Складність навколишнього середовища визначається вели-кою кількістю його елементів і ступенем їх подібності. Навколишнє середовище, в якому переважають подібні елементи, буде однорід-ним. А середовище, в якому є велика кількість несхожих елементів, є різнорідним. У разі, коли елементи в навколишньому середовищі організації надто різноманітні, керівники змушені вирішувати дуже багато різноманітних задач.

Оцінка динамізму навколишнього середовища організації пов'язана з прогнозуванням змін в його елементах. Середовище, в якому зміни повільні й відносно прогнозовані, називають стійким. А навколишнє середовище, в якому оцінювані зміни відносно непрогнозовані, вважається нестійким.

Зазначені поняття складності й динамізму повинні бути викори-стані для загальної оцінки невизначеності навколишнього середовища. Загалом, така оцінка може бути здійснена шляхом важливих елементів навколишнього середовища і головних потенційних впли-вів на нього і на організацію. Чим вища невизначеність зовнішнього оточення, тим важче приймати оптимальні рішення.

Корисним засобом вирішення проблем, які виникають в умовах нестійкості зовнішнього середовища, є модель «п'яти конкурую-чих сил», запропонована експертом М.Портером. Ця модель так названа тому, що в ній аналіз природи й інтенсивності конкуренції в даній галузі пропонується оцінювати з точки зору п'яти головних сил. їх сукупна дія прямо впливає на можливий прибуток або довго-строковий оборот інвестицій.

У процесі аналізу сприятливих можливостей і загроз менедже-рам потрібно розглядати елементи загального середовища, які мають здатність позитивно чи негативно впливати на досягнення організа-цією своїх стратегічних цілей. Ці елементи включають правову полі-тику, технологію, економіку, соціологію і міжнародну ситуацію. Для менеджера важливо також вичленити й оцінити головні елементи зовнішнього середовища, оскільки воно включає багато специфіч-них елементів, з якими організація має справу у веденні бізнесу.

Важливою характеристикою навколишнього середовища є над-звичайна його щедрість. Щедрість може коливатися від відносно багатої до відносно скупої. Висока щедрість важлива тому, що, коли організації діють у багатому навколишньому середовищі, вони здат-ні створити резервний запас внутрішніх ресурсів, таких як капітал, обладнання тощо.

Високий рівень внутрішніх ресурсів можна використати для нововведення й розширення організації.

Проблема управління елементами зовнішнього середовища надзвичайно складна, проте більшість вчених сходяться на тому, що вона цілком реальна. Для управління невизначеністю навколишньо-го середовища можна використати три підходи: 1) адаптацію до існуючих елементів навколишнього середовища; 2) спробу ба-жано впливати на навколишнє середовище; 3) зміну сфери дія-льності.

Адаптація включає в себе зміну внутрішніх процесів діяльності організації таким чином, щоб вона стала співставною з її навколиш-нім середовищем. Ця стратегія допускає встановлення і досягнення розвитку деяких раціональних процесів у навколишньому середовищі. При цьому організацією використовуються чотири підходи: буферування, вирівнювання, прогнозування і раціонування.

Буферування – це накопичення для початкових вкладень у ви-робництво чи обслуговування з метою компенсації нестійкості на-вколишнього середовища. Буферування у вигляді накопичення кош-тів для початкових затрат використовується тоді, коли в розпоря-дженні організації є надійні джерела постачання, і, навпаки, буферу-вання шляхом створення матеріальних запасів продукції використо-вується тоді, коли внаслідок значних коливань ринкового попиту виникають труднощі у виробництві продукції. Створення резервного запасу не завжди можливе, тому що тут мають місце високі витрати. Крім того, саме буферування шляхом створення резервних запасів готової продукції пов'язане із серйозним ризиком.

Вирівнювання включає в себе конструктивні дії, які націлені на зменшення впливу коливань, притаманних ринку. Наприклад, при визначенні тарифів на комунальні послуги часто встановлюють їх на певний період часу, підтримуючи використання енергії у періоди млявого попиту. Такі дії дозволяють різко підвищити результатив-ність використання ресурсів і, відповідно, значно зменшити період з низьким рівнем використання ресурсів.

Прогнозування є ще одним заходом до вирішення проблеми нестабільності навколишнього середовища, який передбачає систе-матичні оцінки його майбутнього стану. Нестійкість навколишнього середовища обумовлена складними і динамічними факторами, не-стійкими тенденціями в економіці. Кваліфіковане передбачення в таких умовах може бути здійснене лише при використанні певних технічних прийомів. У багатьох країнах світу компанії мають спеці-альні підрозділи фахівців, які займаються економічними прогнозами за допомогою детально розроблених економічних моделей.

Керування навколишнім середовищем здійснюється також шля-хом раціонування або нормування, встановлення певних обме-жень на продукцію чи послуги, які мають високий попит.

Нормування корисне тим, що дозволяє організації уникати ви-трат, викликаних прагненням задовольнити попит на продукцію в період його тимчасового значного зростання, оскільки при подаль-шому падінні попиту ці витрати виявляються зайвими, невиправда-ними.

Сприятливий вплив, у порівнянні з адаптаційною стратегією, включає спроби змінити сегменти оточення з тим, щоб зробити їх більш відповідними вимогам організації. Добре, коли розгляд еле-ментів оточення йде разом з визначенням віддачі.

Важливим засобом на оточення є реклама і використання за-собів масової інформації. Використання засобів масової інформації створює сприятливі умови для рекламування окремих продуктів і послуг. Вони дозволяють формувати позитивну суспільну думку про організацію.

Вербування, тобто залучення кандидатів до роботи в даній ор-ганізації, може бути використане тоді, коли організації шукають кандидатів для роботи, які мають знання й досвід роботи з важливи-ми елементами оточення.

Укладання контрактів означає пошук сприятливих договорів для вирішення важливих для організації завдань. Договори з поста-чальниками – один із загальних способів створення сприятливого оточення. Інший спосіб впливу – кооптування – процес залучення важливих елементів середовища в структури, які визначають полі-тику організації. Найпростішим його прикладом є участь ключових членів оточення в адміністрації директора. Так, корпорації прагнуть