Страхувальник — юридична або дієздатна фізична особа, яка має страховий майновий інтерес, тобто володіє транспорт-ним засобом на правах власності, згідно з договором оренди, фінансового лізингу, майнового наймання, за згодою про спіль-ну діяльність або експлуатує його за дорученням.

Об'єктом договору страхування транспортних засобів є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (перевалено зі зберіганням транспортного засобу та його відновленням при настанні страхового випадку).

У страхуванні застосовують класифікацію транспортних засобів за їх типами і видами, що входять до певного типу транспортних засобів [16; 25; 28; 31]. Наприклад, засоби назе-много транспорту (крім залізничного) поділяються на:*

автомобілі різних видів —легкові; вантажні; автобуси; автомобілі спеціального призначення — автонавантажу-вачі, автокрани, авторефрижератори тощо;*

інші види наземного транспорту — мотоцикли, мотороле-ри, мопеди, велосипеди, снігоходи, усюдиходи пневмохо-дові або гусеничні, трактори тощо.

Основними обмеженнями під час прийому на страхування транспортних засобів є:*

перевищення терміну експлуатації, встановленого техніч-ними вимогами до цього транспортного засобу, особливо повітряних суден;*

невідповідність технічного стану або умов експлуатації транспортного засобу нормативам виробника або держав-ним стандартам.

При страхуванні каско транспортних засобів страховими випадками є їхня загибель (знищення), втрата або ушкоджен-ня внаслідок вияву страхових ризиків. Перелік страхових ри-зиків специфічний для різних видів транспортних засобів і узагальнено включає такі події:

1. Транспортна пригода (дорожньо-транспортна пригода при автострахуванні, авіаційна подія, морська аварія, зітк-'; нення суден, зникнення безвісти тощо). *' 2. Ризики стихійних явищ. о 3. Пожежа, вибух.

4. Протиправні дії третіх осіб (зокрема крадіжка). ,* Не визнаються страховими випадками, крім стандартних обмежень, збитки з транспортним засобом, що виникли внаслі-док навмисних дій або грубої необережності страхувальника; протиправних дій страхувальника; недотримання страхуваль-ником правил експлуатації, руху транспортних засобів; використання їх не за призначенням; керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; корозії, зношування деталей.

Термін страхування транспортних засобів установлюється від 1 місяця до 1 року або на одну поїздку (рейс).

Обсяг страхової відповідальності страховика визначається набором страхових ризиків, що включені в договір страхуван-ня, і обсягом страхової суми згідно з договором. При страху-ванні автомобілів можливий мінімальний набір страхових ри-зиків, але при страхуванні водних або повітряних суден, що експлуатуються в складних і небезпечних умовах, перелік ри-зиків, щодо страхування яких можна укладати договір страху-вання, може бути значним.

У міжнародній практиці страхування транспортних засобів широко застосовують уніфіковані визначення обсягу страхової відповідальності страховика, орієнтовані на визначені наслід-ки страхових подій [16; 25; 28; 31]. Так, при страхуванні вод-них і повітряних суден укладають договори страхування:*

"із відповідальністю за повну загибель судна";*

"із відповідальністю за ушкодження судна";*

"із відповідальністю за загибель і ушкодження судна";*

"із відповідальністю за загибель водного судна, включа-ючи витрати для його порятунку".

Найбільш поширеними на міжнародному страховому ринку є умови страхування каско водних суден Інституту лондонсь-ких страховиків ("застереження ІЛС"), а також британські умови страхування каско повітряних суден. Застосовуються також і типові міжнародні умови страхування, розроблені ні-мецькими, американськими і норвезькими страховиками.

При виплаті страхового відшкодування обсяг шкоди ви-значається за обсягом збитку, завданого транспортному засобу внаслідок страхового випадку.

При фактичній загибелі (знищенні), втраті (крадіжці) або зникненні транспортного засобу безвісти збиток дорівнює його страховій (реальній) вартості. При ушкодженні транспортного засобу збиток визначається як різниця між вартістю віднов-лення (ремонту) транспортного засобу і вартістю придатних для використання деталей, що залишилися після ремонту. Вартість ремонту (відновлення) транспортного засобу визнача-ється на підставі складання кошторису витрат на ремонт.

При страхуванні вантажу страхувальником є вантажовід-правник або вантажоодержувач. Вантажовідправник — особа, яка відправляє із пункту відвантаження у пункт доставки ван-таж, яким вона володіє згідно з правом власності, оренди, наймання або іншої правової підстави. Вантажоодержувач — особа, яка має право одержати цей вантаж у пункті доставки. Це право надає йому відправник, який визначає одержувача в товарно-транспортних документах.

Об'єктом страхування вантажів є законні майнові інтере-си страхувальника, пов'язані з володінням, використанням і розпорядженням вантажем і багажем, що підлягає перевезен-ню відповідно до умов вантажної накладної (квитанції) або ін-ших чинних документів на перевезення вантажу (багажу).

Страхові ризики за договором страхування вантажів визна-чаються залежно від виду транспорту і способу перевезення (насипом, на палубі, у контейнерах тощо) і включають такі події:*

пожежа, вибух;*

ризики стихійних явищ (повінь, ураган, буря, смерч, землетрус тощо);*

перевертання, падіння, затоплення транспортного засобу з вантажем, його зіткнення з іншим транспортним засо-бом, нерухомим предметом;*

падіння вантажу з транспортного засобу, його ушкоджен-ня при навантаженні, розвантаженні, підмоканні забор-товою водою;*

протиправні дії третіх осіб, зокрема крадіжка, грабіж вантажу.

-1 У страхуванні вантажів (за аналогією з транспортним стра-хуванням) також застосовуються уніфіковані визначення обся-гів відповідальності страховика, що враховують наслідки стра-хових випадків, які настають за умови дії певної комбінації ризиків.

За терміном дії страхові поліси поділяються на поліси на рейс (вантаж страхується на час доставки від одного пункту до іншого) і на визначений період часу. У світовій, а останнім часом і у вітчизняній практиці страхування вантажів часто за-стосовуються генеральні поліси [16; 25; 28], згідно з якими страховик зобов'язується протягом певного терміну (як прави-ло, року) страхувати всі вантажі, що їх одержує або відсилає страхувальник.

Виплата страхового відшкодування здійснюється за систе-мою дробової частини. Якщо страхова сума (показана вартість) перевищує дійсну вартість вантажу, то страховик сплачує зби-ток повністю. Якщо страхова сума не збігається з дійсною вар-тістю вантажу, то застосовується пропорційна система страхо-вої відповідальності (ст. 251 Кодексу торгового мореплавства) [9], згідно з якою страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми до страхового інтересу (дійсної ва-ртості вантажу), і