-складування товарів у відповідності зі спеціальними правилами; причому на складі здійснюється додаткова перевірка товару, зіставлення постачання з замовленням, а також реєстрація товару в складській картотеці.

У залежності від специфічних особливостей товару функції закупівель можуть бути змінені, наприклад, значно скорочені при автоматизованому характері закупівель.

Збереження товарів на складі припускає:

-ведення обліку па складі, що дозволяє в будь-який час одержати зведення про кількість того чи іншого товару на складі; проведення регулярної інвентаризації;

-обслуговування товарів: перевірку їхнього стану, контроль якості, уживання заходів проти крадіжок, мір протипожежної безпеки і т.п.

Для обґрунтування оптимальності збереження товарів на складі використовується ряд економічних показників:

1) середній запас товарів на складі, що розраховується як середнє значення між запасом на початок року і запасом на кінець року і середній запас, що показує, протягом господарського року;

2) частота оборотності товарів, що показує, скільки разів за рік був проданий (обернувся) повний складський запас, а виходить, наскільки ефективної виявилася політика закупівель;

3) середній термін зберігання товарів на складі, що визначає, скільки днів у середньому товари зберігаються на чи складі середній термін між надходженням товару на склад і його випуск зі складу для продажу.

Кожне торгове підприємство зацікавлене в прискоренні (збільшенні частоти) оборотності товарів і скороченні термінів збереження товарів на складі [1].

Збут товарів як виробничий процес означає: формування асортименту, у тому числі основного і додаткового, з урахуванням можливостей його широти і глибини, розширення, упорядкування і відновлення:

-формування ціни па товари, виходячи з відомих стратегій і методів ціноутворення;

-обслуговування покупців, у тому числі надання їм сервісного обслуговування: доставки товарів на будинок, надання послуг по телефоні, оформлення подарункового упакування товару, послуг по ремонті, пільг в оплаті товарів. Можливо також надання послуг, не зв'язаних безпосередньо з продажем товарів, наприклад, створення стоянок для машин прямо в магазина, облаштованість камер схову для великих покупок і т.п.;

-рекламування товарів;

-стимулювання продажів (про методи просування товарів мова йтиме в наступній темі);

-консультування покупців і безпосередньо продаж товару; дослідження ринку потреб покупців, маркетингових можливостей конкурентів, конкурентноздатності самої фірми [13,15].

Особливості маркетингових рішень роздрібних торговців. Відкриваючи магазин, роздрібний торговець приймає ряд серйозних маркетингових рішень: кому продавати? що продавати? де продавати? як продавати? за якою ціною продавати? хто буде продавати?

Рішення про цільовий ринок: чим точніше власник магазину буде знати профіль своїх покупців, їхній купівельний попит і рівень доходів, тим ефективніше буде його подальша робота. Крім знання свого покупця з погляду його рівня доходів, важливо визначитися з характером товарів, призначених для покупців. Асортимент товарів підбирається в залежності від того, на потребі якої категорії покупців розраховує магазин.

Вирішивши питання про товарний асортимент, роздрібний торговець приймає рішення про комплекс додаткових послуг, що він у стані робити клієнтам, наприклад, про доставку товарів на будинок, їхній після продажному обслуговуванні, можливості надання кредиту, постійному інформуванні потенційних покупців про нові надходження товарів.Вибір місця розташування магазина починається з обґрунтування границь зони тяжіння до магазина [17-19,23].

Рішення про ціни. Правильне економічне обслуговування цін на товари являється найважливішим фактором конкурентноздатності у роздрібний торгівлі.У роздрібній торгівлі України найбільше поширення одержало ціноутворення "витрати плюс", тобто підсумовування по кожнім товарі витрат і планованого прибутку. Багато хто маркетологи, щоправда, вважають, що даний метод не враховує імідж торгової компанії і те положення на ринку, до якого вона прагне. Ціноутворення до того ж ставиться в залежність від заданого обсягу продажів: якщо його не буде, прибуток скоротиться.

З інших методів використовуються:

1) "зняття вершків" - при продажі нових унікальних виробів;

2) "ціна проникнення";

3) "лідерство по збитках" - продаж деяких товарів за низькими цінами (з нульовою націнкою) для залучення нових покупців з наступним підвищенням ціни до нормальною рівня по мірі звикання покупців до якості обслуговування;

4) "війна цін" - навмисний тимчасовий продаж по цінах нижче, ніж у конкурентів, з метою завоювання додаткової частки ринку. Надалі ціни знову зростають, що, помітимо, не гарантує лояльність покупців до цінових маневрів фірми [25].

Організація торгового процесу в магазині включає:

- установлення режиму роботи магазина - часу його відкриття, закриття і перерв;

- розробку графіка роботи торгового персоналу з указівкою робочих місць (простору);

- вибір форми обслуговування покупців продавцем;

- вибір модельного ряду товарів, їхнього викладення (закрите чи відкритої) у торговому залі, розташування торгового устаткування, демонстраційних і пакувальних столон і ін. Особлива увага в даний час звертається на сполучення техніки продажу й обстановки магазина. Останню вивчає нова галузь психології - психологія оточення. Було встановлено, наприклад, що клієнти супермаркетів краще запам'ятовують місце розташування товарів, що знаходяться на периферії магазина. Це відповідає положенням загальної психології оточення, відповідно до якої центральні області визначеного регіону одержують менше уваги і слабкіше впливають на поводження, чим граничні області [29].

Система засобів маркетингу - це сукупність прийомів і методів, конкретний інструментарій, який використовується фірмою для до-сягнення поставленої мети, вирішення відповідних завдань. До не належать прийоми та методи планування продукції, визначення цін, икористання товарних - «гаків», виробничих марок, фірмової упаковки, розподілу, встановлення особистих контактів, рекламування, стиму-лювання збуту, поліпшення обслуговування клієнтів, аналізу марке-тингової діяльності та ін.

З кінця 50-х pp. система засобів маркетингу визначається як «маркетингова суміш» (marketing-mix). У кінці 70-х pp. можливі елементи цієї суміші були об'єднані в чотири групи (концепція «4Р» - від початкової букви англійської назви кожного елемента), в тому числі product (товар), place (місце), promotion (просування) і price (ціна).

Головний елемент цієї суміші - товар. Тут