У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


в конкретних нормах у взаємозв'язку та залежно від ступеня їх суспільної небезпеки; по-друге, встановити певне співвідношення між моральною відповідальністю й відповідальністю правовою за порушення чітко визначених правил поведінки; по-третє, вдосконалити юридичну відповідальність за порушення або недотримання правил поведінки службовцями шляхом законодавчого встановлення як загальних (для всього корпусу службовців), так і спеціальних вимог (для особливої категорії службовців - посадових осіб) [ 24, с.59].

Варто зазначити, що українськими ученими й практиками за дорученням Міністерства юстиції України було розроблено робочий варіант проекту Кодексу основних правил поведінки державного службовця. Цей проект є результатом творчого осмислення проблем поведінки у сфері органів державного управління і пропонує певний варіант її розв'язання. Поки що ці пропозиції не знайшли свого законодавчого втілення. Разом з тим, його основні концептуальні положення та нормативні конструкції залишаються актуальними і можуть бути використані в подальшій законопроектній роботі. Тим більше, що зазначений законопроект здобув позитивну оцінку закордонних експертів.

Авер’янов В.Б. пропонує такий перелік вимог до поведінки державного службовця:

а) додержання законності у своїй професійній діяльності;

б) додержання загальновизнаних у суспільстві морально-етичних вимог поведінки;

в) недопущення проявів корупції;

г) добросовісне й професійне виконання своїх службових повноважень;

д) збереження державної та іншої охоронюваної законом таємниці;

е) сприяння громадянам України у практичній реалізації їхніх прав і свобод. [23, с. 291].

Відповідно до Конституції України, службовець під час виконання службових повноважень має діяти на підставі в обсязі та у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Причому службовець повинен провадити свою діяльність виключно у межах наданих відповідній посаді службових повноважень, а його рішення та дії повинні відповідати вимогам, визначеним чинним законодавством [ 23,с.292].

Нині в Україні етичні вимоги до поведінки службовців здебільшого сприймаються як важливий різновид професійної етики, що являє собою сукупність моральних прав поведінки службовців, за допомогою яких можна оцінити їхню діяльність з точки зору таких цінностей, як справедливість, чесність, совість, гідність, людяність, чуйність, відповідальність, професіоналізм, патріотизм тощо. Одним із важливих і водночас непростих є питання недопущення зловживань службовцями своїм службовим становищем. Будь-які прояви свавілля або байдужості державного службовця до правомірних дій та вимог громадян слід визнати неприпустимими. Службовець зобов'язаний з повагою, шанобливо ставитися до всіх співпрацівників, громадян, бути ввічливим, коректним у службових стосунках, дотримуватися високої культури. У свою чергу, він має право на повагу як особистої гідності,
так і особливостей його правового статусу з боку керівників, інших службових і посадових осіб та громадян. Службовець повинен уникати дій, які можуть бути розцінені як використання службового становища у власних чи корпоративних інтересах або можуть негативно вплинути на його репутацію як державного службовця. Він не повинен вчиняти дії, які можуть
негативно вплинути на його моральний образ як під час виконання службових повноважень, так і поза межами державної служби. Для службовців, які допустили такі дії, це повинно мати негативні наслідки, зокрема, законом передбачена юридична відповідальність [24, с. 292-295].

Третій і найважливіший чинник впливу на персонал – ієрархічна структура організації, яка визначає тип відносин в структурі персоналу в залежності від функціональних ролей. Варто зазначити, що об'єктивною основою управлінських відносин (як форми суспільних дій) органів виконавчої влади є три типи зв’язків:

а) зв'язки, функціонально необхідні органам, — це зв'язки, без яких нормальна робота елементів системи практично неможлива або ж неефективна;

б) позитивні зв'язки — це ті, які хоча й не є функціонально необхідними, але значною мірою покращують дію системи;

в) негативні зв'язки - зв'язки надмірні й суперечливі, які ускладнюють або ж паралізують роботу органів та підсистем.

На підставі цього виділяють декілька типів управлінських відносин:

залежно від положення органів в ієрархічно побудованій системі органів виконавчої влади - вертикальні й горизонтальні;

за кінцевим результатом функціонування та сферою діяльності - субординаційні, координаційні та реординаційні;

відповідно до впливу відносин на діяльність органів виконавчої влади - функціонально необхідні, із позитивним впливом та з негативним впливом [23с.61].

Усі види управлінських відносин тісно переплітаються між собою, за їх допомогою елементи державно-управлінської системи створюють певну цілісність. Один і той самий орган виконавчої влади може бути суб'єктом одразу багатьох управлінських відносин.

Проте, основним джерелом управлінського впливу в органі державної влади є керівник (голова, начальник управління, начальник відділу – залежно від ієрархічної структури органу). Керівник органу виконавчої влади - це різновид посадової особи, наділеної функціями управління щодо очолюваного нею певного формально організованого колективу. Керівник не тільки має досить широкі повноваження щодо кадрових та організаційних питань діяльності органу, а й одноосібно проводить політику держави на різних рівнях. Відповідно, керівник має найвищий рівень відповідальності в структурі персоналу. Проте, це не означає, що за таких обставин керівникові надається право зловживати службовим становищем і чинити протизаконний тиск на підлеглих.

Управління персоналом в органах державної влади неможливе без обов’язкового дотримання всіма суб'єктами і об'єктами управління чинного законодавства, правил, регламентів, порядку, договірних відносин і службових обов’язків. Будь-який державний службовець перш за все повинен в роботі керуватися законодавством, правовими нормами, принципами державного управління та державної служби, розуміти сутність бюрократії в управлінні, не забуваючи про власну гідність, чесноти, кваліфікацію, компетенцію.

Категорія „метод” практично невичерпна, оскільки будь-яка людська діяльність потребує певних способів, прийомів та засобів її реалізації. Особливої ваги проблема методів набуває в сфері державного управління, адже від правильного вибору й ефективного застосування методів значною мірою залежить досягнення організаційно-політичних та економічних цілей. Існують різні підходи до визначення поняття „метод”. В управлінській сфері найбільш уживаними термінами


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28