При вологості зерна 17 % і нижче посіви збирають прямим комбайнуванням комбайнами СК-5 "Нива", СК-6 "Ко-лос". При цьому особливу увагу звертають на повноту ви-молочування зерна, його травмування, обламування колоса і винос зерна з половою.

Потоковий спосіб збирання зменшує затрати праці у три-шість разів, забезпечує краще зберігання соломи і полови, дає змогу відразу проводити лущення стерні. Зібране зерно очищають на зерноочисних машинах ОС-4,5А.

Зерно з підвищеною вологістю підсушують на токах або в спеціальних сушарках. Насіння вологістю не вище 15 % засипають шаром до 2 м у старанно підготовлені зерносхо-вища.

ОЗИМИЙ ЯЧМІНЬ

Народногосподарське значення. Озимий ячмінь вирощу-ють як продовольчу і кормову культуру. Зерно його містить багато незамінних амінокислот, таких як лізин, метіонін і триптофан, що дає йому значні переваги порівняно з озимою пшеницею і кукурудзою. Ячмінна солома — цінний корм для великої рогатої худоби. Зерно ячменю містить багато білка, тому його використовують у пивоварній промисловості.

Збирають озимий ячмінь раніше, ніж інші зернові куль-тури, що дає змогу краще використовувати робочу силу і техніку. У передових підприємствах і на сортодільницях вирощують по 30—50 ц/га зерна ячменю, Озимий ячмінь у районах його вирощування часто врожайні ший, ніж ярий. У південних районах озимий ячмінь досить поширений. Він менш зимостійкий, ніж озима пшениця, тому його сіють переважно у районах з м'якими зимами.

На Передкарпатті він цінний попередник для озимого ріпака. Озимий ячмінь — найпристосованіша культура для вирощування в сівозмінах із високим насиченням зерновими і завдяки високій урожайності витісняє озиме жито та овес.

Біологічні особливості. Насіння проростає при темпера-турі ґрунту 1—2 °С. Морозостійкість ячменю нижча, ніж озимого жита й пшениці. Рекомендовані сорти витримують зниження температури на глибині вузла кущення до мінус 10—12 °С. Рослини досить стійкі проти високих температур повітря. Як скоростигла культура (період вегетації — 70— 100 днів) ячмінь менше терпить від запалу, ніж інші озимі. Крім того, коефіцієнт транспірації у нього дещо нижчий, ніж у пшениці й вівса. Найкраще родить на чорноземах з нейтральною або слабо лужною реакцією ґрунтового розчину. Проте й на дерново - підзолистих і сірих лісових ґрунтах при попередньому їх вапнуванні й удобренні може давати високі врожаї зерна.

Сорти. Буран. Різновидність паралелюм. Підвид дворяд-ний. Рослини заввишки 58—59 см. Колос ромбічний, щільний, солом'яно-жовтий, завдовжки 6—7 см. Остюки довгі, зазуб-лені, жовті, притиснуті до колоса. Колоскові луски вузенькі, довгі, з опушенням. Зернівка еліптичної форми, солом'яно-жовта, середня. Середньостиглий. Урожайність — 63,3 ц/га. Маса 1000 зерен — 39 г. Стійкість проти вилягання — 4, обсипання і посухи — 4 бали. Вміст білка — 12,5 %. Вихід крупи — 46,7 %, вирівняність — 93,6 %. Ураженість бо-рошнистою росою — 7,7, бурою іржею — 40 %. Рекомен-дований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі.

Манас. Різновидність паллідум. Підвид дворядний. Рослини заввишки 76 см. Колос середньої щільності та довжини, до верхівки звужується. Остюки довгі, злегка розходяться в боки, зазублені. Колоскові луски вузенькі, довгі, без опу-шення. Зернівка видовжено-еліптичної форми, жовта. Маса 1000 зерен — 42,8 г. Урожайність — 57,4 ц/га. Зимостійкість — 4,5 бала. Стійкість проти вилягання — 4,5 бала, обсипан-ня — 4,6, посухи — 4 бала. Вміст білка — 14,2 %. Ураженість борошнистою росою — 5 %, бурою іржею — 5,8, гельмінто-споріозом — 14,5 %. Рекомендований для вирощування в Степу, Лісостепу і на Поліссі.

Миронівський 87. Різновидність паллідум. Підвид дворяд-ний. Рослини заввишки 78 см. Колос дворядний, середньої щільності та довжини з переходом до ромбічної. Остюки довгі, злегка розходяться в боки, зазублені. Квіткові луски без опушення, вузькі, довгі. Зернівка кругла, солом'яно-жов-та. Урожайність — 58,7 ц/га. Маса 1000 зерен — 41,4 г. Середньостиглий. Стійкість проти вилягання і обсипання — 4,5, проти посухи — 3,9 бала. Вміст білка — 13,9 %. Ураженість борошнистою росою — 5,8 %, бурою іржею —5,1, гельмінто-споріозом 13,7 %. Рекомендований для виро-щування в Степу, Лісостепу і на Поліссі.

Технологія вирощування. Місце в сівозміні. У зв'язку з тим, що озимий ячмінь має порівняно слаборозвинену ко-реневу систему й невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкодоступних сполук, у сівозміні його роз-міщують після кукурудзи на силос, ранньої картоплі, зер-нобобових культур, вико-вівсяної суміші. Кращим поперед-ником для ячменю на півдні України є чистий пар.

Обробіток ґрунту. Поле після просапних культур можна обробляти дисковими лущильниками або культиваторами і боронами. Чисті від бур'янів площі після кукурудзи на силос і картоплі, зібраних у ранні строки, обробляють дисковими боронами БДН-3,0 або культиваторами КПС-4, КПГ-4Г на глибину 10—12 см у два-три сліди в агрегаті з боронами БЗТС-1,0, ЗБП-0,6. Перед сівбою поле коткують і боронують у двох напрямках на глибину 8 см. Після стерньових по-передників, (пшениці) проводять напівпаровий обробіток ґрунту» Слідом за збиранням урожаю лущать стерню на глибину 5—7 см багатокорпусними або дисковими лущильниками у два сліди. Слідом за лущенням орють на глибину 20—22 см. Перед сівбою, при з'явленні однорічних бур'янів, проводять дві-три культивації з одночасним боронуванням на глибину 8—10, 6—8 см, останню — на глибину загортання насіння.

Удобрення. Ячмінь вибагливий до вмісту в ґрунті легко-доступних елементів живлення, тому добре реагує на вне-сення мінеральних добрив.