І Отже, прогнози тенденцій розвитку споживчого ринку дають змогу спланувати і почати новий конкурентний біз-нес, шукаючи нове рішення для задоволення певного спо-живчого попиту. Тобто розроблення інноваційного про-дукту слід починати не з питання «який товар чи послугу я можу запропонувати і кому?», а з пошуку способу розв'язання проблеми, яка є важливою для значного кола споживачів: «яку проблему і через який товар чи послугу я можу розв'язати?».

Метод генерування ідей. У природі не буває продукції чи ринку, які не можна було б удосконалити. Слід лише уваж-но дослідити процеси, які відбуваються у сфері інтересів підприємця, і виокремити проблеми, розв'язання яких мог-ло б принести комерційну вигоду. Однак не можна поклада-тися на те, що реалізація кожної ідеї буде успішною. Процес створення інноваційного продукту потребує генерування кількох ідей; це необхідно для вибору найкращої, яка може усунути проблему, що виникла в організації.

Методи індивідуальної роботи. До них зазвичай вдаються фахівці у сфері проектування і конструювання но-вих продуктів чи технологічних процесів. Серед них виок-ремлюють методи аналогії, інверсії, ідеалізації.

Метод аналогії використовується переважно спонтан-но, коли якийсь факт, предмет чи явище підказує нове конструктивне, технологічне чи дизайнерське вирішення нового товару .^Наприклад, Останкінська телевізійна баш-та побудована за принципом колоска. Стійкість колоска підтримують рослинні волокна у його стінках, а стійкість башти забезпечена натягнутими у її бетонних конструкці-ях стальними тросами.

Аналогії можуть з'являтися і як раптове осяяння, яке підказує спосіб розв'язання проблеми. Прикладом цього є сон німецького винахідника швейної машинки Зінгера. Під час розроблення її механізму йому не вдавалося змоделювати таку конструкцію голки, щоб не заплутувалася нитка. Досі голка мала вушко для нитки на тупому її кінці. Зінгеру наснився сон, що його переслідують тубільці, ви-махуючи гострими списами, у наконечниках яких чомусь були отвори. Це й допомогло йому розв'язати проблему.

У технологічному проектуванні аналогією часто ста-ють існуючі технологічні процеси. Так, засобом поширен-ня Інтернет-інформації може бути не лише телефонна мережа, а й канали телевізійної трансляції. Передача сиг-налів у такий спосіб сприяє швидкому поширенню інфор-мації, оскільки телевізійні ретранслятори покривають практично всю територію Землі.

Крім того, за аналогією з усуненням слабких сигналів (шумів) у TV-приймачах, завдяки чому забезпечується чіт-кість зображення, при трансляції Інтернет-інформації пе-редбачають відсікати TV-сигнал від слабкого, яким і буде передаватись інформація для мережевих користувачів комп'ютерів. У цьому рішенні застосовано не лише метод аналогій, а й метод інверсії.

Метод інверсії (зворотного руху) передбачає викорис-тання протилежних існуючому підходів до розв'язання но-вої проблемні Наприклад, розглянути функції об'єкта з ін-шого боку (пилосос може бути і розпилювачем рідини); за-мість дій, які передбачає існуюча технологія, застосувати протилежні (охолоджувати замість нагрівати — спосіб консервування овочів та фруктів); зробити рухому частину об'єкта (чи зовнішнього середовища) нерухомою, а нерухо-му — рухомою (складальний конвеєр); перевернути об'єкт «догори ногами» (з метою привернення уваги у такий спосіб часто подають рекламу) тощо. На принципі інверсії ґрунтується винахід українських фахівців у сфері проти-повітряної оборони — комплекс «Кольчуга». Існуючі досі радарні системи працювали за принципом вловлювання відбитих від літаючих об'єктів електромагнітних сигна-лів, випромінюваних самим радаром, що дає змогу против-нику виявити радар і знищити його. На відміну від них «Кольчуга» вловлює електромагнітні випромінювання об'єкта, що летить, і може не лише його виявити, а й легко розпізнати за особливостями випромінювання (що має зна-чення для ідентифікації військових і цивільних літаків), залишаючись при цьому невидимою.

Метод інверсії широко застосовують на практиці. На-приклад, дешевий і недовговічний товар може бути при-вабливішим для покупця, ніж довговічний, але дорогий (за таким принципом вибудувана товарна політика бага-тьох китайських фірм).

Метод ідеалізації ґрунтується на уявленні про ідеаль-ний спосіб задоволення потреб споживача (тобто без ви-трат). Наприклад, інструменти, які самі наточуються при використанні; будинок, виготовлений із стандартних бло-ків, компонуючи які можна постійно перебудовувати і добудовувати власне житло, тощо.

Методи групової роботи. Вони передбачають спільну роботу групи фахівців з різних функціональних сфер ді-яльності і різних рівнів управління. До них відносять ме-тоди розумової атаки, конференції ідей, колективного блокнота (метод 635), Дельфи та ін.

Метод розумової атаки, запропонований у 1955 р. американським ученим Алексом Осборном, є найпошире-нішим. Сутність його полягає у відокремленні процесу ін-тегрування ідей від процесу їх оцінювання.

У розв'язанні поставленого завдання беруть участь дві групи людей — генератори ідей та експерти. Генератори ідей — люди з творчим мисленням, багатою уявою і глибо-кими знаннями у сфері науки, техніки та економіки. Екс-перти — це зазвичай люди з універсальними знаннями і критичним складом розуму; вони відіграють роль аналіти-ків. Кількість учасників — не більше шести, тривалість атаки — до 20 хв.

При генеруванні ідей немає жодних обмежень. Кожен учасник має право подавати найрізноманітніші ідеї щодо розв'язання проблеми незалежно від їх обґрунтованості та здійснимості. Всі пропозиції фіксують, не критикуючи їх (саме в цьому переваги методу). Аналіз та оцінювання здійснюють по завершенні генерування ідей за критеріями, визначеними організацією.

Метод розумової атаки існує у різних формах: письмо-вій (учасники записують власні ідеї і передають їх для об-говорення після завершення атаки); усній (учасник розпо-відає про свою ідею); усній поетапній (діагностування проблеми, відшукування способу її розв'язання, матеріа-лізації ідеї, впровадження, відстеження недоліків нового продукту, віднайдення способу їх усунення).

Метод конференції ідей дещо перегукується з методом розумової атаки, однак допускає доброзичливу критику у формі репліки чи коментаря. Вважається, що така крити-ка сприяє удосконаленню