Подібні мотиви з квіткою, яка завдяки центральному розміщенню у композиції надають відчуття ритмічності, зустрічаються і на початку ХХ ст. Але вони вже виконані хрестиком, який геометризує форму, і квітка, що є основним елементом в мотиві, зменшується. Кількість кольорів доходить до дев’яти. Досить часто зустрічається виноградна лоза, вишита фіолетовими, темно-червоними, темно-синіми, жовтими, зеленими, голубими кольорами. Але найбільше поширеними були лапаті квіти з двома маленькими квіточками. Вони вкривали велике композиційне поле нагрудника чоловічих сорочок, пішви. За характером такий орнамент виглядає роздрібненим, а тому великі частини полотна просвічуються крізь нього і зменшують інтенсивність яскравих кольорів, від чого загальна гама стоновується і навіть справляє враження блідості.

Із різноманіття улюблених рослинних елнментів виділяються квіти. Вони набули різнопланового характеру. Форми пелюсток бувають витягнуті, злегка розширені, а закінчення країв заокруглене, зубчасте, зернисте або серцеподібне. Пелюсточки квітів передані стібками, або суцільно заповнені серцевини мають вигляд цяток, хрестиків, ромбів, чотирикутників, кружечків. Перевагу мають чотирипелюсткові квіти з заокругленими пелюстками, що мають плавні хвилясті окреслення.

Особливо часто у вишивках зустрічаємо тюльпановидні квіти, витягнуті по вертикалі, або по горизонталі. Варіанти форми їх зображень бувають подібними до пуп’янків, які виступають в поєднанні з квітами, гілочками – символічними знаками. Такі елементи найчастіше зустрічаються у селах Городенківщини.

Зооморфні мотиви розміщені на вишивках переважно в поєднанні з рослинними – ягідкові галузки вишиті між птахами над рядами з рослинних орнаментальних смуг або над кронами дерев, вазонів. На вишитих рушниках поч.ХХ ст. із с. Олієво-Королівки зображені метелики, а нижче листочки, бутони, троянди. Такі мотиви часто вишивали на тканинах інтер’єрного призначення.

Антропоморфні мотиви у вишивках Покуття зустрічаються з кінця ХІХ ст. У фондах краєзнавчого музею зберігається вишитий рушник (30рр. ХХ ст.) з с.Палачичі Тлумацького району. Орнамент рушника – рослинно-геометричний. На гілочках, вишитих чорним кольором, зображено рядок червоних великих стилізованих квітів з листям. Над цим рядком вишиті дві жіночі постаті, а між ними – чаша з двома хрестами.

У вишивках Покуття провідне місце займає червоний колір. На другому місці – чорний колір. Недаремно вишиті сорочки з перевагою чорного кольору називали „чорнєнними”, а червоного – „червонєнними”.

Пізніше, в кінці ХХ ст. з’являється уже жовтий, синій, зелений, фіолетовий кольори. У Коломийському районі для вишивання вживалося багато жовтого, зеленого, вишневого. На Тлумаччині – зеленого. Сучасна вишивка Покуття – різнопланова. Змінюється асортимент, характер вишивки. Давній вишивці була властива насиченість і навіть масивність. На даний час з’являються нові мотиви, елементи, простежується взаємовплив мистецьких традицій сусідніх районів.

Розділ ІІ. Творчий пошук композицій та обгрунтування теми.

2.1. Художні особливості формотворення декоративних виробів

Вишивкою прикрашали, головним чином, одяг та предмети селянського побуту. Це і визначало до певної міри величину виробів, різновиди візерунків, частково стиль і, зрозуміло, композиційний лад.

Зрозуміло, народний орнамент виник з життєвих вражень його творців від спілкування з природою, їх узримих образів. Історичним джерелом мого декорування серветок послу жила Покутська вишивка на рукавах жіночої сорочки (Коломийського району). Зелений колір кількох відтінків у поєднанні з коричневим, вживали у вишиванках Тлумаччини, де переважав у взорах геометричний орнамент. Прагнення людини передати образи сонця, землі, знаків зірок тощо свідчило, що елементи нашої землі, світил, рослин гармонійно складалися жінками та лягали на полотно барвистими швами їх образного мислення. Цей образний орнаментальний світ декору захопив і мене. Тому і вирішила відновити старовину архаїчного орнаменту „рукав’янки” на сучасних виробах декоративних серветок на стіл для сучасного житлового інтер’єру.

Творчий процес компонування орнаментальних мотивів декору знайшов свій вияв у сучасних трактуваннях улюблених форм народної творчості в результаті творчої праці – творами ДПМ.

Композиція геометричних мотивів квадратів розшита по периметру полотна, декорована у середині меншими квадратами методом виколювання. Органічна єдність елементів коричневих, зелених, салатових створюють у серветках органічну єдність міри, доцільності і гармонії утилітарних виробів для сучасного інтер’єру приміщень.

Будь-яка творчість неможлива без відпрацьованих методів, дослідження теорії і практики. Методологія композиційної структури геометричних орнаментів спирається на засади естетики, філософії. До найважливіших методологічних принципі теорії композиції належать мімесіс (наслідування, відтворення), символізм, стилізація, структуралізм, функціоналізм.

Композиція серветок тісно пов’язана із художньою спадщиною, генетичним кодом художньої традиції. Традиція зберігає і відновлює соціокультурні структури, канон, зберігає і відтворює традицію. Канон – це широке коло, комплекс світоглядно-естетичних норм; набір усталених об’ємно-просторових форм; іконографія образів і орнаментальних мотивів, композиційні стереотипи і структури, художньо-технологічні прийоми виконання.

Саме народна творчість грунтується на художній традиції, яка на відміну від канону мінлива, динамічна й розгорнута в часі, і передається в просторі. У народному мистецтві закон традиції діє як головна рушійна сила.

Закон традиції діє не лише в порівнянні окремих етнічних структур, художніх шкіл, груп творів, а й у структурі однієї композиції.

В системі композиційних закономірностей не менш важливим є закон цілісності.

Різноманітні прояви