Ліквідація та реорганізація підприємства. Питання оподаткування

·

Неправильне ведення бізнесу може призвести до ліквідації підприємства. Проте за рішенням про ліквідацію підприємства можуть стояти не лише підприємницькі труднощі, що спричинили банкрутство чи рішення про ліквідацію підприємства в зв’язку з порушенням законодавства, а й рішення власника провести ліквідацію підприємства з якихось інших причин (наприклад, для впорядковування структури підприємств одного власника (холдингу), або для проведення заходів щодо оптимізації оподаткування). При цьому більшість проблем пов’язані не з самою процедурою ліквідації, а з необхідністю впорядкування документації підприємства до початку ліквідації. Така потреба пояснюється, перш за все з тим, що при ліквідації підприємства може виникнути необхідність сплатити додаткові податки.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ПІДПРИЄМСТВА

Іноді під ліквідацією підприємства розуміють два абсолютно різні види припинення юридичної особи. Тому насамперед дамо визначення основних понять.

Стаття 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 р. (далі – ЦК УРСР) передбачає такі форми припинення юридичної особи як ліквідація і реорганізація.

Перший вид – ліквідація – передбачає остаточне припинення юридичної особи. При цьому ліквідоване підприємство не залишає після себе правонаступників. Тобто при ліквідації права та обов’язки юридичної особи не переходять до інших юридичних осіб.

Другим видом припинення діяльності підприємства є реорганізація підприємства у формі злиття, приєднання, поділу, виділення чи перетворення. При реорганізації має місце припинення юридичної особи. При цьому її права, зобов’язання та майно переходять до іншої юридичної особи в порядку загального правонаступництва.

Слід зазначити, що питання ліквідації підприємства регулює також розділ VII Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. № 887-XII (далі – Закон про підприємства).

Відповідно до ст. 35 Закону про підприємства, ліквідацію підприємства здійснює ліквідаційна комісія, яку утворюють власник або вповноважений ним орган. Зазначимо, що ліквідацію підприємства може провести саме підприємство в особі його органу управління, якщо це передбачено відповідним рішенням власника підприємства або вповноваженого ним органу.

Після того як власник, суд або орган, уповноважений створювати підприємства, прийняв рішення про ліквідацію, необхідно встановити порядок і строки проведення ліквідації, а також строки для заявлення кредиторами своїх претензій. Останній не може бути меншим ніж 2 місяці з моменту оголошення про ліквідацію.

Необхідно зазначити що в разі визнання підприємства банкрутом його ліквідація проводитися згідно з ліквідаційною процедурою, яку передбачає Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. № 2343-XII.

Ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) оцінює наявне майно підприємства, що ліквідується, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність і повноту ліквідаційного балансу мають підтвердити аудитор (аудиторська фірма), за винятком тих організацій, які повністю утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Зверніть увагу: підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

ПОРЯДОК ЗНЯТТЯ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ З ОБЛІКУ В ОРГАНАХ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

Порядок зняття з обліку підприємств, що ліквідуються, встановлює Інструкція про порядок обліку платників податків, затверджена наказом ДПАУ від 19 лютого 1998 р. № 80 (далі – Інструкція № 80). Якщо власник юридичної особи або вповноважений ним орган прийняв рішення про ліквідацію, то згідно з п. 8 Інструкції № 80, юридична особа-платник податків зобов’язана протягом трьох днів з моменту прийняття такого рішення подати до органу державної податкової служби, в якому вона перебуває на обліку, пакет документів. Він має включати:

* заяву про зняття з обліку платника податків за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП;
* оригінал довідки за формою № 4 ОПП;
* копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, вповноваженого на те установчими документами про ліквідацію;
* копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;
* ліквідаційну картку органів державної статистики (за наявності в юридичної особи-платника податків філій – для кожної філії).

Ця вимога не поширюється на військові частини.

Платник податків, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, в десятиденний термін від дня подання заяви про зняття з обліку форми № 8-ОПП має скласти ліквідаційний баланс у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) і подати його для перевірки до органу державної податкової служби.

Орган державної податкової служби протягом місяця після отримання від платника податків заяви про зняття його з обліку приймає рішення про проведення документальної перевірки платника податків.

Слід зазначити, що в окремому порядку з обліку знімають платників ПДВ. Детально цю процедуру регулює Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затверджене наказом ДПАУ від 1 березня 2000 р. № 79 (далі – Положення про реєстр). Так, у цьому Положенні й у п. 9.6 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ) зазначено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається, зокрема, у випадку ліквідації платника ПДВ. Одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби виключають платника ПДВ з Реєстру платників ПДВ.

Зазвичай податкові органи вимагають, щоб підприємство завершило всі операції, що підлягають оподаткуванню,