Метод колективного блокнота (метод 635) є різнови-дом письмової розумової атаки. Група із шести учасників формулює проблему і шукає способи її розв'язання. Кожен учасник заносить у блокнот три пропозиції (для цього йо-му відведено 5 хв.) і передає його сусіду. Той враховує про-позиції попередника і вносить три власних і т. д. Процес закінчується, коли у блокнот внесені пропозиції усіх. Час на обмірковування може збільшуватися на наступних ро-таціях. Метод дає змогу отримати до 90 пропозицій.

Метод номінальної групової техніки побудований за принципом обмеження міжособистісних комунікацій. Усі члени групи свої думки щодо розв'язання проблеми викла-дають письмово. Відтак кожен учасник доповідає про суть свого проекту, після чого запропоновані варіанти оцінюють усі (також письмово) методом ранжирування. Ідею, що отримала найвищу оцінку, приймають за основу рішення. Цей метод вимагає дотримання певних вимог:—

до роботи у групі запрошують фахівців, що вміло розв'язують проблеми, але раніше разом не працювали;—

учасники в процесі спільної роботи генерують власні *, ідеї, але можуть їх переглядати з урахуванням позиції колег; '—

група налічує до 12—15 осіб (мінімум — 6—8 ); —

експерти не мають бути пов'язані службовими відносинами; —

тривалість роботи групи — до 5 год.; Щ—

у процесі роботи відбувається взаємне доповнення думок учасників.

Метод Дельфи використовується для розв'язання складних проблем, які стосуються багатьох учасників рин-кової взаємодії. Переважно це проблеми макроекономічного характеру, від ефективного розв'язання яких залежить, наприклад, динаміка економічного зростання або усунення екологічних загроз тощо. За цих умов групу експертів складно зібрати разом, тому їх думки з'ясовують і узгоджу-ють на відстані за допомогою багатоступеневої процедури анкетування з повідомленням учасникам результатів кож-ного туру. Експертам пропонують питання і формулювання відповідей без аргументації. Наприклад, у відповідях мо-жуть бути вказані числові оцінки параметрів досліджувано-го явища. Отримані оцінки обробляють з метою одержання середньої і крайньої оцінок. Експертам повідомляють ре-зультати першого туру, вказуючи оцінки кожного. За від-хилення оцінки від середнього значення експерт її аргу-ментує.

У наступному турі експерти можуть змінити свою оцін-ку, пояснюючи причини коригування. Результати опрацьо-вують і повідомляють експертам знову. Тури повторюють, доки оцінки не стануть стабільними. Ітеративна (лат. iteratio — повторення) процедура опитування з повідомленням результатів оброблення та їх аргументацією спонукує екс-пертів критично осмислювати свої судження. При опиту-ванні зберігається анонімність відповідей експертів, що виключає конформізм.

Метод контрольних запитань доцільно застосовува-ти для структурування пошуку, наприклад для накопи-чення додаткової інформації щодо ринкової ситуації, зокрема під час просування нового товару на ринок. Прик-ладами ключових запитань можуть бути такі: на якому сегменті ринку слід сконцентрувати зусилля; чи повинен товар мати різні модифікації для різних ринкових сегмен-тів; чому споживачі надаватимуть перевагу саме цьому то-варові; якою має бути якість товару; якою має бути цінова політика на товар; яка інформація потрібна для організа-ції рекламної кампанії; чи може товар бути запропонова-ний на інших ринках; які вигоди це принесе фірмі; який можливий ризик та ін.

Метод фокальних (лат. focus — осередок) об'єктів за-снований на перетинанні ознак випадково обраних об'єк-тів на об'єкті, що розробляється і перебуває ніби у фокусі

переносу. Цей об'єкт є фокальним. Застосування методу фокальних об'єктів передбачає таку послідовність дій:—

вибір фокального об'єкта (продукту, який потребує вдосконалення чи модифікації);—

вибір 3 і більше об'єктів навмання зі словника, ката-логу, книги тощо;—

складання переліку ознак випадкових об'єктів;—

генерування ідей шляхом приєднання до фокально-го об'єкта ознак випадкових об'єктів;—

вибудовування випадкових сполучень шляхом віль-них асоціацій;—

оцінювання отриманих ідей і відбір корисних рі-шень.

Останній етап роботи доцільно доручити експертові чи групі експертів і на основі їхніх висновків приймати рі-шення.

Метод морфологічного (грец. morphe — форма) аналізу полягає в об'єднанні в систему методів виявлення, під-рахунку і класифікації всіх обраних варіантів певної функції досліджуваного об'єкта.)Його проводять за такою схемою:—

формулювання проблеми;—

визначення завдання;—

складання переліку всіх характеристик обстежува-ного продукту чи операції;—

складання переліку можливих варіантів рішення за кожною характеристикою у вигляді багатомірної таблиці («морфологічної шухляди»).

Цей метод полегшує вивчення великої кількості комбі-націй можливих рішень.

Метод синектики (поєднання різнорідних елементів) — це своєрідна розумова атака досліджуваної проблеми спе-ціалізованими групами фахівців, інженерів, консультан-тів, експертів тощо з використанням ними різних аналогій та асоціацій!) Здійснюється він у два етапи:—

ознайомлення з проблемою;—

дослідження проблеми з нового погляду з метою пе-реборення психологічної інерції. Для цього можуть вико-ристовуватися усі наведені методи.

Використання методів генерування ідей дає змогу вия-вити оптимальний для організації спосіб розв'язання проблеми, а також сформувати задум нового продукту, оригінальність та споживчі характеристики якого забезпе-чать йому конкурентні переваги. Однак виникнення інно-ваційної ідеї є лише початком інноваційного процесу.

Література

1. В.В. Стадник, М.А. Йохна “Інноваційний менеджмент” Київ 2006

2. Закон України “Про інноваційну діяльність” // Відомості Верховної Ради України 2002

3. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: навч. посібн. Суми: Університетська книга 2003

4. В.В. Стадник, М.А. Йохна “Економіка і організація інноваційної діяльності” навч. посіб. 2005