Зміст

Вступ

Корінні зміни, що сталися в системі функціонування вітчизняних підприємств та всього народного господарства України в цілому, створили велику потребу в нових управлінських знаннях, посилили інтерес до системи формування персоналу з високими професійно-кваліфікаційними характеристиками, орієнтованого на досягнення кінцевої мети.

Підготовка компетентного персоналу, здатного до продуктивної роботи в ринкових умовах, його раціональне структурне і просторове розміщення, зміна культури управління підприємства, врешті-решт, залежить від ефективності функціонування служби управління персоналом і є запорукою досягнення успіху підприємством. Без мотивованих і кваліфікованих співробітників жодна організація не в змозі створити добре працюючі системи маркетингу, продажу, фінансів або бухгалтерського обліку. Управління персоналу особливо важливий у сучасних умовах глобальної конкуренції і стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури старіють з нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників компанії стають головним джерелом тривалого розквіту будь-якої компанії.

Проблемам менеджменту персоналу присвячено праці вітчизняних та зарубіжних вчених: Т.Ю. Базарова, А.П, Бовтрука, А.Я. Кібанова, А.М. Колот, А.І. Кочеткова, Є.В. Маслова, М.Х. Мескона, Ф. Хедоурі, В.О. Храмова, Ю.А. Ципкіна, В.И. Шкатулла, Г.В. Щокіна, та інших дослідників. Ринкові перетворення в Україні викликали об'єктивну необхідність подальшого розвитку теоретичних і методико-прикладних засад утворення і функціонування дієвих систем управління персоналом з урахуванням особливостей розвитку промислового виробництва, стану та динаміки ринку праці на Україні, що і обумовлює актуальність теми та доцільність проведення досліджень.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні та поглибленні теоретичних, методичних, організаційно-економічних аспектів та систематизації вже існуючих наукових здобутків на ниві управління персоналом.

Для досягнення поставленої мети були поставлені та вирішені такі завдання:

дослідити процеси планування, відбору і оцінки продуктивності персоналу організації для створення умов більш ефективної праці;

здійснити аналіз методів підвищення продуктивності діяльності управлінського персоналу, виділити основні внутрішні чинники, які вирішально впливають на рівень ефективності його діяльності;

визначити шляхи удосконалення системи мотивації управлінського персоналу через забезпечення її гнучкості та відображення індивідуального вкладу працівника в досягнення поточних і кінцевих результатів роботи підприємства;

дослідити вітчизняний та іноземний досвід управління персоналом.

Об'єктом дослідження є система менеджменту персоналу організації, орієнтована на підвищення її економічного успіху і конкурентоспроможності.

Предметом дослідження є діяльність організації по плануванню, відбору та розвитку персоналу.

В результаті опрацювання наявного наукового матеріалу та проведених досліджень повинно бути виокремлено основні моменти системи управління персоналом, що мають визначальний вплив на успішне функціонування підприємства, визначено найсуттєвіші принципи планування, організації, регулювання, контролю та оцінки трудових ресурсів.

1. Сутність системи управління персоналом: методика і методологія основи

Система управління персоналом підприємства - це цілеспрямована діяльність керівництва підприємства й відповідних підрозділів, що включає розробку кадрової політики й управлінських рішень по управлінню людьми на підприємстві.

Управління персоналом є складовою частиною менеджменту, воно пов'язано з людьми і їхніми відносинами усередині підприємства. Підприємство (фірма) існує, щоб обслуговувати людей. Підприємство складається з людей і обслуговується ними. Вони належать до тієї частини підприємства, що дає їй життя. Саме люди - джерело творчості, ініціативи, енергії для досягнення цілей, що постають перед підприємством. Без управління людьми не може функціонувати жодна організація - велика або маленька, комерційна або некомерційна. Система управління персоналом спрямована на досягнення ефективності діяльності й справедливості у взаємодіях між працівниками [1, c. 58].

Для розробки системи управління персоналом необхідно пояснити, що робоча сила є специфічним ресурсом і цією специфікою накладає певний відбиток на управління. Найбільш характерні відмінності даного ресурсу від інших (матеріальних, природних і т.п.) наступні:*

найманий робітник може відмовитися від умов, які передбачаються на конкретному робочому місці або підприємстві в цілому (відповідно до договору-контракту);*

працівник може звільнитися з організації за власним бажанням;*

працівник може страйкувати;*

працівник не може розглядатися як першооснова, оскільки в його житті постійно відбуваються зміни;*

працівник може перенавчатися іншим професіям, спеціальностям;*

рівень оплати праці є об'єктом тривалих переговорів.

Система управління персоналом включає ряд функцій, носіями яких є різні підрозділи по роботі з персоналом:*

умови й безпека праці;*

регулювання соціально-трудових відносин;*

оформлення обліку й системи роботи з кадрами;*

підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації персоналу;*

оцінка й розвиток персоналу;*

організація й нормування праці персоналу;*

аналіз і вдосконалювання форм і методів матеріального стимулювання персоналу.

У побудові системи управління персоналом розрізняють також принципи й методи. Всі принципи реалізуються у взаємодії. Їхнє сполучення залежить від конкретних умов функціонування системи управління персоналом будь-якого підприємства. Все їхнє різноманіття прийнято класифікувати на дві великі групи: перша - принципи, що характеризують вимоги до формування системи управління персоналом; друга - принципи, що визначають напрямки системи управління персоналом.

Методи управління персоналом підприємства підрозділяються на три групи: адміністративні, економічні й соціально-психологічні. За їх допомогою виробляються способи впливу на колективи й окремих працівників для здійснення їхньої діяльності. Всі види методів органічно пов'язані між собою.

Сутність будь-якої діяльності може бути охарактеризована конкретним переліком робіт, що її складають, чи її основними елементами. Змістову структуру управління персоналом можна відобразити таким чином:

визначення потреби в персоналі з урахуванням стратегії розвитку підприємства, обсягу виробництва продукції, послуг;

формування чисельного та якісного складу персоналу (система комплектування та розстановка);

кадрова політика (взаємозв’язок із зовнішнім та внутрішнім ринком праці, вивільнення, перерозподіл та перепідготовка кадрів);

система загальної та професійної підготовки кадрів;

адаптація працівників на підприємстві;

оплата та стимулювання праці, система матеріальної та моральної зацікавленості;

оцінка діяльності та атестація кадрів, орієнтація її на заохочення та просування працівників за результатами праці та цінності працівника для підприємства;

система розвитку кадрів (підготовка та перепідготовка, підвищення гнучкості у