До принципів побудови організаційних структур належать:

єдність мети;

первинність функцій і вторинність структури;

функціональна замкнутість підрозділів апарату управління;

простота організаційної структури;

єдність керівництва;

оптимальність норми керованості;

оптимальність централізованих і децентралізованих форм управління;

принцип зворотного зв'язку [37, с.198].

Перелічені принципи побудови організаційних структур виконавчої влади взаємопов’язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки їх спільне використання може забезпечити комплексний, науковий характер проектування організаційних структур виконавчої влади сучасної демократичної держави. Отже, проектування нових та вдосконалення діючих організаційних структур виконавчої влади можливе лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів побудови організаційних структур управління.

Воронкова В.Г. у книзі „Кадровий менеджмент” подає таку систематизацію принципів управління персоналом:

науковість, демографічний централізм, плановість, єдність, розпорядництво;

сполучення і колегіальність, централізація і децентралізація, лінійне, функціональне, цільове керування;

контроль виконання рішень [17, с.9-10].

Звідси, можна зробити висновок, що Воронкова В.Г. просто зробила спробу поєднання усіх конституційно-правових, загальних, спеціалізованих, структурних та інших принципів, узагальнивши їх у три блоки і назвавши „принципами управління персоналом”.

Дотримання наведених принципів дає можливість комбінувати, поєднувати управлінські функції, розподіляти їх за часовими і територіальними ознаками та встановлювати зв’язки управління в ієрархії взаємовідносин органів виконавчої влади. За посередництвом даних принципів із урахуванням конкретних соціальних та економічних умов здійснюється розподіл
компетенції управлінських структур. Відповідно до зазначених принципів суб’єкти державного управління диференціюються за галузями, секторами, територіями, утворюючи в сукупності цілісну систему державного управління.

Принципи державного управління в межах органу державної влади є основними засобами організації управлінської діяльності та впливу на персонал. Наприклад, при побудові організаційної структури управління освіти і науки керується принципами простоти та ефективності структури, оптимальності форм управління; у міжособистісних відносинах персонал управління повинен керуватися оптимальністю норми керованості, єдиноначальності та колегіальності (причому, даний принцип має бути балансовим, але надто високий рівень бюрократизму часто не залишає ніякої можливості для прийняття управлінських рішень колегіально); у здійсненні службових повноважень персонал управління має керуватися принципами демократичності, публічності (тобто відкритості), гуманізму (оскільки гуманізм – основний показник якості надання послуг населенню та прийняття управлінських рішень), централізації та децентралізації (часто повноваження персоналу не співпадають з фізичними можливостями та досвідом роботи, внаслідок чого одна частина персоналу перевантажена роботою, а інша не має чим займатись).

У межах принципів управління персоналом та принципів державного управління виділяють форми та методи правового впливу на персонал, які є не тільки своєрідним „тиском” на працівників організації, але й служать внутрішніми стимулами і зовнішніми стимулами для підвищення ефективності управлінської діяльності в органах державної служби.

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНА СУТНІСТЬ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

2.1. Організаційна структура управління персоналом

Управління персоналом здійснюється в межах організаційних структур, через які реалізується планомірний і систематичний вплив на поведінку членів колективу організації та відносини між ними. Ці структури мають сприяти цілеспрямованому й ефективному управлінню персоналом і всією організацією через механізм взаємодії принципів і засобів управління. Вибір управлінського стилю і методів управління зумовлює певні організаційні структури та форми, а організаційна форма, у свою чергу, впливає на формування організаційної поведінки членів колективу.

Відсутність організації унеможливлює цілеспрямоване управління виробничим процесом і персоналом. Однак організація - не самоціль, а засіб, що допомагає управляти персоналом і розподілом праці [60, с. 3].

Організація - це система, яка складається із сукупності упорядкованих, взаємопов’язаних, взаємодіючих частин цілого. Поняття організації має кілька значень. З одного боку, це узагальнене поняття інститутів усіх форм власності - приватних і суспільних, тобто будь-яке підприємство є організацією. З іншого боку, це поняття має інструментальний характер і описує систему формальних правил та приписів, тобто будь-які підприємства, фірми, установи мають певну організацію, а в межах цієї організації – систему управління персоналом.

Управлінню персоналу властива системність і завершеність на основі комплексного вирішення проблем, їх відтворення. Системний підхід передбачає врахування взаємозв’язків між окремими аспектами проблеми для досягнення кінцевих цілей, визначення шляхів їх вирішення, створення відповідного механізму управління, що забезпечує комплексне планування та організацію системи.

Система управління – це упорядкована сукупність взаємозв’язаних елементів, які відрізняються функціональними цілями, діють автономно, але спрямовані на досягнення загальної мети [33,с.21].

Управління персоналом забезпечується взаємодією керуючої та керованої систем. ( рис.2.1.1.).

ЗВОРОТНИЙ ПРЯМИЙ

ЗВ’ЯЗОК ЗВ’ЯЗОК

Рис. 2.1.1. Механізм взаємодії керуючої та керованої систем організації

Керуюча система ( суб’єкт)- це сукупність органів управління й управлінських працівників з певними масштабами своєї діяльності, компетенцією та специфікою виконуючих функцій. Керуюча система представлена лінійними керівниками, які розробляють комплекс економічних й організаційних заходів щодо відтворення й використання персоналу.

Керована система ( об’єкт) – це система соціально-економічних відносин з приводу процесу відтворення й використання персоналу.

Спільне функціонування двох даних систем може скласти організацію (підприємство) як систему в її закінченому вигляді. Управління може діяти за умови циркулювання інформації між її керуючою і керованою системами, тому що процеси управління незалежно від їх конкретного внутрішнього змісту завжди передбачають одержання, передачу, переробку і використання інформації. Така інформація поступає у вигляді вказівок і розпоряджень із суб’єкта управління на об’єкт, і по каналу зворотніх зв’язків – знову в керуючу підсистему. Збір, переробка і систематизація певних відомостей про стан об’єкта управління необхідні для того, щоб керувати ним. Після того, як отримана інформація, органи управління виробляють управлінські рішення.

Дослідження змісту і характеру діяльності управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації показують, що система управління