість але не має фізичного втілення. На сьогоднішній день, інтелектуальний капітал виступає головним ресурсом сучасних підприємств, від якого залежить подальший їх розвиток та продуктивність.

Метою даної роботи є виявлення необхідності проведення організаційних змін і розробка пропозицій основних напрямків організаційних змін у ЗАТ ФХ «Укрексімстрах».

Головними задачами даної роботи є: вивчення і систематизація теоретичних питань, що дозволяють удосконалювати систему управління; проведення аналізу діяльності підприємства і його систем управління; розробка пропозицій по удосконалюванню системи управління, а також розрахунок ефективності пропозицій.

Об'єктом вивчення є ЗАТ ФХ «Укрексімстрах».

Предмет вивчення - існуюча на підприємстві система управління розвитком персоналу.

Основну мету даної роботи можна сформулювати в такий спосіб: дати оцінку розвитку персоналу конкретного підприємства (ЗАТ ФХ «Укрексімстрах».).

При цьому будуть вирішені наступні задачі:

зіставлення понять "трудові ресурси" і "робоча сила", а також зразкова характеристика показників

дослідження на підприємстві ЗАТ ФХ «Укрексімстрах», продуктивності праці, динаміки чисельності персоналу, використання трудових ресурсів і фонду робочого часу.

виявлення резервів підвищення продуктивності праці робітників і збільшення обсягу виробництва шляхом раціонального розподілу трудових ресурсів.

Оцінка показників проводиться на основі даних наданих ЗАТ ФХ «Укрексімстрах».

Інформаційною базою даної роботи є наробки вітчизняних та зарубіжних авторів, показники підприємства ЗАТ ФХ «Укрексімстрах», сучасні дані досліджень із Інтернету.

Розділ I. Поняття управління розвитком персоналу як основи інтелектуального капіталу підприємства

1.1. Сутність розвитку персоналу та його роль у забезпеченості конкурентоспроможності працівників і організації

Ефективне функціонування любої організації, насамперед, визначається ступеню розвитку її персоналу. В умовах сучасного швидкого старіння теоретичних знань, умінь та практичних навичок спроможність організації постійно здійснювати розвиток своїх працівників є одним з найважливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на ринку, оновлення і зростання обсягів виробництва товарів чи надання послуг.

Розвиток персоналу представляє собою багатогранне та складне поняття, що охоплює широке коло взаємопов’язаних психологічних, педагогічних, соціальних і економічних проблем. З’ясування його сутності передбачає визначення змісту таких ключових понять, як особистість, гармонійний розвиток особистості, професійний розвиток особистості.

Особистість — це усталена система соціально значущих рис, що всебічно характеризують індивіда. Особистість є продуктом суспільного розвитку та включення індивідів у систему соціальних відношень шляхом активної предметної діяльності і спілкування. Формування особистості відбувається в процесах соціалізації індивідуумів та направленого виховання, опанування ними соціальних норм й функцій за допомогою оволодіння різними видами і формами діяльності [2].

Гармонічний розвиток особистості — це різнобічний процес набуття та вдосконалення фізичних, психологічних, моральних