Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає з існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства.

Застосування терміну «матеріально-виробничі запаси» пов’язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовується у виробничому процесі.

Терміни «товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси» не досить прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.

Певні протиріччя пов’язані і з використанням терміну “предмети праці». Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що піддаються обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.

Термін «товарно-виробничі запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості речових елементів виробництва, основне призначення яких – обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

Поряд з цим не можна забувати про існування терміну «запаси», який згідно з П(С)БО 9 «Запаси» об’єднує основні складові оборотних матеріальних активів.

Використання цього терміну викликає певні протиріччя, які пов’язані з тлумаченням його в довідковій літературі. Так, більшість авторів під терміном «запаси» розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття запасів є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін «товарно виробничі запаси» є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, але з прийняттям П(С)БО термін «запаси» увійшов до широкого вжитку.

Порядок оцінки і обліку товарно-матеріальних цінностей регулюється

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» [19].

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси»[19] під запасами розуміють активи, які:

утримують для наступного продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

утримують для використання у процесі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, управління підприємством.

У процесі використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшло відображення у класифікації запасів.

Як правило, запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює запаси малоцінні і швидкозношуючі предмети.

Для забезпечення надходження товарно-матеріальних цінностей до споживача, тобто постачання певного товару необхідної якості у необхідній кількості в певне місце своєчасно та з мінімальними витратами, бухгалтер повинен володіти логістикою. Логістичне управління – це процес формування стратегії, планування, керування та контролю за переміщенням і складуванням сировини матеріалів, виробничих запасів, готової продукції та формування даних від пункту виникнення до пункту споживання для найбільш ефективного задоволення потреб клієнта.

Запаси визнаються активами, коли існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість можна достовірно визначити.

Одиницею обліку запасів є їх однорідна група або вид. Деталізацію об’єктів обліку запасів підприємство здійснює самостійно виходячи з управлінських потреб та витрат на ведення обліку. Як правило, облік запасів ведеться за їх видами, які відрізняються від інших видів хоча б однією

ознакою. В окремих випадках, коли деталізація за видами не важлива, кілька видів запасів для цілей обліку може об’єднати в групи.

Для правильної організації обліку матеріалів підприємству доцільно сформувати номенклатуру-цінник.

Номенклатура – систематизований перелік назв матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива та інших матеріальних цінностей, що використовуються на даному підприємстві.[37]. Номенклатурний перелік матеріальних цінностей підприємства повинен містити таку інформацію про кожний вид або групу матеріалів: технічно правильну назву; повну характеристику; номенклатурний номер – цифрові умовні позначення перелічених ознак матеріалу; ціну кожного виду або групи матеріалів. Номенклатурні номери в процесі ведення обліку проставляються на всіх документах і в облікових регістрах, у яких відображається облік матеріалів, що сприяє зростанню точності обліку запасів та зменшенню витрат на його ведення.

Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Важливим в оцінці запасів є принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігати завищенню оцінки активів.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка запасів підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

Оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 „Запаси”[19], здійснюється на трьох етапах їх руху:

- при надходженні запасів;

- при вибутті запасів;

- на дату складання фінансової звітності.

Завдяки дії принципу історичної (фактичної) собівартості пріоритетною є оцінка запасів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання. Вибір методу оцінки є елементом облікової політики підприємства та не підлягає змінам без вагомих підстав. В обліковій політиці поряд з цим визначається порядок обліку готової продукції, порядок списання вартості при передачі в експлуатації МШП тощо. Постійне застосування підприємством обраної облікової політики забезпечується завдяки дії принципу послідовності.

В обліку запаси відображаються за первісною вартістю.

Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на