3) зниження трудомісткості одиниці продукції.

Зменшити вихідні грошові потоки та підвищити платоспроможність підприємства можна й за рахунок зменшення чи заморожування інших витрат, які не належать до собівартості продукції.

Альтернативою до збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків є залучення інвестицій з метою стабілізації діяльності підприємства.

Перш ніж здійснювати заходи щодо залучення фінансових ресурсів, необхідних для оптимізації платоспроможності підприємства, слід визначити потребу в капіталі.

Потреба в капіталі — це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

Базою для класифікації форм, яких може набирати потреба в капіталі, є групування вихідних грошових потоків підприємства. Потреба в капіталі зумовлюється тим, що момент здійснення грошових витрат та момент надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати, не збігаються в часі. Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати підприємства доцільно розмежувати на дві групи:

1. витрати, пов’язані з підготовкою та організацією виробництва (капітальні витрати);

2. витрати, пов’язані з веденням та обслуговуванням виробництва (поточні витрати).

До першої групи належать витрати на заснування (реорганізацію) підприємства, купівлю та введенню в дію основних фондів. Кошти, заморожені в таких витратах, повертаються на підприємство поступовим їх включенням у ціну реалізації продукції протягом тривалого часу. Отже, капітал, необхідний для фінансування зазначених витрат, має бути мобілізований на довгостроковий період. Такий капітал називають інвестиційним.

Витрати другої групи пов’язані з оплатою праці персоналу та придбанням предметів праці. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію в поточному виробничому циклі, повністю включаються в ціну реалізованої продукції і повертаються на підприємство через короткий проміжок часу. Для фінансування таких витрат визначають потребу в оборотному капіталі.

4.2 Резерви оптимізації платоспроможності ВАТ «Промприлад»

На основі проведених розрахунків в розділі 3 даної роботи можна виділити наступні негативні фактори впливу на платоспроможность ВАТ “Промприлад”:

збиток отриманий в 2006 році і незначна сума чистого прибітку в 2007 році;

значна зношеність основних засобів підприємства, необхідність їх оновлення;

замороження оборотних коштів в виробничих запасах та готовій продукції підприємства;

зменшення власного капіталу;

Власне основна причина це збиткова діяльність підприємства – усі інші є похідними та пов’язаними. Збитки “з’їдають” власний капітал, не дають можливості здійснювати капітальні інвестиції, вимагають залучення короткострокових кредитів на фінансування капітальних інвестицій.

Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки здійснює свою діяльність з метою одержання прибутку. Його відсутність або недостатні розміри протягом тривалого періоду означають, що підприємство є неконкурентноспроможним і, відповідно, рано чи пізно воно стає банкрутом та підлягає ліквідації. Тому досягнення прибутковості є першочерговим завданням для господарюючого суб’єкта, що здійснює свою діяльність на основі комерційного розрахунку. ВАТ “Промприлад” в 2006 працювало збитково, а в 2007 році розмір чистого прибутку був не значним. Це вимагає активних дій від керівництва заводу. Досягнення прибутковості відбувається шляхом збільшення обсягів продажу та зниженням витрат. В свою чергу збільшення обсягу продажу це:

стимулювання попиту на продукцію підприємства - в першу чергу інформування потенційних покупців продукції (цільова реклама), гнучка система знижок, післяпродажне обслуговування, надання вичерпної технічної інформації, до і післяпродажні консультації щодо технічних характеристик продукції та її експлуатації;

розширення збутової мережі - можливо саме відсутність регіональних представництв та місцевих дилерів стримує потенційних покупців від вибору на користь продукції підприємства; широка збутова мережа та активна реклама суттєво мінімізують трансакційні витрати покупців;

вихід на нові ринки - комплексні маркетингові дослідження потенційних ринків збуту, вивчення можливостей та наслідків проведення наступальної (агресивної) маркетингової політики;

випуск нових конкурентноспроможних видів продукції - технічний прогрес вимагає постійного оновлення асортименту продукції, що збільшує обсяги продажу, але одночасно вимагає додаткових витрат на закупівлю устаткування, ноу-хау; фінансування подібних витрат можливе або за рахунок довгострокових кредитів (що в нинішніх умовах здійснити надзвичайно важко), або за рахунок скорочення (в першу чергу надлишкових) виробничих потужностей, що зумовлює додаткові надходження та скорочення постійних витрат (утримання, ремонт і т. д.);

Зменшення витрат виробництва передбачає:

пошук постачальників, що пропонують вигідніші умови - на сьогоднішній день умови ринку забезпечують можливість широкого вибору як вітчизняних так і закордонних постачальників сировини та матеріалів:

зменшення постійних та змінних витрат за рахунок економії - дуже часто відсутність належного контролю призводить до нераціонального та марнотратного використання наявних ресурсів;

зменшення постійних витрат шляхом скорочення надлишкових виробничих потужностей - виходячи з конкретної ситуації підприємство може відмовитись від певної частини устаткування та продати його без шкоди усьому виробничому процесові;

З іншого боку, зароблені та залучені кошти потребують раціонального управління інакше всі зусилля підприємства по досягненню прибутковості будуть марними. Отже, необхідне проведення постійної роботи у таких напрямках:

визначення оптимального (мінімально необхідного) об’єму сировини та матеріалів. Виходячи з потреб виробництва, необхідно визначити оптимальний об’єм закупівлі сировини та матеріалів, адже надмірна їх кількість це не тільки додаткові витрати на доставку, зберігання, але й вилучення з обороту оборотних коштів;

встановлення відповідності планів виробництва та планів продажу. Значні обсяги готової продукції протягом аналізованого періоду свідчить про те, що підприємство виробляє більше ніж може продати;

забезпечення безперебійності та ритмічності роботи підприємства. Збої в роботі “зв’язують” оборотні кошти в незавершеному виробництві та призводять до погіршення фінансових показників;

управління дебіторською заборгованістю. Використання усіх можливих заходів у роботі з дебіторами, починаючи від відмови від укладання угод з дебіторами з високим ризиком і закінчуючи судовими позовами, обов’язково матиме позитивні наслідки

На мою думку, доцільним також буде застосування фінансового лізингу для оновлення основних засобів підприємства. Оскільки, як зазначалось в ході