Інновації на основі нових знань потребують ретельного аналізу досягнень суміжних галузей, а також чинників, що можуть вплинути на впровадження новинки. Йдеться не лише про технічні знання, а й про соціальні, економіч-ні і навіть політичні умови. Так, найдосконаліший нині ве-ликовантажний транспортний літак АН-70, на який укра-їнський уряд покладав великі надії, не може пробити собі дорогу на європейський ринок через соціальні та політич-ні реалії, пов'язані з інтересами російських виробників авіатранспортної техніки, а також з небажанням європей-ських країн втрачати робочі місця.

Виведення на ринок радикальної інновації супрово-джується великими ризиками. Тому більшість підприєм-ців не зважується на такі інновації, навіть якщо бачить їх потенційну привабливість. Найчастіше радикальні іннова-ції стають основою бізнесу венчурних (англ. venture — ризиковий) фірм, які використовують новинку для реаліза-ції наступальної стратегії. Водночас багато сучасних фірм створюють інновації, що не потребують значних вкладень. Вони пов'язані із створенням у споживача настрою, пев-них емоцій, приверненням уваги. Звідси увага до марке-тингових технологій, які, вдаючись до психологічних при-йомів, акцентують увагу споживача на тих властивостях нового товару, які формуватимуть його соціальний статус, створюватимуть певний імідж, сприятимуть позитивним емоціям тощо.

Отже, нововведення дають змогу поліпшувати тради-ційну продукцію і створювати нову, налагоджувати доско-налі форми взаємодії із споживачами та розвивати в них нові потреби, робити легшою і змістовнішою працю робітників і збагачувати їх новими знаннями. Все це робить біз-нес результативнішим, ефективнішим, забезпечує вищі прибутки і зміцнює позиції організації на ринку. Однак, щоб можливості стали реальністю, необхідно приймати своєчасні і всебічно обґрунтовані управлінські рішення.

Особливості прийняття рішень в інноваційному менеджменті

Зовнішнє середовище є невичерпним джерелом іннова-ційних можливостей, несподіваних (спонтанних) ідей, реа-лізація яких може забезпечити розв'язання проблем, з яки-ми стикається організація Л Однак часто ідея не знаходить матеріального втілення і закладена в ній потенція залиша-ється нереалізованою або через нестачу необхідних ресурсів для продовження роботи над нею, або через небажання суб'єкта управління ризикувати. Йдеться про особливості прийняття інноваційних рішень менеджерами організації. Прийняття рішень є невід'ємною складовою роботи кож-ного менеджера, незалежно від його місця в ієрархії управ-ління чи функціональної сфери, якою він опікується. Кожне управлінське рішення націлене на розв'язання проблем, які виникають під дією внутрішніх і зовнішніх чинників.

Внутрішні чинники. Це чинники, які перебувають у площині самої організації. До них належать цілі, страте-гія, технологія, ресурси, структура виробництва та управ-ління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них передбачає необхідність прийняття за-ходів, спрямованих на збереження організації як цілісної системи. До внутрішніх чинників відносять також відхи-лення у запланованих темпах та обсягах робіт, які виника-ють через неправильні дії персоналу; відсутність у праців-ників виконавчої дисципліни, нечітке окреслення їх повноважень. Ці проблеми спричинені самою системою управ-ління, і їх необхідно своєчасно виявляти, усувати і запобі-гати їх появі в майбутньому.

Зовнішні чинники. Це складові середовища, в якому працює організація. Вони можуть бути прямими і опосе-редкованими, загрозливими для неї і надавати нові мож-ливості. Наприклад, зміна смаків і пріоритетів споживачів може створити суттєві проблеми зі збутом, і організація змушена буде не просто відмовитись від випуску звичної Для себе продукції, а віднайти можливість її модифікації чи переходу на інші ринки тощо.

Генерування ідей. Воно полягає в обговоренні пробле-ми. Фахівці пропонують ідеї, реалізація яких допоможе знайти новий підхід до розв'язання проблеми. Ідея іннова-ції — це загальне уявлення про використання певної но-винки для втілення в життя якогось задуму, що допоможе задовольнити усвідомлену потребу (усунути проблему). Пропоновані експертами ідеї в процесі спільної роботи ана-лізуються, уточнюються, доповнюються, узагальнюються. За результатами обговорення визначають ідеї безперспек-тивні, які одразу відхиляють, і здійснимі, їх деталізують і включають у перелік перспективних ідей, із яких вибира-ють ту, що дасть змогу в найкращий спосіб розв'язати проблему.

Вибір найкращого способу розв'язання проблеми. Як-що важко визначити найкращий варіант із багатьох аль-тернатив, здійснюють їх детальний аналіз за важливими для організації аспектами, результатом чого є вибір опти-мального для організації варіанта розв'язання проблеми. Дотримання такої послідовності дій є обов'язковим при обґрунтуванні масштабних інноваційних проектів, які реалізуються на рівні організації. Водночас подібний сце-нарій можна застосовувати і для генерування ідей при усуненні проблем локального характеру. Надзвичайно важливо залучати до їх обговорення осіб, не лише добре ознайомлених із ситуацією, а й здатних до продукування інноваційних рішень.

Прийняття рішення щодо реалізації інноваційного способу розв'язання проблеми. На цьому етапі необхідно отримати схвалення керівника (власника) організації на реалізацію найкращого (на думку фахівців, які досліджу-вали проблему) рішення. З огляду на те, що інноваційне рі-шення виходить за межі усталеної практики виконання роботи, потребує додаткових ресурсів для їх втілення і результат його реалізації не завжди прогнозований, ке-рівник (власник) може відмовитись від його реалізації, маючи свої міркування щодо його доцільності. Кожна ор-ганізація встановлює для себе межу ризику, яку не може переступити, оскільки у разі невдачі збитки можуть спричинити навіть припинення її діяльності. Водночас за сприятливих обставин і кваліфікованого управління ре-зультат від реалізації інноваційного рішення може бути значно вищим, ніж при здійсненні традиційних видів ді-яльності. Тому менеджеру необхідно проаналізувати усі ризики, пов'язані з його реалізацією, і розробити заходи з їх мінімізації.

З огляду на особливості типів мислення, сприйняття дійсності і стиль прийняття рішень розрізняють кілька