Тривалість обороту готової продукції:

2003 рік = 62,9*360/2383,6 = 10;

2004 рік = 85,85*360/3421,4 = 9;

2005 рік = 77,65*360/4172,9 = 7.

Таблиця 3.6 (виконана автором).

Показники ефективності використання виробничих запасів, днів

Показник | 2003 | 2004 | 2005

Оборотність виробничих запасів | 68,2 | 21,3 | 18,4

Строк збереження виробничих запасів |

5 |

17 |

20

Період обертання сировини і матеріалів |

16 |

12 |

14

Тривалість обороту готової продукції |

10 |

9 |

7

У 2003-2005 рр. знизилась оборотність та суттєво підвищився строк збереження виробничих запасів, що є негативним явищем і ознакою зниження ділової активності підприємства.

Протягом періоду, що аналізується, спостерігалося прискорення обороту сировини і матеріалів, що слід оцінити позитивно, оскільки воно свідчить про більш раціональне їх використання у виробничій діяльності.

За останній рік залишки готової продукції на складі зменшились більш як на 3% порівняно з 2004р., що є позитивною тенденцією. Завдяки цьому збільшуються ринки збуту, знижується собівартість продукції, підвищується купівельна спроможність покупців; зростає ритм випуску та відвантаження продукції.

Поряд із зниженням залишків готової продукції на складі тривалість знаходження капіталу в готовій продукції зменшується в 2005р. на 2,33 в порівнянні з 2004р.

Ефективність управління використанням виробничих запасів можна оцінити за допомогою суми коштів додатково вивільнених з обороту чи додатково залучених в оборот для забезпечення виробничої діяльності підприємства.

Суму коштів, додатково вивільнених з обороту, можна визначити за формулою

?СО = (Ві – Во) * Ті,

де Ві , Во – оборотність запасів у звітному та базисному періодах;

Ті – одноденний фактичний оборот у звітному періоді.

?СО =(18,4 – 21,3) * 3303,5 : 360 = -26,61 тис.грн.

Отже, у результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про менш ефективне управління виробничими запасами на підприємстві в 2003р., наслідками якого стало додаткове залучення капіталу в оборот в сумі 26,61 тис.грн.

Економне і раціональне використання матеріальних ресурсів виражається через показники матеріалоємності продукції.

Загальна матеріалоємність продукції – це вартісний показник оцінки витрат матеріальних ресурсів на весь обсяг виробленої підприємством продукції.[58]. Він обчислюється як питома вага матеріальних витрат у вартості товарної продукції за оптовими (договірними, прейскурантними) цінами без податку на додану вартість і акцизного збору. Тобто матеріалоємність характеризує вартість витрачених сировини, матеріалів напівфабрикатів, енергоносіїв на 1 гривню товарної продукції. Зворотним показником до матеріалоємності є матеріаловіддача, яка характеризує обсяг товарної продукції, що випускається при витраті матеріальних ресурсів вартістю в 1 гривню.

Питома матеріалоємність – це характеристика витрат матеріальних ресурсів на випуск одиниці конкретних виробів.[58]. Наприклад, якщо оптова ціна 1т виробу Пряники «Північні» становить 4150 грн., а матеріальні витрати на виробництво 1т – 1720 грн., то питома матеріалоємність його дорівнюватиме 0,41 (1720:4150). Цей показник може також визначатися для характеристики витрат конкретних видів матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

Аналіз показників матеріалоємності покликаний сприяти пошуку резервів скорочення матеріальних витрат на виробництво продукції, що дає, з одного боку, додаткові ресурси для збільшення випуску продукції, а з іншого – сприяє зниженню собівартості виробництва.

При аналізі питомої матеріалоємності окремих виробів, що виробляє підприємство, здійснюють перевірку виконання запланованих заходів щодо економії матеріалів, додержання норм витрат у натуральних одиницях, фактів взаємозаміни матеріалів, розміру відходів, а також перевіряють формування вартості матеріальних ресурсів з урахуванням договірних закупівельних цін і транспортно-заготівельних витрат.

Значний вплив на питому матеріалоємність виробів і загальну матеріалоємність продукції підприємства справляє частка відходів у загальній вартості витрачених на виробництво сировини і матеріалів.

Значним резервом зниження матеріалоємності продукції є максимізація використання відходів у власному виробництві. Аналіз звітних даних у динаміці про утворення відходів за видами та їх використання на випуск продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання насамперед дає відповідь на запитання, як ця справа організована на підприємстві. Фінансовий ефект від збільшення використання відходів на виробництво залежить від співвідношення між їх вартістю (цінами) за інших методів використання і цінами можливого використання на місці у технологічних цілях.

В умовах ринкової економіки значно спрощується дуже складна для адміністративно-планового господарства аналітична задача визначення резервів збільшення обсягу випуску продукції за рахунок тих можливостей економії матеріальних ресурсів, які виявлені при аналізі. Справа в тому, що за практичної відсутності на ринку дефіциту на матеріально-технічні ресурси немає проблеми комплектування резервів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, адже додаткові кошти, які з’являються в результаті економії будь-яких матеріальних ресурсів, завжди можна спрямувати на додаткову закупівлю необхідних предметів праці у співвідношеннях, необхідних для виробництва продукції. Тому підрахунок резервів збільшення обсягу продукції від можливої економії матеріальних витрат можна здійснити з урахуванням досягнутого на підприємстві показника матеріаловіддачі.

Одним із важливих показників, який характеризує фінансовий стан підприємства є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів.

Матеріальні оборотні кошти (запаси) визначаються як сума р.100-р.140. На початок 2005р. їх величина становить 1065,1 тис.грн., а на кінець – 1444 тис.грн.

Для характеристики джерел формування оборотних коштів використовуються наступні показники:

Власні оборотні кошти (ВОК) – це та частина власного капіталу, яка є джерелом його поточних активів і вона визначається:

ВОК = Ір. пасиву Балансу – Ір. активу Балансу;

На початок 2005р. їх величина становить -1241,1 тис.грн. (2673,4 – 3914,5) ; на кінець -1476,9 тис.грн. (2568,1 – 4045,0).

Економічна інтерпретація показника полягає в тому, що він показує, яка сума оборотних коштів залишається в розпорядженні підприємства після розрахунків за короткостроковими зобов’язаннями.

В процесі аналізу видно, що в 2005 р. ні на початок, ні на кінець періоду після здійснення розрахунків за короткостроковими зобов’язаннями, в розпорядженні підприємства не залишається суми оборотних