Графічна модель загальної ринкової рівноваги (рис. 12.5) ілюструє оптимізацію структури виробництва згідно суспільних потреб за допомогою межі виробничих можливостей та кривих суспільної байдужості. Рівновага встановлюється у точці дотику кривої суспільної байдужості до межі виробничих можливостей та лінії співвідношення цін , де гранична норма трансформації дорівнює граничній нормі заміни благ: . Це означає, що конкурентна рівновага у ринковій економіці Парето-ефективна за розподілом ресурсів у сфері споживання, обміну і виробництва. Вона забезпечує оптимальність структури економіки, збалансованість інтересів споживачів і виробників. Загальні умови ефективності досконало конкурентної економіки описуються системою рівнянь: · рівновага у конкурентній економіці ефективна за споживанням та обміном, якщо: . · рівновага виробника у конкурентній економіці ефективна за розподілом ресурсів між галузями, якщо: . · рівновага є ефективною за використанням ресурсів у виробництві, якщо: · загальна рівновага економічної системи Парето-ефективна за розподілом ресурсів в усіх сферах, якщо: . 12.3. Неспроможність ринку і державне регулювання Ринковий механізм забезпечує системну ефективність лише за умов досконалої конкуренції. Проте в реаліях змішаної економіки ринки не є досконало конкурентними. Сучасний ринок неспроможний вирішити багатьох важливих проблем економічного розвитку через наявність притаманних йому дефектів: § циклічного характеру економічного розвитку; § монопольної влади, недостатньої інформованості ринкових суб’єктів; § неспроможності забезпечити виробництво суспільних благ; § зовнішніх ефектів економічної діяльності; § нерівномірного розподілу насущних благ. Неспроможності ринку зумовлюють необхідність державного втручання у його функціонування. Сучасна держава виконує ряд важливих функцій регулювання економічних процесів: § забезпечення правової основи ефективного функціонування ринкової економіки; § стабілізація економіки; § перерозподіл доходів і матеріальних благ з метою вирівнювання споживання насущних благ; § підтримка конкуренції; § коригування зовнішніх ефектів; § регулювання розподілу ресурсів для забезпечення суспільними благами. Суспільні блага – це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.). Вони поділяються на „чисті” і „недосконалі”. Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, невинятковістю (неможливістю виключення будь-кого із користування даним благом) і неконкурентністю – неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього. Недосконалі блага характеризуються обмеженими можливостями використання, зумовленими географічним положенням або необхідністю мати ще додаткові приватні блага. Особливим різновидом суспільних благ є спільні ресурси (родовища корисних копалин, дикі тварини і риби в океанах і морях), які також характеризуються невинятковістю, але викликають суперництво – використання їх однією людиною зменшує можливості споживання інших людей. Ринок неспроможний забезпечити громадян суспільними благами, тому держава стає основним їх виробником чи замовником, визначає оптимальну їх кількість і мінімізує витрати їх виробництва.
Оптимальний обсяг виробництва суспільного блага визначається за допомогою „фантомних” кривих попиту (рис. 12.5). Попит на суспільне благо визначається як сума цін, які