Людина в управлінні завжди відіграє головну, визначальну роль. Через неї здійснюється персоніфікація державно-управлінських відносин. Адже справжню історію творять люди, підкорюючись при цьому об’єктивним законам суспільного розвитку і поступово розширюючи “простір” для самодіяльності і самореалізації особистості. І поки людина буде відчувати себе тільки об’єктом впливу, а не учасником формування життя, не буде ефективних державно-управлінських відносин” [3, c. 98]. Тому виникає необхідність дотримання конституційних положень, згідно яких людина є найвищою соціальною цінністю та переорієнтації державного управління на людину.

Головною складовою успіху в управлінні є визнання людей основним джерелом ефективного розвитку організації, тоді як джерелом невдач - відсутність підтримки та розуміння з боку працівників. Людські можливості є визначальними в досягненні поставлених цілей – людські ресурси впливають на результати діяльності окремої установи та показники, що характеризують соціально-економічний розвиток країни в цілому. Від вирішення завдання підвищення ефективності державного управління, в свою чергу, залежить і підвищення рівня суспільного добробуту. Тому важливою складовою управлінської діяльності повинна стати мотивація, яка дозволяє найбільш повно реалізувати людські можливості для ефективної діяльності на благо суспільства.

Для того щоб зерно проросло і дало добрий врожай потрібен благодатний ґрунт та сприятливі умови. Так і у випадку з мотивацією. Вона не виникає автоматично, для отримання бажаного результату необхідно створити дієву систему мотивації, здатну спонукати працівника до ефективнішої праці на рівні організації, а управлінців до формування ефективної державної політики на рівні держави.

Мотивацію не слід прив’язувати до конкретного виду діяльності, так як завдання розробки та запровадження дієвого мотиваційного механізму є пріоритетним та актуальним, як для всієї системи державного управління, так і для окремо взятої сфери – банківської, страхової, охорони здоров’я тощо. Звичайно кожна галузь має свої особливості, які необхідно враховувати при розробці системи мотивації, але поряд з цим існують мотиваційні механізми, які притаманні всім сферам діяльності і їх використання матиме позитивний ефект як для окремо взятої сфери, так і для системи державного управління. Отож, спільною для всіх сфер є мета механізму мотивації праці – забезпечити узгодження інтересів організації та окремого працівника шляхом досягнення кінцевих цілей діяльності організації та задоволення потреб працівників за рахунок їх справедливої винагороди з урахуванням внеску трудової діяльності кожного працівника для досягнення загальної мети функціонування організації.

Підсумовуючи викладене слід зазначити, що важливою передумовою успішності ринкових перетворень є ефективність мотивації персоналу на всіх рівнях: “людина – установа – сфера діяльності – держава”. Без вмотивованих кадрів не можна провести реформи, забезпечити ефективне керівництво установою і державою. В зв’язку з цим мотивацію, як фактор підвищення ефективності управління, можна визначити як систему комплексного впливу на персонал, установу, сферу діяльності, державу, в результаті якого підвищується ефективність їх діяльності, що в свою чергу, позитивно впливає на функціонування окремого працівника, установи, сфери діяльності, так і на рівень державного управління та соціально-економічного розвиту країни в цілому.

4.ОСНОВНІ ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ТА ЗДІЙСНЕННЯ КОМУНІКАЦІЙ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

Комунікація _спілкування (communication) обмін інформацією та змістом інформації між двома та більше особами.

Слово інформація походить від латинського informatio _роз’яснення, виклад. Під інформацією звичайно розуміють будь-які дані про об’єкти, системи, явища, процеси, ситуації.

Зв’язки, які слугують для передачі інформації в технічних системах, або між системами, називають каналами зв’язку, або телекомунікаціями.

Комунікаційний процес (ЕЛЕМЕНТИ ТА ЕТАПИ).

Елементи

процесу

комунікації | 1. Відправник

2. Повідомлення

3.Канал(засіб передачі)

4. Одержувач | Етапи

процесу

комунікації | 1.Розробка ідеї

2.Кодування і вибір каналу

3. Передача

4. Декодування

1.Розробка ідеї _це формулювання ідеї ті відбір інформації. Лейтмотив етапу “Не починайте говорити, поки не почали думати”, інакше обмін на цьому може закінчитися.

2. Кодування та вибір каналу

Використовують

слова | інтонації | жести

(мова тіла) | Мовлення | письмо | електронні засоби зв’язку:_

комп’ютерні мережі_

електронна пошта_

відеоконференції

Якщо ідею не упакувати за допомогою символів привабливо та не вкласти у вагомі канали, вона не буде мати збуту. Кодування ідеї за допомогою символів, (з використанням слів, інтонацій, жестів) перетворює ідею на повідомлення. Канал повинен відповідати ідеї та символам кодування. Одночасне використання каналів звичайно більш ефективне, ніж тільки письмо.

3. Передача.  Фізична передача

4.Декодування.  Перетворення символів відправника в думки одержувача.

Якщо символи відправника мають те ж значення для одержувача, то процес обміну інформацією на цьому закінчується. Але щоб керівнику зрозуміти, що це так, потрібен зворотній зв’язок.

Зворотний зв’язок є реакцією одержувача інформації, що показує відправнику, чи є зрозумілою інформація, тобто допомагає подолати шум (завади).

Шум _це те, що спотворює, викривляє інформацію в лінії зв’язку через фізичну взаємодію сигналу та середовища у разі мовних відмінностей та відмінностей у сприйнятті.

Відсутній або поганий зворотній зв’язок перешкоджає