1) максимальна прибутковість у поєднанні з мінімальними ви-тратами;

2) ризик неповернення вкладів;

3) способи стягнення існуючої дебіторської заборгованості та варіанти списання кредиторських довго- і короткострокових зобо-в'язань;

4) підготовленість персоналу до запропонованих змін;

5) можливості швидкого виходу на реальні та потенційні ринки збуту;

6) конкурентоспроможна продукція та її частка в загальному обсязі продукції;

7) гарантії соціального захисту персоналу;

8) можливі позитивні (негативні) екологічні наслідки реалізації даного варіанта проекту фінансового оздоровлення.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Контролюючі органи повинні своєчасно виявляти й використовувати нові са-наційні резерви, а також приймати об' єктивні кваліфіковані рішення щодо подолання можливих перешкод за здійснення оздоровчих заходів.

Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний кон-троль, який синтезує інформаційну й контрольну функції. Завдан-ням санаційного контролю є ідентифікація оперативних результатів та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених ре-зервів і подолання додаткових перешкод.

Обґрунтування санаційного процесу для кожного окремого суб'є-кта господарювання можна зробити у вигляді плану фінан-сового оздоровлення, бізнес-плану, техніко-економічного обгрун-тування. Стандартної форми та структури такого плану не існує, але будь-яка його форма потребує наявності вірогідної базової інформації.

Беручи загалом, проект санації може мати таку структуру:

1. Загальна характеристика підприємства:*

фактичний фінансовий стан підприємства (фактичний обсяг реалізованої продукції, прибуток, заборгованість, коефіцієнт пла-тоспроможності та ліквідності);*

аналіз причин, унаслідок яких підприємство потрапило в скрут-не фінансове становище;*

перспективи виходу з цього стану.

2. План фінансового оздоровлення:*

виробнича програма на найближчі роки (назва продукції, кількість, вартість);*

баланс грошових доходів і витрат (суму необхідної допомоги в розрізі конкретних джерел показують окремо);*

розрахунок ефективності заходів, спрямованих на оздоровлен-ня підприємства.

3. Прогнозовані кінцеві результати реалізації проекту.

План фінансового оздоровлення може бути складений у формі бізнес-плану. Такий бізнес-план спрямовано на відновлення пла-тоспроможності й досягнення ефективної діяльності з урахуван-ням наданої державної підтримки для проведення санаційних за-ходів.

Бізнес-план фінансового оздоровлення може мати такі розділи:

1. Загальна характеристика підприємства та його фінансо-вий стан: найменування підприємства; дані про реєстрацію, підпо-рядкування, місію та види діяльності; організаційно-правовий ста-тус; форма власності; організаційна структура; фінансові коефіці-єнти ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, оборот-ності капіталу, рівня дебіторської заборгованості, прибутковості, рентабельності.

2. Основні параметри проекту бізнес-плану: обґрунтування варіанта санації, розрахунок загального обсягу фінансових ресурсів (у тім числі державних коштів), строк реалізації плану, строк пога-шення інвестованого капіталу, фінансові результати реалізації плану (чиста теперішня вартість, внутрішня норма дохідності, строк окуп-ності проекту).

3. Заходи для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності (заходи технічного, органі-заційно-економічного характеру та фінансові кошти, необхідні для їхнього здійснення).

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють відновленню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності підприємства, можна рекомендувати, зокрема, такі:*

зміна складу керівників підприємства та стилю управління;*

інвентаризація активів підприємства;*

оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на виробництво;*

продаж дочірніх фірм і часток у капіталі інших підприємств;

продаж незавершеного будівництва;*

обгрунтування необхідної чисельності персоналу;*

продаж зайвого устаткування, матеріалів і залишків готової продукції;*

реструктуризація боргів перетворенням короткострокової за-боргованості в довгострокові позики або іпотеки;

* запровадження прогресивної технології, механізації та авто-$00' матизації виробництва;*

удосконалення організації праці;*

проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

4. Ринок і конкуренція (характеристика галузі, перспективи її розвитку; сегменти ринку даного бізнесу, покупці, перелік основ-них конкурентів та їхні конкурентні переваги; стратегія виживан-ня на ринку; тенденції та очікувані зміни на основних ринках).

5. Маркетингова діяльність підприємства (стратегія марке-тингу, канали розподілу, стратегія здійснення продажу, характери-стика та аналіз каналів збуту, життєвий цикл продукту, інші дос-лідження та розробки).

6. План виробництва та його ресурсне забезпечення (вироб-нича програма підприємства, обсяг продажу продукції, потреба в основних фондах, оборотних коштах, персоналі, інвестиційних ресурсах).

7. Фінансовий план (прогнозування фінансових результатів, розрахунок обсягів додаткових інвестицій, обгрунтування джерел фінансування, складання прогнозного балансу, розрахунок фінан-сових коефіцієнтів). Цьому розділу належить вирішальна роль сто-совно вибору того чи того варіанта фінансового оздоровлення підприємства.

8. Обгрунтування сценаріїв подолання найбільш імовірних ризиків у процесі проведення фінансового оздоровлення підприємства.

Наслідки реалізації занадто ризикованих проектів бувають зде-більшого негативними, а тому ця проблема потребує ретельного обмірковування. Для невеликих підприємств ризики можуть бути зв'язані передовсім із мікросередовищем та внутрішніми негараз-дами. Для великих підприємств, які розпочали реалізацію проекту санації, ризики найчастіше виходять із макросередовища (зміна законів, державної політики тощо).

Для визначення підприємств, які потребують державної фінан-сової підтримки, проводять державну експертизу санаційних про-ектів.

Розподіл державних фінансових коштів, визначення строків і порядку їхнього виділення та повернення залежать від низки чин-ників, а саме:*

ефективності санаційних проектів;*

потреби у фінансових коштах;*

строку окупності й повернення коштів;*

пріоритетності напрямків структурної перебудови економіки. Державну підтримку доцільно надавати передовсім:*

підприємствам, продукцію яких можна реалізовувати на спо-живчому ринку;*

підприємствам, які забезпечують обороноздатність і безпеку держави;*

підприємствам, характер виробництва яких зв'язаний із міжна-родними нормами щодо техніки безпеки та екології (підприємства енергетичного атомного комплексу, виробництва радіоактивних матеріалів, зброї тощо);*

перспективним підприємствам, які необхідні для технологіч-ної перебудови виробництва (створення та розвиток мереж зв'яз-ку, інформаційних систем, сучасних транспортних систем);*

підприємствам, які випускають конкурентоспроможну, імпор-тозамінну та експортну продукцію;*

підприємствам, які забезпечують випуск енергозберігаючої техніки та освоєння нових прогресивних технологій, зростання продуктивності праці, поліпшення умов праці і підвищення еколо-гічності виробництва;*

підприємствам, які забезпечують створення умов для активі-зації інноваційно-інвестиційної діяльності;*

підприємствам із широкими кооперованими внутрішньогалу-зевими та міжрегіональними зв'язками.

Ясна річ, що за відбору підприємств для фінансового оздоров-лення треба уважно обміркувати можливі негативні соціальні на-слідки зупинки та наступної ліквідації того чи того підприємства. Передовсім ідеться про підприємства, розміщені у великих про-мислових вузлах з високим рівнем концентрації взаємозв'язаних виробництв, а також у невеликих містах і селищах, коли ці підприє-мства є майже єдиним місцем можливого працевлаштування насе-лення.

У процесі обґрунтування переліку підприємств, яким