Сівба. Озимий ячмінь дуже уражується сажками, тому перед сівбою насіння знезаражують байтаном (2 кг/т), віта-ваксом (2,5—3 кг/т), сумі-8 (1,5—2 кг/т). Для сівби вико-ристовують насіння І класу.

Ячмінь досить реагує на строки сівби. При ранній сівбі рослини ще восени можуть вийти у фазу виходу в трубку і загинути взимку. Тому висівати його слід у такі строки, щоб на кожній рослині до зими утворилося чотири-п'ять пагонів. Орієнтовні строки сівби такі: у Івано-Франківській — 20—25 вересня. У разі запізнення із сівбою знижується врожайність ячменю внаслідок зменшення продуктивної кущистості. Норма висіву в західних областях — 4—5 млн/га. Сіють ячмінь звичайним рядковим або вузькорядним спо-собом, залишаючи технологічну колію. Глибина загортання насіння — 4—5, а в посушливих умовах — 6—8 см.

Догляд за посівами. Восени та взимку проводять такий самий догляд, як і на посівах пшениці. Навесні посіви боронують, підживлюють і обробляють гербіцидами. Під час вегетації застосовують фунгіциди й інсектициди, як і на пшениці. На початку виходу в трубку для запобігання ви-ляганню застосовують ретарданти: рікоцель, цикоцель та ін.

Урожай доцільно збирати потоковим способом у фазі воскової стиглості.

Розділ VI. Виробничий підрозділ з виробництва продукції тваринництва.

НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ СКОТАРСТВА ТА ЙОГО СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ

Скотарство — одна з провідних галузей тваринницт-ва. Від великої рогатої худоби одержують 99 % молока, виробництво яловичини становить більш як 40 % валово-го виробництва м'яса. Між скотарством і землеробством існує взаємозв'я-зок. Скотарство є основним постачальником органічних добрив для рільництва. За рік від корови одержують до 10 т гною, який не можна замінити штучними мінераль-ними добривами.

Від великої рогатої худоби одержують високоякісні шкури, які використовують для виготовлення взуття, одя-гу, галантерейних виробів, шкіряних прикрас та техніч-них виробів (пасів, прокладок для насосів, клапанів). Для виготовлення сувенірних виробів та клею викорис-товують роги й кістки. Фармацевтична промисловість використовує кров і ендокринну сировину для виготов-лення ліків. Велику рогату худобу можна використовувати і як робочу силу.

Залежно від природних та економічних умов скотар-ство в господарствах України спеціалізоване в 4 основ-них напрямах: виробництво незбираного молока — у при-міських господарствах, що мають своїм завданням ви-робництво максимальної кількості молока; молочне — у переважній більшості господарств, які реалізують понад-ремонтний молодняк віком 4—6 міс. .у спеціальні відгодівельні господарства; м'ясо-молочне — у великих гос-подарствах, де виробляють молоко і м'ясо на основі вну-трішньогосподарської спеціалізації; м'ясне — у спецгоспах, що вирощують і відгодовують молодняк, який над-ходить з господарств, що спеціалізуються на виробницт-ві незбираного молока та молочно-м'ясного напряму.

Відомий вчений С. П. Боткін за даними експеримен-тів дійшов висновку, що молоко незамінне при лікуван-ні серця і нирок, у випадках отруєння солями важких металів, кислот, лугів, йодом, бромом.

Японський вчений Хігуші повідомляє, що за допомо-гою комплексу засобів, в який входив молочнокислий продукт йогурт, було вилікувано протягом 3 місяців 7 чоловік, що постраждали від атомного опромінення. Жо-ден з 50 чоловік, які протягом року щодня опромінюва-лися, не постраждав тому, що приймав щодня по 1 л йогурту. Амінокислоти цистин і глуатіон, що містяться в цьому продукті, захищають організм від шкідливих наслідків атомного опромінення. Очевидно, немалу роль відіграє і лізин. Ці дані мають важливе значення для людей, що проживають в Україні у зонах, забруднених радіоактивними речовинами.

Сучасне скотарство України — високомеханізована галузь. Процеси водопостачання тут механізовано на 98 %, роздавання кормів — на 66, видалення гною — на 95, доїння корів — на 96%. Комплексно механізовано тільки 65 % ферм. Але поряд з цим в Україні налічується дуже багато невеликих мало механізованих ферм, які не мають доріг з твердим покриттям, майже всі техноло-гічні операції тут потребують значної кількості ручної праці.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Одомашнена велика рогата худоба належить до від-ділу хребетних, класу ссавців, ряду парнокопитних, під-ряду півмісяцезубих, родини порожнисторогих, яка по-діляється на ряд родів і видів. Рід биків об'єднує дикі і одомашнені види великої рогатої худоби: буйволів, яків, зебу, бізонобикіз (азіат-ських лобатих биків), бізонів (зубрів) і турів (звичайна велика рогата худоба). Ці види різняться один від од-ного біологічними властивостями.

Звичайна худоба — дуже диференційована група тва-рин, що налічує багато різних порід, відрідь і типів. Спільною ознакою її є наявність багатокамерного шлун-ка, завдяки чому велика рогата худоба краще за інші види перетравлює грубі корми (коефіцієнт перетравнос-ті клітковини становить 55—65 %).

Корова може з'їсти велику кількість малоцінних кор-мів, бо об'єм і відносна довжина травного каналу (М. Ковальчукова, К. Ковальчук) у неї досягають 356,4 л (шлунок — 252,5 л, тонкі кишки — 66, ободова і пряма кишки — 28, сліпа кишка — 9,9 л). Відношення довжини тулуба до довжини кишок становить 1 : 20. Загальна довжина кишок дорослої худоби — від 39 до 63 м.

За добу високопродуктивна корова пережовує 60— 80 кг різних кормів. У жуйних тварин потреба в азоті мікроорганізмів рубця відрізняється від потреби орга-нізму тварини в цілому (Ф. І. Вридник, І. Г. Пупін, В. А. Чубко). Якщо потреба в азоті мікроорганізмів руб-ця на 80 % може задовольнятися за рахунок азотистих сполук небілкової природи, у тому числі синтетичних, то потреба організму тварини — тільки за рахунок аміно-кислот кормів бактеріального білка, синтезованого в пе-редшлунках, та білка корму,