на ринку.
Формування міжнародної продуктової стратегії передбачає використання елементів одного з альтернативних підходів до реалізації маркетингової стратегії на зарубіжних ринках: стан-дартизації або адаптації. Практика міжнародної діяльності компаній довела неможливість "чистого" застосування еле-ментів лише одного з полярних підходів. Це означає, що рівень стандартизації міжнародного продукту визначається умовами та специфікою маркетингового середовища зарубіжних рин-ків, характеристиками самого продукту й організаційно-фі-нансовими можливостями компанії .Наявність величезної кількості чинників адаптації міжна-родного продукту дає змогу максимально врахувати об'єктивні й суб'єктивні вимоги різноманітних національних ринків та наблизити продукт до мотиваційних переваг певної групи за-рубіжних споживачів. Проте практика міжнародного бізнесу показує, що об'єктивна адаптація продукту до умов ринку ви-магає досвіду міжнародної маркетингової діяльності та вели-чезних організаційно-управлінських і фінансових витрат. Провідні міжнародні компанії за допомогою оригінальних Формалізованих методик обґрунтовують рівень і спрямованість Необхідних пристосувань щодо товарів і ринків. Вітчизняні компанії зазвичай не можуть собі дозволити багатопланові Маркетингові заходи навіть за умов інтенсифікації присутності 11 бізнес-активності в міжнародному бізнес-середовищі.
Характеристики регіонального, національного або локального ринку:
державне регулювання;
нетарифні бар'єри;
переваги та мотивації споживачів;
особливості збуту;
економічний статус потенційнихспоживачів;
рівень економічного розвитку;
напруженість конкуренції;
кліматичні та географічні особливості
Характеристики регіонального, національного або локального ринку:
державне регулювання;
нетарифні бар'єри;
переваги та мотивації споживачів;
особливості збуту;
економічний статус потенційних споживачів;
рівень економічного розвитку;
напруженість конкуренції;
кліматичні та географічні особливості
Характеристики (можливості) компанії:
рентабельність;
ринкові можливості (потенціал ринку й обґрунтованість продукту);
витрати на адаптацію;
маркетинговий та організаційнийменеджмент;
ресурси;
корпоративність та послідовність діяльності .
Рішення щодо пристосування продукту до вимог зарубіж них ринків базуються на подоланні опору "нерідних" економічних систем, який чиниться стосовно продукту, країни його походження та виробника, і виявляються шляхом: а) культур Відомо, що міжнародна цінова політика є складовою фінан-сового планування і визначає не тільки ціни товарів залежно від ринків, а й цінові зміни відповідно до життєвого циклу то-вару, дій конкурентів, змін ринкової кон'юнктури, конкрет-них параметрів товару, експортних можливостей фірми, охоп-леної частки ринку, іміджу (репутації) товару та фірми тощо.
Тому логіка прийняття управлінських рішень у сфері між-народного ціноутворення передбачає декілька етапів, протя-гом яких відбуваються обґрунтування й оптимізація процесу формування цін. До основних етапів належить.
аналіз цільового ринку і визначення прийнятного цінового діапазону;
оцінка ринкового потенціалу;
вибір цінової політики;
оптимізація цінової стратегії;
формування міжнародної ціни з урахуванням усіх витрат
експортно-імпортної діяльності.
У процесі реалізації завдань цих етапів слід враховувати такі фактори формування оптимальної ціни на зарубіжних ринках .собівартість товару (внутрішня та "зовнішня");
передбачувані реакції покупців на можливі ціни та їх зміни;
конкурентоспроможність ціни та її здатність змінюватися;
цінова стратегія компанії на ринку;
державний контроль за цінами (державне втручання,
митна політика).
Це передбачає врахування внутрішніх та зовнішніх фак-торів ціноутворення і результатів їх взаємодії, які підпадають під вплив чинників кон'юнктури національних та міжнарод-них товарних ринків . Внутрішні фактори складаються з параметрів функціонування, філософії та підприємни-цької місії компанії, а також характеристик продукту, які визначають рівень, місце і позиції продукту на ринку.
