1. Реактивні менеджери, їхнє мислення налаштоване на те, щоб відреагувати на зміну, яка вже відбулась у се-редовищі господарювання. Вони ефективні й за відносно стабільного середовища прийняття рішень (нижчі рівні управління). В інноваційному менеджменті їхня діяль-ність не буде успішною.

2. Екстраполятивні менеджери, їм притаманне мис-лення на основі екстраполяції (поширення) тенденцій. Вони можуть успішно керувати налагодженим бізнесом, дбаючи про досконале виконання усіх операцій згідно зі спроектованими схемами, відшукуючи можливості поліп-шення діяльності у звичних сферах. Вони переважно зосе-реджуються на інноваціях поліпшувального характеру або псевдоінноваціях і не можуть розгледіти нових напрямів розвитку організації.

3. Креативні менеджери. Вони мислять на перспекти-ву, використовують нові підходи до вироблення гнучких управлінських рішень. Це передбачає широкий світогляд і значні інтелектуальні зусилля. Менеджер не лише покла-дається на свої здібності, а й уміє залучати експертів з різ-них сфер діяльності для складання прогнозів, розв'язання нестандартних управлінських завдань. Саме такі риси роб-лять цих менеджерів успішними стратегами; в інновацій-ному менеджменті дають змогу діяти на випередження, а значить, забезпечують розвиток організації.

Отже, основою прийняття рішень в інноваційному ме-неджменті є креативний підхід до розв'язання проблем. Менеджери, що працюють над розробленням інновацій-них рішень, повинні володіти такими вміннями:—

своєчасно виявляти проблемні моменти у діяльності організації і оцінювати вектор та силу наростання їх дії за відсутності коригуючого впливу;—

ідентифікувати проблемну ситуацію не лише з по-гляду негативних наслідків для організації, а й відшуку-вати у ній нові можливості для формування конкурентних переваг;—

розглядати проблему в комплексі, враховувати всі чинники, що її зумовлюють і унеможливлюють досягнен-ня поставленої мети;—

оперативно діяти на випередження: прогнозувати майбутні зміни за слабкими сигналами і приймати рішен-ня раніше від конкурентів;—

передбачати наслідки своїх рішень і враховувати мож-ливі відхилення від задуманого сценарію їх реалізації, про-думуючи заходи запобігання небажаному розвитку подій.

Ефективність розроблення інноваційних рішень знач-ною мірою залежить від таких особистісних рис, прита-манних менеджерам;—

ініціативність: здатність без зовнішнього тиску про-понувати і реалізовувати конструктивні рішення;—

антиномічність: здатність в інтересах справи роз-глядати і використовувати ті варіанти, які суперечать осо-бистій думці;—

безінерційність: накопичений досвід і знання не по-винні перешкоджати приймати нові оригінальні рішення для розв'язання проблеми;—

професіоналізм: глибокі знання у сфері ділового ад-міністрування, що забезпечує успішну реалізацію прийня-того рішення;—

здатність до розумного ризику.

Отже, прийняття рішень в інноваційному менеджмен-ті передусім має орієнтуватися на нове бачення шляхів по-долання проблем, що постали перед організацією. Зважа-ючи на те, що конкурентоспроможність і розвиток органі-зації забезпечуються завдяки систематичному і цілеспря-мованому новаторству в кожній із її структурних ланок, всі менеджери повинні бути здатними до інноваційного по-шуку, вміти бачити нове у звичному, генерувати іннова-ційні ідеї, довіряючи своїй інтуїції і доповнюючи її обґрун-тованими розрахунками.

Аналіз часових рядів заснований на припущенні, що по-дії, які відбулись у минулому, дають змогу прогнозувати по-дії у майбутньому. Цей метод аналізу часто застосовують для оцінювання попиту на товари і послуги; потреб у матері-альних запасах; прогнозування структури збуту, що характеризується сезонними коливаннями; потреби в кадрах. Для виконання аналізу часових рядів необхідно провести розрахунки з використанням сучасних математичних мето-дів. В інноваційному менеджменті цей метод має обмежене застосування, оскільки в ситуаціях з високим рівнем мінли-вості він не може дати реальної картини майбутнього.

Каузальне (причинно-наслідкове) моделювання поля-гає у прогнозуванні того, що відбудеться в подібних ситуа-ціях, через дослідження статистичної залежності між дос-ліджуваним фактором та іншими змінними. Цей метод прогнозування потребує складних математичних розра-хунків і потужних інформаційно-обчислювальних систем/ Як правило, застосовують його при проектуванні макроекономічних рішень (для визначення впливу зміни подат-кового навантаження чи кредитної політики на розвиток економіки країни). Окремі суб'єкти господарювання мо-жуть використовувати його в процесі створення складних технічних систем, зокрема для визначення їх надійності.

Якісні методи прогнозування. Вони полягають у складанні прогнозів групами фахівців (експертів). До цих методів відносять думку журі, спільну думку працівників збуту і модель очікування споживачів.

Думка журі є узагальненням думок експертів; як пра-вило, до його складу входять фахівці, що працюють у релевантних (важливих) сферах — споріднених, суміжних, тих самих. Використовують цей метод переважно при обго-воренні складних проблем стратегічного і тактичного ха-рактеру (розробленні стратегії розвитку, обґрунтуванні ін-новаційних проектів тощо).

Спільна думка працівників збуту передбачає спостереження торгових агентів за поведінкою і запитами споживачів. їхній досвід і безпосередній контакт з покупцями дає змогу розпізнати їхні актуалізовані або приховані потреби, оцінити обсяги майбутнього попиту. Доцільно використовувати цей метод для створення нових або вдоскона-лення існуючих продуктів широкого вжитку.

Модель очікування споживачів базується на результа-тах опитування клієнтів організації щодо вимог до товару, який би вони хотіли придбати для задоволення своїх по-треб. Використовують цей метод переважно у сфері вироб-ництва товарів промислового призначення (засобів вироб-ництва), які часто виготовляються на замовлення клієнтів. | Застосування методів прогнозування в інноваційному ме-неджменті дає змогу оцінити тенденції зовнішнього середо-вища, визначити напрями інноваційної діяльності і створити основу для розвитку бізнесу. На сучасному етапі спостеріга-ються такі тенденції розвитку ринку товарів і послуг:—

розвиток товарів і послуг із сфери домашнього офі-су, що зумовлено появою «коконоподібних структур», які дають змогу завдяки сучасним інформаційним технологі-ям працювати вдома;—

пропозиція продуктів і послуг для активного відпо-чинку (екстремальний і авантюрний туризм, полювання тощо);—

розширення ринку екологічно чистих продуктів, розвиток спортивних клубів та інших закладів для здоро-вого способу життя;—

розширення мережевої комунікації, розвиток сер-вісних послуг для осіб, що відкривають власний бізнес;—

розвиток альтернативної медицини, езотерики, що дає змогу подовжити життя;—

розширення послуг у сфері організації дозвілля для осіб середнього віку, придбання житла для «нових старих»;—

розширення інформації («зелений журналізм»); сервіс у сфері екології, біології і охорони