середніх приватних під-приємств. Підтримка цих підприємств здійснюється за прямого вкладення капіталу (у формі прямих інвестицій розміром 1—7,5 млн. дол. США), а також надання необ-хідних управлінських засобів, які мають сприяти опти-мальній трансформації даних підприємств у ринкові умо-ви. За сприяння Фонду до компанії залучають провідних фахівців, запроваджують правила та процедури корпора-тивного управління й оперативного менеджменту, а та-кож інформаційні системи управління. Комплекс цих за-ходів — невід'ємна частина системи постінвестиційного моніторингу (тривалого нагляду за об'єктом інвестуван-ня), здійснюваного Фондом. Стратегія його полягає в прямих інвестиціях (безпосереднє придбання простих акцій) та інвестиціях у боргові цінні папери приватних підпри-ємств із перспективою їх зростання. Прибуток від прямих інвестицій Фонду в розмірі від 1 до 10 млн. дол. США використовують передусім для реструктуризації та роз-ширення діяльності підприємств. Пріоритетними для ін-вестування Фонду стали підприємства харчопереробної промисловості, з виробництва будівельних матеріалів і підприємства легкої промисловості, а також фінансових послуг інформаційних технологій.
За час свого існування Фонд здійснив 36 інвестицій (прямих і таких, що містять елементи прямого інвестуван-ня) на загальну суму 77 млн. дол. США у 25 компаній в Ук-раїні та Молдові. Серед компаній, що успішно скористали-ся допомогою Фонду, відома кондитерська фабрика «АВК» (після інвестиції Фонду в 1999 р. на придбання нового ви-робничого обладнання обсяги продажу продукції в 1997— 2001 рр. збільшилися у 2,7 раза, а надходження внаслідок цього зросли на 66%); компанія з виробництва фасадної цегли «Слобожанська будівельна кераміка» (обсяги прода-жу в 1998—2001 рр. збільшились у 5,3 раза, а надходжен-ня від реалізації — майже в 9 разів); компанія з виробниц-тва морозива «Троянда-Експрес» (зростання цих показни-ків компанії склали відповідно 2,4 раза та 33%).
Протягом останніх років венчурні компанії, що функ-ціонують на ринку України, розробили свої правила пошу-ку перспективних партнерів:
1. Оцінювання ринку з погляду місткості, конкуренції, сприйнятливості до інноваційних продуктів (найперспективнішими для прямих інвестицій у розмірі до 10 млн. дол. в Україні є харчова (переробна) галузь, виробництво різ-них будівельних матеріалів, упаковки, роздрібна торгівля та фінансовий сектор).
2. Вивчення потенційного партнера, який претендува-тиме на позиції лідера у своєму сегменті. Серед вимог ін-вестора можуть бути: призначення представника венчур-ного фонду на посаду голови спостережної ради компанії, фінансового директора; введення до складу ради директо-рів представників венчурного фонду; обов'язкове узго-дження з венчурним фондом витрат, що перевищують ви-значену суму, а також ключових рішень (про додатковий випуск акцій, позику банківських кредитів тощо); обов'яз-кове узгодження з венчурним фондом питань про звільнен-ня топ-менеджерів.
3. Оцінювання роботи команди менеджменту і кон-кретних результатів, яких вона досягла протягом останніх З—5 років.
Зарубіжні венчурні фонди в Україні працюють не дуже активно через нерозвинутий фондовий ринок і несприят-ливий інвестиційний клімат для іноземних інвесторів. Так, великі розміри тіньового сектору економіки пере-шкоджають інвестору вигідно продати свою частку в ком-панії, оскільки не завжди на основі звітних даних можна достовірно проаналізувати фінансовий стан господарсько-го суб'єкта. Становище ускладнюється й тим, що неста-більність законодавства не дає змоги інвесторам планувати свою діяльність на довгострокову перспективу, а венчурні інвестиції розраховуються на 3—7 років. Крім того, не-просто знайти підприємство з перспективою швидкого зростання капіталізації, що особливо важливо для венчур-них фондів, що працюють у галузі високих технологій. Проте один із провідних венчурних фондів СПІА спільно з вітчизняною компанією «Техінвест» оголосив про намір створити у 2005—2006 рр. перший в Україні технологіч-ний венчурний фонд із стартовим капіталом 50—80 млн. дол., який займатиметься інвестуванням у комерціаліза-цію технологічних розробок, створених українськими вче-ними. Інвесторів зацікавили, зокрема, проекти моделю-вання і підтримки рішень у сфері управління надзвичай-ними ситуаціями, алгоритми для торгівлі на фінансових ринках, системи автоматизації реінжинірингу успадкова-них ІТ-систем, деякі біотехнології.
Венчурний капітал відіграє важливу роль в активізації інноваційних процесів, стимулюючи створення високотехнологічних інновацій. Разом з іншими джерелами фінан-сування він дає змогу підприємницьким структурам виби-рати той спосіб інвестування інноваційних проектів, який найбільше відповідає їх стратегічним цілям і завданням.
Отже, обґрунтований вибір форм і джерел інвестування інноваційних проектів є важливою передумовою їх успіш-ної реалізації. Обґрунтування слід здійснювати з урахуван-ням усіх чинників зовнішнього та внутрішнього характеру, які можуть визначати міру ризикованості проекту та впли-вати на вартість капіталу і можливості його залучення.
Висновок
Резервом інноваційного розвитку є фінансування через венчурні фонди та регіональні фонди розвитку, які необхідно організувати на рівні всіх областей України. Венчурний капітал представляє собою особливу форму капіталу. Інвестори, приймаючи участь в фінансуванні, фактично виступають як замовники майбутніх нововведень, а у випадку успіху останніх – як співволодарі новоутвореної фірми. Венчурне фінансування виконує роль попередньої оплати видатків виконання замовлень на новацію. Ця оплата не підлягає поверненню, з неї не утримуються проценти. Відповідно вкладені грошові кошти втрачають форму позики, а процент припиняє виконувати функцію “ціни капіталу”. Венчурне фінансування в перспективі стане одним з основних напрямів підтримки інноваційної діяльності. Тому вже зараз треба передбачити в законодавстві можливість утворювати венчурні фонди з використанням коштів Державного інноваційного фонду, банків, розробників і споживачів науково-інноваційної продукції, інших зацікавлених підприємств, а також коштів місцевих бюджетів. Перспективним напрямом стимулювання інноваційної діяльності в регіоні було б залучення до венчурних фондів коштів вітчизняних та іноземних банківських та фінансових структур.
Використана література
1. Олена Лапко. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. – К.: ІЕП НАНУ, 1999. – 254 с.
2. Василенко В. О., Шматько В. Г. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. Видання 3-тє, виправлене і доповнене / За редакцією В. О. Василенка. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. –