Зміст
Вступ………………………………………………………………………………..
1 Теоретико-методологічні засади організації ділової активності на підприємстві:
1.1 Суть та значення ділової активності ефективності підприємства….
1.2 Цикли ділової активності організації……………………………………
1.3 Визначення та аналіз ділової активності на підприємстві…………….
1.4 Ділова активність та економічна безпека підприємства………………
2 Аналітична частина:
2.1 Загальна характеристика ТзОВ «БУТ»…………………………………
2.2 Аналіз організаційно-правової форми підприємства………………….
2.3 Аналіз організаційної структури підприємства………………………..
2.4 Аналіз основних техніко-економічних показників ТзОВ «БУТ»…….
2.5 SWOT – аналіз ТзОВ «БУТ»…………………………………………….
2.6 Ділова активність підприємств Івано-Франківської області………….
2.7 Аналіз особливостей організації ділової активності ТзОВ «БУТ»…..
3 Вдосконалення вдосконалення управління діловою активністю ТзОВ «БУТ»:
3.1 Напрями вдосконалення управління діловою активністю підприємства ТзОВ «БУТ»……………………………………………………………………….
3.2 Заходи підвищення ефективної організації управління діловою активністю ТзОВ «БУТ»………………………………………………………..
3.3 Обгрунтування економічного ефекту від запропонованих заходів….
Висновки…………………………………………………………………………..
Список використаної літератури…………………………………………………
Вступ
Ефективне управління сучасним підприємством можливе лише за умови раціонального використання наявних засобів виробництва, персоналу підприємства, що продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послу-ги, фінансових, інформаційних та інших видів ресурсів. Виникає необхідність у комплексному відображенні результатів використання зазначених ресурсів виробництва й працівників за певний проміжок часу. Таким відображенням є оцінка ділової активності підприємства.
Активне використання джерел підвищення ділової активності діяльності передбачає здійснення цілого комплексу заходів, які за змістом є складними та швидкозмінними і характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання.
Актуальність розгляду ділової активності підприємства полягає у потребі аналізувати та обов’язково зіставляти з минулими періодами основні показники виробничої, фінансової та іншої діяльності підприємства. Важливим при оцінці ділової активності підприємства є також рівень соціальної ефективності виробництва, який залежить від багатьох чинників, які слід аналізувати.
Тому об’єктом дослідження в даному курсовому проекті є товариство з обмеженою відповідальністю «БУТ», метою діяльності якого є отримання прибутку за рахунок виготовлення продукції з деревосировини (меблів, сувенірів, паркету, євро паркету, дверей, тощо) з ціллю задоволення потреб українських та іноземних споживачів.
Завданням даного проекту є вдосконалити управління діловою активністю досліджуваного підприємства ТзОВ «БУТ» шляхом комплексного аналізу його техніко-економічних, фінансових та інших показників, вияву недоліків у діяльності підприємства та надання і обґрунтування реальних заходів та пропозицій щодо покращення управління діловою активністю.
1 Теоретико-методологічні засади організації ділової активності підприємства
1.1 Суть, значення та основні чинники підвищення ділової активності в ефективності підприємства
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послу-ги [5, c.2]. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого — такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його викорис-тання. Ділова активність – це комплексне відображення результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.
У зарубіжній практиці як синонім терміна «ділова активність у господарюванні» зазвичай застосовується термін «ділова активність системи виробництва та обслуговування».
Не варто забувати також, що загальна ділова активність системи є поняттям набагато ширшим, ніж ділова активність праці та ділова активність виробництва.
Успіх у діловій активності будь-якої організації залежить від таких умов (рисунок 1.1):
прибутковості;
здатності пристосовуватись до умов зовнішнього і внутрішнього середовища;
підприємницької ініціативи;
результативності (ефективності);
продуктивності;
здатності до саморозвитку.
Рисунок 1.1 - Фактори успіху у діловій активності організації
Визначальною ознакою ділової активності може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу [5, c.3].
Змістове тлумачення ділової активності як економічної категорії визначається об'єктивно дію-чим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромад-ження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефек-тивності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.
Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників.
Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класи-фікація чинників ділової активності за певними ознаками.
Класифікацію чинників зростання ділової активності виробничо-еко-номічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьо-ма ознаками:
1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищен-ня);
2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяль-ності);
3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).
Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ділової активності:
зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці);
зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці);
раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).
Активне використання цих джерел підвищення ділової активності діяльності передбачає здійснення комплексу заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання (друга класифікаційна ознака) [4, c.6].
Визначальними напрямами підвищення ділової активності підприємства є:
1) прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації);
2) підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);
3) усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання.
Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ділової активності за місцем реалізації в системі управління
діяльністю (третя ознака групування чинників). Особливо важливим є виокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м'які [5, c.3].
Класифікація внутрішніх чинників на «тверді» і «м'які» є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. Специфічну назву цих груп чинників запозичено з комп'ютерної термінології, відповідно до якої сам комп'ютер називається «твердим товаром», а програмне забезпечення —