Тема: Фінансування інноваційних проектів венчурним капіталом

Зміст

с.

Вступ............................................................................................3

1. Фінансування інноваційних проектів

венчурним капіталом...............................................................4

Висновок.....................................................................................12

Використана література..........................................................14

Вступ

В умовах, коли необхідно інтенсифікувати інноваційну діяльність в країні, виникає потреба в побудові і запровадженні на державному рівні ефективного механізму її фінансування.

Інноваційною діяльністю в Україні займаються як підприємства інноваційної сфери, так і всі інші підприємства, що впроваджують нову техніку, технології, вирішують проблеми комплексної механізації та автоматизації, займаються організаційно-управлінськими та інфраструктурними нововведенням. Адже інновації – це категорія не тільки науково-технічної діяльності, але всілякої підприємницької діяльності. Вони можуть здійснюватись в різних секторах економіки. Тому основний принцип побудови механізму фінансування інноваційних процесів полягає в тому, щоб забезпечити величину прибутку на капітал в кожному виді діяльності не менше, ніж в цілому по Україні.

Система фінансування інноваційної діяльності є складовою частиною державної інноваційної політики. Вона повинна забезпечувати вирішення наступних завдань:

1) забезпечення необхідних передумов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок в усіх ланках народногосподарського комплексу держави, забезпечення його структурно-технологічної перебудови;

2) збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку;

3) створення необхідних матеріальних умов для збереження кадрового потенціалу науки і техніки, недопущення еміграції висококваліфікованих наукових кадрів.

Для реалізації поставлених завдань необхідно забезпечити якомога більший перелік джерел поступлення грошових коштів, механізм їх акумулювання та вкладання в інноваційні проекти, а також систему контролю за ефективністю використання та повернення коштів. Тобто необхідно вирішити ряд проблем, що забезпечать розв’язання поставлених завдань.

По-перше, необхідно проаналізувати структуру джерел коштів та механізм фінансування інноваційної діяльності підприємств всіх форм власності з метою встановлення, як забезпечені поставлені державою завдання відповідним фінансовим механізмом реалізації.

По-друге, необхідно визначити механізм державної підтримки підприємств та окремих науково-технічних програм через різні фінансові джерела.

По-третє, треба визначити ефективність стимулюючої функції, що спрямована на збільшення коштів на підтримку інноваційної діяльності з різних позабюджетних джерел.

Це вимагає проаналізувати механізм фінансування інноваційної діяльності на рівні джерел, форм і методів фінансування і розробити рекомендації щодо вдосконалення системи економічного стимулювання в умовах ринкових відносин з метою її оптимального пристосування до динамічних умов життя (принципу адаптивності)

1. Фінансування інноваційних проектів венчурним капіталом

За обмежених фінансових ресурсів підприємства доціль-но використовувати принципово нові механізми залучення коштів в інноваційну сферу, серед яких важливу роль віді-грає фінансування за участі венчурного капіталу.

Венчурний (англ. venture — ризиковий) капітал — якісно новий спосіб інвестування коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих інноваційних фірм, що ма-ють значний потенціал зростання і реалізують інноваційні проекти з високим рівнем ризику.

Таке інвестування передбачає участь інвестора в управ-лінні інноваційною фірмою і отримання прибутків від про-дажу її акцій на фондовій біржі.

Венчурний капітал є своєрідним «фінансовим диверсифікатором», який акумулює кошти різних фінансових інс-титутів і вкладає їх у численні інноваційні проекти на різ-них етапах життєвого циклу нововведення, знижуючи ри-зик, пов'язаний із втратою інвестицій у разі невдачі проек-ту. За допомогою венчурних фондів заповнюються «мертві зони», нецікаві для великого монополістичного капіталу. Малі інноваційні фірми проникають у ці технологічні ні-ші. Отже, венчурний капітал є засобом освоєння новітніх науково-технічних досягнень завдяки сучасним формам міжфірмового співробітництва і кооперації та нетрадицій-ним джерелам фінансування малих наукомістких підпри-ємств. Він розширює можливості створення і розвитку но-вої продукції, прискорює інноваційні процеси, підвищує науково-технічний рівень виробництва, формує конкурент-не середовище в сфері науки і наукового обслуговування; є тією частиною фінансового капіталу, яка формується за рахунок позичкового та акціонерного капіталів і спрямовується на фінансування інноваційного процесу переваж-но в тій його частині, яка забезпечує виробництво знань.

У країнах з розвинутою економікою активно викорис-товують фінансування інноваційних проектів за участі венчурного капіталу. Фірми венчурного капіталу (інвести-ційні венчурні фонди, венчурні капіталісти), як і банки, надають фінансові кошти, необхідні для інновацій. Однак банківське та венчурне фінансування суттєво різняться. Банки є кредиторами: вони очікують повернення позик з певним відсотком. До того ж підприємство зобов'язане на-дати банку гарантію своєчасного повернення кредиту. Ме-ханізм венчурного фінансування інший: венчурні фонди стають співвласниками підприємства, інвестують у нього капітал і отримують за це частку акцій. Банки надають пе-ревагу короткостроковим позикам, а венчурні фонди роб-лять внески на довгостроковий період і не вимагають від підприємців банківських гарантій, а отже, беруть на себе значний ризик. Мета венчурного інвестора — вкладення коштів у підприємство, яке організовує роботу настільки ефективно, щоб через 5—7 років після продажу акцій от-римати суму, яка в 3—5 разів перевищила б початковий внесок.

Отримання доходу на венчурний капітал залежить від характеру продукту інноваційних венчурних фірм і відно-син власності між суб'єктами венчурного капіталу. На ринку венчурного капіталу реалізовується додана вар-тість: венчурні капіталісти отримують дохід від реалізації своєї монополії на знання. Тому ризиковий капітал най-частіше надається новим фірмам, заснованим співробітни-ками відомих наукомістких корпорацій, націлених на реа-лізацію нових ідей і розробок («спін-оф»).

Створення і комерціалізація знань є ризиковою спра-вою, що зумовлено тривалим терміном створення науково-го знання; неможливістю розв'язання проблеми привлас-нення знання економічним та юридичним шляхом; непід-готовленістю суспільства до практичного застосування но-вого знання; несформованістю ринку нового знання.

Плата за ризик, на яку розраховує венчурний інвес-тор, — це фактично рента, пов'язана з монополією венчур-ного інвестора на продукт венчурних інноваційних фірм, тобто знання.

Діяльність венчурних фірм характеризується певними особливостями:

1. Формується фірма за кошти індивідуальних та інституційних інвесторів, а управління нею здійснює призначена вкладниками компанія венчурного капіталу — висо-кокваліфіковані спеціалісти у сфері інноваційного та фі-нансового менеджменту.

2. Акумульовані кошти фірма