Перша група внутрішніх факторів представлена корпоративними і маркетинговими цілями компанії, їх конкурентною стратегією, рівнем інноваційного розвитку і можливостями вдосконалення продукту, розміщенням виробничих потужностей, ефективністю методів міжнародної експансії. Друга група внутрішніх факторів представлена певною мірою прихованим, фактором міжнародного ціноутворення є засоби нетарифного регулювання. Кількісні обмеження — це ліцензування і квотування, мета яких — фОрмування раціональної структури експорту (імпорту) і захист внутрішнього ринку. Ліцензії встановлюють обсяги ввезених (вивезених) товарів у кількісному і вартісному вираженні. Кво-тування (контингентирування) визначає граничні (макси-мальні) обсяги певних товарів, які дозволено імпортувати (ек-спортувати) на територію країни (групи країн) протягом певного терміну. Але кількісні обмеження лише опосередкова-но впливають на ціни, перекриваючи доступ товарів до певних зарубіжних ринків і створюючи перенасичення на інших. Так, запровадження глобальної квоти проти Ірану, який транспор-тував майже третину світових обсягів нафти, практично не позначилося на світових цінах на неї, оскільки втрачені обсяги були швидко компенсовані іншими країнами-експортерами.
Важливим чинником міжнародного ціноутворення є усклад-нення митних процедур, які збільшують експортні витрати і відповідно підвищують ціни. До таких обставин ускладню-вального характеру безпосередньо належать:
збільшення кількості необхідної документації;
підвищення вимог до якості упаковки і маркірування;
встановлення санітарного (фітосанітарного, ветеринар-ного) й екологічного контролю (продовольчі товари і товари культурно-побутового призначення повинні мати сертифікат безпеки країни-експортера та пройти національний конт-роль);
податки на імпорт (експорт) понад мито (машини (акциз),шоколад, механічні вироби);
валютні обмеження, пов'язані з одержанням дозволу на використання валюти для імпортних закупівель;
адміністративні, прикордонні, інші збори;*
інформаційне, консультаційне обслуговування.
Важливим чинником міжнародного ціноутворення є усклад-нення митних процедур, які збільшують експортні витрати і відповідно підвищують ціни. До таких обставин ускладню-вального характеру безпосередньо належать:
збільшення кількості необхідної документації;
підвищення вимог до якості упаковки і маркірування;
встановлення санітарного (фітосанітарного, ветеринар-ного) й екологічного контролю (продовольчі товари і товари культурно-побутового призначення повинні мати сертифікат безпеки країни-експортера та пройти національний конроль);
податки на імпорт (експорт) понад мито (машини (акциз),шоколад, механічні вироби);
валютні обмеження, пов'язані з одержанням дозволу яа використання валюти для імпортних закупівель;
адміністративні, прикордонні, інші збори;*
інформаційне, консультаційне обслуговування. Названі фактори впливають на стратегії ціноутворення,
використовуються суб'єктами міжнародного підприємниці для формування вигідних для себе умов бізнесу. В практиці міжнародного маркетингу поширені п'ять типів цінових стратегій, кожна з яких може застосовуватись залежно від корпоративної мети та бізнес-прагнень компанії під впливом специфічного набору зовнішніх факторів інтернаціоналізовано маркетингового середовища. В міжнародному бізнесі рівною мірою застосовуються різні форми розрахунків за товари:
передоплата, яка є найвигіднішою для експортера, проте збільшує ризики міжнародних операцій для імпортера. Така форма розрахунків, як правило, застосовується до неперевірених іноземних партнерів, які ще не довели свою лояльність та відповідальність;
оплата за фактом поставки, яка є вигідною обом партне-рам міжнародної взаємодії і таким