Реферат - Ліквідація та реорганізація підприємства. Питання оподаткування
15

втратив силу. Нелогічним також є твердження про те, що не підлягають включенню до валових витрат суми безнадійної дебіторської заборгованості, строк позовної давності за якими не закінчився.

ПРИЄДНАННЯ: ПОДАТКОВІ НАСЛІДКИ

Досить цікавими є ситуації, коли одне підприємство приєднується до іншого.

Так, підприємство, створене за ініціативою трудового колективу державного підприємства, уклало з Фондом державного майна договір оренди цілісного майнового комплексу. Відповідно до статей 14 та 15 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 р. № 2269-XII (далі – Закон про оренду), діяльність державного підприємства було припинено шляхом його реорганізації через приєднання до новоствореного підприємства. Новостворене підприємство стало правонаступником прав і обов’язків державного підприємства. Податковий облік новостворене підприємство почало здійснювати з урахуванням результатів господарської діяльності реорганізованого державного підприємства, зокрема, було враховано збитки останнього за попередній податковий період. Наскільки правомірними є такі дії платника податків (новоствореного підприємства) щодо подібного перенесення збитків?

На перший погляд, ці дії є цілком правомірними, однак не поспішатимемо з висновками, а розглянемо ряд нормативних документів, що стосуються оренди державного майна, а також реорганізації підприємств.

Закон про оренду має забезпечити підвищення ефективності використання державного й комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам. Цей Закон регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств і організацій. Згідно ж зі ст. 4 Закону про оренду, об’єктами оренди є:

* цілісні майнові комплекси підприємств (при цьому під цілісним майновим комплексом розуміють господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання);
* грошові кошти й цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, яку орендодавець надає орендареві на умовах кредиту;
* інші обігові матеріальні засоби.

Відповідно до Закону про оренду, оренда майна здійснюється на підставі договору між орендарем (у нашому випадку це новостворене підприємство) й орендодавцем (Фондом державного майна або його регіональними відділеннями і представництвами).

Стаття 14 Закону про оренду передбачає припинення діяльності підприємства шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря – новоствореного підприємства.

При цьому в ст. 15 Закону про оренду зазначено, що орендар стає правонаступником прав та обов’язків підприємства відповідно до договору оренди.

Про правонаступництво йдеться і в інших нормативних актах. Наприклад, у ст. 37 ЦК УРСР сказано, що при приєднанні однієї юридичної особи до іншої її майно (права й обов’язки) переходять до останньої. Майно переходить у день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачено законом або постановою про реорганізацію. Стаття 34 Закону про підприємства також передбачає при приєднанні перехід усіх майнових прав та обов’язків від одного підприємства до іншого.

Поняття “майнові права й обов’язки” можна визначити як суб’єктивні права й обов’язки учасників правовідносин, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними (майновими) вимогами, що виникають між учасниками цивільних відносин з приводу розподілу цього майна та обміну товарами, послугами, роботами, цінними паперами, грішми й т. ін. До майнових прав також можна віднести право повного господарського відання чи право оперативного управління та зобов’язальні права (у тому числі права на відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров’ю громадянина, а також збитків, завданих майну фізичної або юридичної особи), права авторів і винахідників на винагороду за створені ними твори (зроблені винаходи), спадкові права та правомочності власника.

Для всебічного розгляду ситуації звернемося також до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (далі – Закон № 2181). Пункт 13.4 ст. 13 Закону № 2181 передбачає, що у випадку, коли платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених або не відшкодованих податків, зборів (обов’язкових платежів), такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених податкових зобов’язань або податкового боргу за іншими податками, зборами (обов’язковими платежами). Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам податкової заборгованості або податкового боргу такого платника податків.

У разі коли сума надміру сплачених або не відшкодованих податків, зборів (обов’язкових платежів) платника податків перевищує суму податкових зобов’язань або податкового боргу з інших податків, зборів (обов’язкових платежів), сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно до їхньої частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.

Як видно з викладеного, результат господарської діяльності підприємства не можна віднести до майнових прав такого підприємства. Отже, можна дійти висновку, що цей результат (який існує в податковому обліку у вигляді збитків) не можна враховувати в господарській діяльності орендаря.

Таким чином, новоствореному підприємству можна порекомендувати не враховувати у своєму податковому обліку збитки реорганізованого підприємства.

---

Сторінки: 1 2 3 4