законодавчі та нормативні акти, що стосуються питань діяльності управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації (Типове положення про Головне управління освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управління освіти і науки обласної Севастопольської міської державної адміністрації, положення про управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Закони України, які регламентують діяльність органів державної влади в галузі освіти, дані про структуру, граничну чисельність та штатний розпис управління освіти і науки тощо), праці правознавців, фахівців з державного управління, наукові видання в сфері менеджменту вітчизняних та іноземних авторів, матеріали періодичного друку, статистичні дані та інші джерела інформації.
РОЗДІЛ 1 Теоретико-методологічні аспекти дослідження персоналу організації як об’єкта управління
1.1. Поняття та базові категорії персоналу
Активізація персоналу для досягнення успіху в діяльності організацій, установ, підприємств різних форм власності та організаційно-правового характеру є актуальною проблемою сучасного управління. До причин такої переорієнтації належать проблеми, що виникли в розвинутих країнах світу вкінці 1970-х років у зв'язку із швидкими змінами в технології, економічним та демографічним тиском, зниженням продуктивності праці тощо. Тому важливою теоретичною та практичною проблемою є орієнтація персоналу на досягнення стратегічних завдань організації, особливо, коли ця організація є невиробничою, орієнтованою тільки на надання інформаційних, інтелектуальних та інших послуг.
Термін „персонал” є найбільш доцільним на рівні організації, визначає особовий склад організації, який працює за наймом і характеризується певними ознаками основними з яких є:
трудові взаємовідносини з роботодавцем, які як правило, оформляються
трудовими договорами;
володіння певними якісними характеристиками, поєднання особистих та організаційних цілей. [33,с.10].
Воронкова В.Г. визначає поняття „персонал” як основний, постійний штатний склад кваліфікованих працівників, який формується і змінюється під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Вплив зовнішніх факторів конкретизується у таких параметрах макроекономічного розвитку, як кількість активного населення, загальноосвітній рівень та кон’юнктура ринку праці, а внутрішні фактори впливу – це зміст і характер роботи, обсяги прав, повноважень, завдань, морально-психологічний клімат тощо. Проте Петюх В.М. у навчальному посібнику „Управління персоналом” дає таке визначення: “Під персоналом розуміють весь особовий склад установи, всіх постійних і тимчасових працівників, представників кваліфікованої і некваліфікованої праці” [46, с.25] ; тоді як Храмов В.О. у книзі „Основи управління персоналом” дає таку характеристику терміну: „Персонал (від лат. personalis - особовий) – особовий склад організації за професійними чи службовими прикметами”. [60, с.82].
Визначення персоналу, подане Храмовим В.О., найповніше відображає його сутність, оскільки між термінами „персонал”, „кадри” та „трудові ресурси” є певна різниця і ототожнювати їх не варто.
Кадри – це штатні, постійні кваліфіковані працівники, які пройшли попередню професійну підготовку, володіють трудовими навичками, досвідом роботи, спеціальними знаннями в обраній сфері діяльності та перебувають у трудових відносинах з керівництвом фірми, організації чи установи [46, с.25], а „трудові ресурси” – це частина населення, яка характеризується фізичними та розумовими здібностями до праці. [43, с.27].
Термін “трудові ресурси” було введено в науку в 20-ті роки XX століття академіком С. Струмиліним. Цей термін використовували його як планово-економічний показник вимірювання робочої сили. Сучасне розуміння трудових ресурсів трактується як людські ресурси, що є значно ширшим і включає в себе такі поняття, як трудовий потенціал, стан здоров'я, рівень освіти, здібностей і культури, професійні знання для роботи в сфері суспільно корисної діяльності. [43, с.28].
Отже, характеристикою всього економічно активного населення є трудові ресурси, персонал визначає всю облікову кількість штату певного підприємства чи установи, а кадри – це тільки кваліфіковані і досвідчені спеціалісти з певного напрямку. Наприклад, для зайняття вакантних посад в управлінні освіти і науки залучають трудові ресурси, які проходять конкурсний відбір відповідно до Закону України „Про державну службу”; зайнявши посаду головного спеціаліста з певного напрямку чи навіть керівну посаду, ці ресурси стають кадрами; зайнявши будь-яку посаду допоміжного складу (технічні спеціалісти, виконавці, водії, прибиральниці тощо), ці ресурси стають обліковими одиницями персоналу.
Персонал організації чи установи в сучасних умовах – це та основа, завдяки якій можливо досягти ринкового успіху. Успіху досягають ті компанії, які орієнтуються на інноваційне управління праці, розширення знань, підвищення кваліфікації, збільшення повноважень працівників у прийнятті рішень. Це означає формування нових моральних цінностей, адаптивне використання людських ресурсів, підвищення творчої та організаторської активності персоналу. Сучасне ефективне управління – це мистецтво управляти процесами праці людей. До завдань керівника входить концепція управління трудовим колективом. Формування команди – ключ до ділового успіху, коли всі працівники підкоряються загальним цілям і базовим цінностям організації. Проте, як правило, сформувати команду нелегко, ця проблема для будь-якого керівника є першочерговою і вимагає знань критеріїв підбору персоналу фірми та основних категорій, які характеризують його сутність.
Основні категорії персоналу. Усі категорії персоналу можуть структуруватися відповідно до професій, спеціальностей, кваліфікаційних ознак. Умови наймання, рівень якісних характеристик, їхній розвиток визначають діяльність на конкретній посаді і конкретному робочому місці, тобто визначають положення працівника в організаційній структурі. [33,с.19]. Це положення пов'язане з виконанням якого-небудь завдання. Персонал працює на забезпечення визначених цілей організації. Крім того, працівники володіють власними цільовими настановами.
Ефективність роботи персоналу багато в чому визначається тим, наскільки цілі кожного працівника адекватні цілям організації. Найважливішою сферою діяльності будь-якого підприємства, організації залишається кадрове забезпечення, тобто залучення робочої сили, необхідної підготовки, створення умов для раціонального використання. При цьому виникає необхідність у постійному управлінському впливі на структуру робочих місць, чисельність і склад працівників.
Серед основних категорій персоналу виділяють такі: чисельність персоналу (облікова та не облікова кількість);