в якій організація здійснює свої операції. Воно включає в себе такі фактори, як загальний рівень економічного розвитку, рівень заробітної плати і доходів населення, транспортне сполучення, курси валют, рівень інфляції і ставки банківського проценту, ставки оподаткування, особливості конкурентної боротьби, кількість і якість природних ресурсів тощо. Так, наприклад, перебої з постачанням електроенергії в Україні спричиняють труднощі з комунікаціями, порушують ритм роботи підприємств, можуть стати причиною значних збитків через порушення технології виготовлення продукції. Тому іноземні компанії намагаються працювати у таких регіонах, де від’єднання від енергозабезпечення є рідкісним випадком або ж вимушені встановлювати автономні енергоустановки, що призводить до збільшення загальних витрат на ведення бізнесу. Погані транспортні комунікації також ускладнюють просування капіталу углиб країни.
Законодавчо-політичне середовище. Воно зумовлює більшу або меншу міру ризику, який супроводжує ведення бізнесу в іншій країні. В різних країнах діють різні закони і обмеження, що може робити торгівлю досить проблематичною або невигідною Ті чи інші країни можуть захищати своїх виробників митними тарифами, квотами, системою податків. Наприклад, торговельні стосунки України з Росією постійно лихоманить через введення обмежень на ввезення цукру, карамелі чи труб великого діаметру; зміна закону про сплату і відшкодування ПДВ з боку Росії спричиняє відповідні заходи з боку України, а це робить проблематичним укладання довгострокових угод, бо те, що було вигідним учора, стає невигідним сьогодні і т. ін. Тероризм, політична нестабільність також збільшують ризик ведення бізнесу. Зокрема, неспокій на Балканах значно зменшив привабливість туристичного бізнесу у цьому регіоні, хоча там для нього чудові природні умови.
Соціокультурне середовище. Культура - це пануюча в суспільстві система цінностей, вірувань та життєвих установок, яка поділяється всіма членами цього суспільства. Вона впливає на стиль повсякденного життя і преференції споживачів, ділову поведінку партнерів тощо. Відмінності в культурі особливо помітні при переході зі східних до західних регіонів, із країн, де домінуючою релігією є мусульманство до країн із протестантською етикою. Домінуючі в суспільстві цінності багато в чому визначають функціонування організації і переважаючий в ній стиль управління. Так, японські і американські організації за стилем управління істотно різняться, хоча обидва стилі управління у вказаних країнах є високоефективними.
2. Чи існує взаємозвязок між методами менеджменту, які перебувають в одній групі; в різних групах? Пояснити на прикладі
Методи управління – це способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення визначених менеджментом цілей.
За допомогою методів управління керуюча система встановлює правила дій та поведінки, що є обов’язковими для всіх керованих об’єктів, які безпосередньо підпорядковуються цій системі, узгоджує, об’єднує, координує і регулює їх діяльність у часі та просторі, забезпечує безперервний та ритмічний розвиток у певному напрямку, виходячи із поставлених задач та цілей підприємства.
Ефективність функціонування підприємства та його підрозділів значною мірою залежить від правильності застосування різноманітних методів управління, на що впливає рівень досконалості інституційного середовища, форма власності, специфіка поставлених завдань та інші чинники.
Основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої діяльності. Зв’язок між потребами, мотивами та методами управління може бути проілюстрований схемою, зображеною на рис., на якій виділено три основні групи методів: організаційно-розпорядчі (або адміністративні), економічні та соціально-психологічні.
Рис. Зв’язок методів управління з потребами та інтересами людей
Вони прямо або опосередковано впливають на поведінку, інтереси і потреби людей. А оскільки домінуючими у процесі мотивації є незадоволені потреби, то реально впливати на поведінку людини можна лише доти, доки потреба не буде задоволена. Тобто тривале використання одного і того ж методу управління, нехай навіть і ефективного спочатку, поступово веде до того, що керований об’єкт адаптується до нього, втрачає потрібну реакцію на керуючу дію. Тому використання методів управління у тій чи іншій ситуації не може бути шаблонним, воно вимагає постійного пошуку найкращого способу впливу на об'єкт управління, такого, який дозволяв би досягати бажаних результатів своєчасно і з найменшими зусиллями.
В умовах ринкової економіки значна увага приділяється економічним та правовим методам управління. Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин.
Але добре налагоджена система економічного і матеріального стимулювання сама по собі, на основі саморегулювання, не може забезпечити досягнення необхідних результатів. Вона має бути зміцнена організаційними заходами, дієвими способами регулювання, координації і контролю.
Дії між суб’єктами та об’єктами управління узгоджуються встановленням підрядної та субпідрядної системи відносин і здійснюються за допомогою адміністративних методів. Вони являють собою сукупність способів впливу суб’єкту управління на керовані об’єкти у межах певних прав з використанням стосунків підрядності та субпідрядності і проявляються у прямих вказівках, розпорядженнях, наказах вищих за ієрархією органів щодо нижчих. Ці методи характеризуються обов’язковістю виконання, оперативністю доведення до виконавців і реалізації господарських рішень.
Управління виробництвом є не тільки організаційно-економічним процесом, але і системою психологічних стосунків між людьми, які регулюються за допомогою соціально-психологічних методів. Правильне застосування їх у процесі управління запобігає таким негативним явищам, як плинність кадрів, порушення трудової і технологічної дисципліни, нездоровим стосункам між учасниками спільної праці, нераціональному добору кадрів тощо, а отже, сприяє зростанню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції.
Методи управління використовуються не ізольовано, а в поєднанні один з одним. Тому управлінська діяльність проявляється як результуюча різноспрямованих методів і засобів їх реалізації. Разом з тим кожна група методів має свої специфічні особливості, власні форми прояву і межі застосування.
Як приклад, можна навести наступний взаємозвязок методів з різних груп: підвищити продуктивність праці підлеглих менеджер може комплексним підходом, використовуючи методи з