в умовах ринку Чому?
Сутність економічної свободи бізнесу означає свободу вибору: у кого купувати, кому і на яких умовах продавати, з ким конкурувати, відкривати своє діло чи найнятися на роботу.
Економічна свобода підприємницької діяльності регламентується Законом України “Про підприємництво”, у ст. 3 якого записано:
“Підприємці мають право без обмежень приймати рішення здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.” Але свобода бізнесу не має абсолютного характеру, тому виникають п’ять фундаментальних питань, які необхідно враховувати в процесі підприємницької діяльності в умовах ринку.
1. Скільки необхідно виробляти? В якому обсязі або яку частину наявних ресурсів необхідно використати у виробничому процесі?
2. Що необхідно виробляти? Який набір (склад) товарів і послуг найповніше задовольняє матеріальні потреби суспільства?
3. Як цю продукцію необхідно виробляти? Як повинно бути організовано виробництво? Які фірми повинні здійснювати виробництво і яку технологію виробництва необхідно використовувати?
4. Хто повинен отримувати цю продукцію? Як, зокрема, повинна розподілятися продукція економіки між індивідуальними споживачами?
5. Чи здатна система адаптуватися (пристосуватися) до змін? Чи може система добитися певних змін (корекцій) у зв’язку із зміною попиту споживачів у постачанні ресурсів і у технології виробництва?
Підприємство – головна ланка національної економіки. Чому?
Підприємство є головною організаційною ланкою національної економіки України. Їм належить провідна роль у розвитку економічного потенціалу країни.
Згідно з Законом України “Про підприємства в Україні” “Підприємство – це самостійний господарюючий суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)” (ст.1).
Закон визначає підприємство як господарюючий об’єкт. Суть цього визначення полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі виробляє і реалізує свій товар з метою отримання прибутку.
Підприємство є основною ланкою національної економіки. Визначення “основна ланка”, відмежовує підприємство, з одного боку від інших організаційних форм економічної діяльності (на кшталт домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, тіньових структур), з іншого боку – від суб’єктів господарського права, які не належать до основної ланки (органи управління економікою, фінансові посередники).
Які елементи ринкової економіки необхідно враховувати при формуванні діяльності підприємства?
При формуванні діяльності підприємства необхідно враховувати такі елементи ринкової економіки як Закон попиту і пропозиції, конкуренція. Згідно з законом попиту і пропозиції рівновага між тією кількістю товару, яку хочуть продати виробники, й тією, яку хочуть придбати покупці, коригується змінами цін.
Попит – це спосіб реагування покупців на зміни цін. При зниженні цін на товари і послуги попит на них збільшується, а при підвищенні цін – падає.
Пропозиція – це спосіб реагування виробників на зміну цін на товар. При зростанні цін виробники звичайно збільшують випуск товарів (якщо вони зможуть це зробити). Отже, вищі ціни на товари і послуги стимулюють збільшення пропозиції з боку виробників.
Таким чином, зміна попиту і пропозиції коригує тимчасову нестачу товарів або їх надвиробництво. Ринковий механізм попиту і пропозиції доводить побажання споживачів до підприємств – виробників продукції, а через них – і до постачальників ресурсів.
Боротьба за ринок посилює конкуренцію між конкурентами з виробництва однотипної продукції.
Конкуренція – важливий засіб контролю в ринковій системі і є рушійною силою в розвитку бізнесу. Тому і вживаються заходи щодо тих явищ, які стримують конкуренцію. Поняття, протилежне конкуренції, – монополія. Щоб не стримувати розвитку конкуренції, а потім і розвитку бізнесу, в державі проводиться антимонопольна політика.
Конкуренція – об’єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою забезпечення подальшого розвитку: підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і системи заробітної плати.
Конкуренція змушує підприємства найповніше сприймати науково-технічні досягнення, використовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації праці і виробництва. Конкуренція спонукає до розширення виробництва і зниження ціни продукції до рівня, що відповідає витратам виробництва.
Конкуренція – це економічне змагання виробників однакових товарів за притягнення якомога більшої кількості покупців і отримання завдяки цьому максимальної вигоди.
Правові основи формування і функціонування підприємницької діяльності.
Діяльність підприємства спирається на правові основи, які викладені в Законах України “Про підприємства в Україні”, “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про іноземні інвестиції”, “Про господарські товариства” та інші чинні на території України законодавчі акти.
Вони встановлюють основні цілі, принципи діяльності, види і організаційні форми підприємств та їх об’єднань, порядок створення і реєстрації, механізм підприємницької діяльності, регламентують господарську, економічну та соціальну діяльність незалежно від форми власності, регулюють відносини з державою та іншими об’єктами господарювання, визначають відповідальність, порядок ліквідації і реорганізації підприємства.
Законодавчі вимоги до формування і функціонування підприємств. Їх сутність і вплив на результати виробничої діяльності.
Підприємство створюється згідно з рішенням підприємств-засновників або за рішенням трудового колективу. Підприємство може бути створене внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України, а також шляхом виділення із складу діючих підприємств чи організацій одного або кількох структурних підрозділів за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника або уповноваженого ним органу.
Державна реєстрація створеного підприємства здійснюється згідно з “Положенням про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності” у відповідному виконавчому комітеті ради народних депутатів або державній адміністрації за місцем розташування підприємства. Для цього в органи місцевої влади подаються заява, рішення засновника про створення, статут, документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору, та інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України. Дані про державну реєстрацію повідомляються міністерствам фінансів і статистики, а підприємство включається до