В рамках наведеної системи кожний елемент має важливе значення і характеризується певними особливостями, які можна зобразити у вигляді таблиці (див. табл. 3.4.1).

Організаційно-правова структура управління персоналом об’єкта управління має бути в першу чергу орієнтована на підтримку та розвиток персоналу, забезпечення оптимальних соціально-побутових умов, які є визначальним фактором ефективності роботи працівників. Окрім того, керівник, як основний чинник впливу на персонал в управлінні, має орієнтуватися на кваліфікацію, знання і вміння, компетентність персоналу, а також на його морально-психологічний стан і характер міжособистісних відносин в колективі. Рівень бюрократизму на об’єкті дослідження все ще залишається високим, як і двадцять років тому, а це сковує працівників при бажанні застосувати нові ідеї та методи виконання посадових обов’язків та здійсненні повноважень.

Професіоналізм управління полягає у ціннісному ставленні персоналу до сутності управлінської діяльності, мотиваційній готовності до будь-якого виду роботи. Ефективна реалізація управлінських функцій полягає у вмілому застосуванні різних управлінських технологій, постійному підвищенні рівня управлінської культури.

Таблиця 3.4.1. Пропозиції щодо оптимізації системи управління персоналом

№ | Елемент системи | Характеристика елемента

1 | Принципи управління персоналом | Конституційні, правові, управлінські (загальні, спеціалізовані)

2 | Методи управління персоналом | Комплексні, варіативні (нормативно-ціннісний, організаційно-розпорядчий, соціально-психологічний, структурно-функціональний) – мають бути адаптивними до управлінської ситуації

3 | Стиль управління персоналом | Ліберально-демократичний (сприяння ефективній діяльності, розвитку структури, професійному та моральному зростанню)

4 | Фактори управління персоналом | Організаційна культура (розробка та впровадження в практику кодексу поведінки державного службовця)

5 | Організаційна структура | Оптимізована, орієнтована на розширення, а не на скорочення штату працівників (задля охоплення повного спектру завдань і повноважень управління освіти і науки ОДА)

6 | Модель управління персоналом | Неформальна, патерналістсько-бюрократична, залежно від змісту регуляторної політики

7 | Засоби управління персоналом | Делегування повноважень, колективне прийняття рішень, орієнтація на переконання та інформування замість директивного управління

Сушинський О.В. писав: „де немає людини, здатної створити ефективну систему, кадри вирішують все”. Отже, для того, щоб система управління персоналом функціонувала ефективно, керівник повинен уміти адаптуватися до нових форм і методів управління, не боятися змін, зробити персонал центральним елементом системи управління, адже від людей залежить вся діяльність організації, особливо, якщо ця організація є невиробничою, орієнтованою на надання послуг населенню.

ВИСНОВКИ

Управління персоналом – специфічна функція управлінської діяльності, основним об’єктом якої є люди, що входять в певні соціальні групи чи трудові колективи. Запорукою ефективного управління персоналом в органах державної влади є гнучка, адаптивна організаційно-правова структура, орієнтована на балансування організаційної поведінки службовців. Внутрішню основу управління персоналом становлять управлінські відносини. Виходячи з цього, за результатами проведеного дослідження за темою магістерської роботи можна зробити декілька висновків:

Персонал–особовий склад організації за професійними чи службовими прикметами; основний штатний склад працівників організації, що виконує різні виробничі та невиробничі функції;

основними категоріями персоналу є чисельність персоналу (облікова та необлікова кількість); кваліфікація персоналу; професійні характеристики; компетенція; вікова структура та стаж роботи; освітній рівень; якісні характеристики працівника;

Предметом управління персоналом є вивчення стосунків працівників з точки зору найповнішого та ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування організації;

для дослідження системи управління персоналом використовують різноманітні методи, основними з яких є системний, структурно-функціональний, біхевіористський, порівняльний, антропологічний, інституціональний тощо. Вибір та організація ефективної системи домінуючих методів управління персоналом також залежить і від змісту управління персоналом, способів і факторів впливу на працівників певної організаційної структури, конкретних аспектів впливу людського фактору на процеси управління;

Управління персоналом в органах державної влади неможливе без обов’язкового дотримання всіма суб’єктами і об’єктами управління чинного законодавства, правил, регламентів, порядку, договірних відносин і службових обов’язків;

Правове регулювання управління персоналом є різновидом соціального регулювання і характеризується такими ознаками, як владний, конкретний і цілеспрямований характер, гарантоване доведення норм права до їх виконання;

основними різновидами управлінських відносин є субординаційні, координаційні та реординаційні . При цьому на об’єкті дослідження переважають субординаційні та реординаційні. У змісті субординаційних відносин характерним є те, що управління освіти і науки знаходиться у подвійному підпорядкуванні, що суттєво ускладнює систему управління;

закони розвитку відносин управління як основні положення управлінської діяльності виражаються через принципи державного управління та державної служби, які службовці управління освіти і науки повинні неухильно виконувати;

основними методами управління персоналом в управлінні освіти і науки мають бути адміністративно-правові, нормативно-ціннісні, соціально-психологічні. Ефективність застосування методів державного управління в основному залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу їх систематичної і цілеспрямованої підготовки, та повсякденного використання всіх зазначених напрямів впливу на об’єкт управління;

Завдання координації та управління персоналом в організації реалізують за допомогою завдань і їх носіїв, посад і їх формування, організаційної поведінки, повноважень і відповідальності, інстанцій і їх формування, допоміжних служб керівників, відділів, транспортної та комунікаційної мереж;

найбільш оптимальним в управлінні персоналом є комбінований стиль, який характеризується високою продуктивністю та активністю персоналу, атмосферою довіри, взаємоповаги, доброзичливого співробітництва;

для досягнення високого рівня продуктивності та результативності праці персоналу управління варто застосовувати позитивні якості формальної та неформальної систем управління, оскільки застосування тільки одної системи не дасть позитивного результату через однобокий підхід до управління персоналом;

Якість трудових умов можна підвищити, змінивши будь - які організаційні параметри, що впливають на людей. Це включає децентралізацію влади, участь у вирішенні питань керівництва, навчання, підготовку керівних кадрів, програми управління просуванням по службі, навчання працівників методам більш ефективного спілкування і поводження в колективі. Усі ці заходи спрямовані на те, щоб дати людям додаткові можливості для задоволення своїх активних особистих потреб при одночасному підвищенні ефективності