Зміст

1.План._____________________________________________3ст.

2.Вступ.____________________________________________4ст.

3. Розділ І. Суть планування і його місце в менеджменті підприємства.

1.1Суть планування і його місце в менеджменті підприємства.______________________________________5-8ст.

1.2.Види планування та їх взаємозв’язок.________________8-11ст.

1.3.Стратегічне планування. Бізнес-план.______________11-24ст.

1.4.Особливості стратегічного планування та управління підприємством._________________________________24-34ст.

4.Розділ ІІ. Завдання та процес стратегічного менеджменту, його особливості

2.1.Завдання та процес стратегічного менеджменту, його особливості._____________________________35-39ст.

2.2.Вибір і формування стратегії.______________________39-44ст.

2.3.Формування місії та цілей організації___________45ст.

5.Висновки та пропозиції.___________________________46ст.

6.Література._____________________________________47-48ст.

План

Вступ.

2. Розділ І. Суть планування і його місце в менеджменті підприємства.

1.1.Суть планування і його місце в менеджменті підприємства.

1.2.Види планування та їх взаємозв’язок.

1.3.Стратегічне планування. Бізнес-план.

1.4.Особливості стратегічного планування та управління підприємством.

3.Розділ ІІ. Завдання та процес стратегічного менеджменту , його особливості.

2.1 Завдання та процес стратегічного менеджменту , його особливості.

2.2.Вибір і формування стратегії.

2.3.Формування місії та цілей організації

4.Висновки та пропозиції.

5.Література.

Вступ

«Стратегія – це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення головної мети. Вона формує головні цілі та основні шляхи їх досягненням таким чином, що підприємство отримує єдиний напрям розвитку».

У загальному вигляді стратегія може бути визначена як ефективна ділова концепція ( концепція бізнесу), доповнена набором реальних дій, які здатні привести цю ділову концепцію до досягнення реальної конкурентної переваги на довгий час. Розробка стратегії повинна ґрунтуватися на глибокому розумінні ринку, оцінці позиції підприємства на ринку, усвідомленні своїх конкурентних переваг.

Швидкі зміни зовнішнього оточення вітчизняних підприємств також стимулюють появу нових методів, систем і підходів до управління. Якщо зовнішнє середовище практично стабільне, то немає великої потреби займатися стратегічним плануванням. Однак за останній час більшість українських підприємств працюють в оточенні, яке швидко змінюється, і важко передбачити ці зміни, тому є потреба в методах стратегічного планування. Необхідність становлення стратегічного планування у вітчизняній практиці обумовлюють також інтеграційними процесами. В українському бізнесі виникають промислові групи, що об’єднують технологічно пов’язані підприємства, йде активний процес створення фінансово – промислових груп, комерційні компанії майже одночасно із створенням основного бізнесу почали організовувати фінансово – комерційні групи. Комерційні фірми поряд із групами, за багатьма із яких стоять комерційні банки, почали купувати промислові підприємства, беручи участь у приватизації інвестиційних конкурсах, активно проводячи скупку акцій привабливих підприємств. Мабуть, головним завданням тепер буде те , щоб від теперішнього стану перейти до стабільного та ефективного розвитку інтеграційних процесів, що неможливо без вирішення проблем стратегічного планування.

Розділ І.

1.Суть планування і його місце в менеджменті підприємства.

"Мудрість - це здатність передбачати наслідки чинених дій, готовність пожертвувати негайною вигодою заради великих благ у майбутньому. Планування - це зброя мудрих, але планування - один із самих складних видів роботи, доступних людині".

Починаючи будь-яку справу, потрібно думати, що саме, до якого терміну, за допомогою яких засобів можна це зробить. Тому важливою стадією управління будь-яким видом доцільної діяльності завжди є процес

постановки межи і віднаходження способів її досягнення. Цю проблему і вирішує функція планування.

Планування в управлінні - це конкретизація цілей управління в системі показників господарської діяльності підприємства (фірми); розробка стратегії і тактики діяльності, яка орієнтована на досягнення цілей менеджменту.

Чому ми плануємо? Тому, що хочемо передбачити майбутнє, уникнути помилок, використовувати наявні можливості. Планування дозволяє усунути невизначеність або ж зменшити її ступінь, впливає на поведінку працівника на підприємстві.

П. Друкер писав: "Планування не говорить нам, як ми повинні діяти сьогодні, щоб справитися з невизначеністю майбутнього; як ми можемо краще підготуватися до розв'язання проблем, що виникають" (Друкер П. "Як забезпечити успіх у бізнесі". -К.: Україна, 1994).

Планування як важлива функція управління підприємством (фір-мою) - об'єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період, а також засобів, способів та умов їх досягнення.

Планування виступає як відокремлений вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу та майбутній стан підприємства (фірми), тобто планування передбачає прийняття заздалегідь рішення про те, що робили практикування бажаного майбутнього та ефективних шляхів його досягнення.

Головне завдання планування, як функції менеджменту, полягає в наступному:

дає орієнтири майбутнього стану організації;

сприяє вирішенню проблем, які виникають у процесі роботи;

стимулює організацію, координацію та мотивацію праці;

породжує корисну інформацію на підставі сигналів зворотного зв'язку про фактичний стан керованих об 'єктів;

вимагає підвищення кваліфікації персоналу;

зробить необхідним контроль виконаного, облік, аналіз.

Ринкова економіка вносить докорінні зміни в зміст, структуру і порядок розробки планів, а саме:

плани підприємств в умовах ринку носять індикативний (реко-мендаційний), а не директивний характер. Вони виступають механізмом регулювання ринку, відображають зв'язок виробництва і ринку, науки і виробництва, набувають соціального спрямування;

плани підприємствами розробляються самостійно, використовуючи певні вихідні дані. В основі їх розробки лежить величина попиту на конкретну продукцію, яка визначається договорами на поставку продукції, що укладаються між підприємствами і державою, окремими підприємствами;

основними показниками планів стають натуральні, якісні, кінцеві показники діяльності підприємств, оскільки для задоволення потреб споживачів потрібна продукція не взагалі, а конкретної номенклатури, високої якості, яка б забезпечувала її конкурентоспроможність і виживання фірми в конкурентній боротьбі.

Відсутність системи планування передбачає:

нерозуміння персоналом мети, до якої прагне організація;

втрату орієнтації в конкурентному середовищі;

короткостроковий характер рішень управлінського персоналу;

помилкові рішення в тактиці — наслідок відсутності стратегії;

інертність персоналу у пізнанні ринкового механізму та виробленні лінії поведінки на ринку;

ведення обліку і контролю формально, без аналізу наслідків роботи.

Розробка і прийняття планових рішень— не тільки наука, як зазначає В.М. Нелеп, але й мистецтво. Бо планування, як жодна інша функція управління, тісно пов'язане з розумовою діяльністю людини, має творчий характер і в основі своїй неповторне.

Планування є також спеціалізованим видом управлінської діяльності.

Серед основних функцій управління провідна роль належить плануванню.

Планування