Фактура ниток (акрилу), їх колір, графічність технік вишивки є основними засобами виразності декоративних серветок. Три перших залежать від природних властивостей матеріалу та його технологічної обробки. Технологічна фактура матеріалу досягнута техніками вишивання лічильних швів, хрестика і низинки. Перша межа фактури відповідає такій будові поверхні форми, коли елементи за своєю величиною легко сприймаються зором як цілком самостійні елементи. Однак з наступним збільшенням фактурні елементи можуть перейти у членування форми.

Важливим у творах ДПМ є колір. Він має неоднакову міру застосування. У декоративних вишивках передусім колір має різноманітні колірні поєднання. Знання об’єктивних закономірностей колірної гармонії, традицій символіки та суб’єктивних особливостей сприйняття допомагає оптимально розв’язувати композиційні завдання.

Розрізняють кольори безбарвні (ахроматичні) та хроматичні, що мають відповідне забарвлення. Хроматичні кольори різняться між собою характером забарвлення, насиченням і світлісністю. Насиченість коричневого кольору у серветках – це ступінь інтенсивності „чистого” кольору без домішок ахроматичних кольорів. Насиченість зелених спектральних кольорів є меншою. Отже, забарвлення, світлість і насиченість є основними фізико-естетичними властивостями кольорів в декоруванні вишивкою. Закономірно, колір впливає на наше сприйняття предметів і навколишнього простору.

Під впливом забарвлення змінюється емоційне сприйняття. Світлі холодні кольори (салатового, зеленого) роблять виріб візуально прозорішим, легшим, ніж темні (коричневі) – інтенсивно насичені. Забарвлення серветок є оригінальним, у даному випадку розслаблює і заспокоює психологічний стан людей. Значення кольору завжди пов’язане з культурною традицією, що сформувалася та існує протягом багатьох століть. Сучасна кольорова символіка грунтується на асоціативних кодових принципах і містить відповідні символи, поетичні метафори тощо. Отже, колір – знак, колір – метафора характеризують певні поняття як пізнавального, так і емоційно-виражального порядку, є важливим композиційним засобом у декоративно-прикладному та інших видах мистецтва. Сучасна теорія кольорознавства пропонує кілька різновидів гармонійного поєднання кольорів: тональні гармонійні поєднання; гармонійні поєднання споріднених кольорів; контрастні гармонійні поєднання; гармонійні поєднання; гармонійні поєднання споріднено-контрастних кольорів. Декоративні серветки мають контрастні гармонійні поєднання.

Таким чином, колір у композиції ДПМ може виконувати комунікаційну, пізнавальну (кольорові символи, знаки), і найважливішу – виражальну функції. Остання впливає на художню образність творів, викликаючи відповідні емоції та естетичні почуття.

Поліхромність характерна не тільки для вишивки, а й для ткацтва, килимарства, розпису.

Лінія є основним виразником графічності. За видами вони бувають: прямі, ламані, хвилясті, спіралеподібні. У композиції серветок вишиті смуги (салатові, коричневі) виражають не тільки узагальнені відчуття якості виробів, а й відчуття руху: емоційний вплив, стан спокою або напруженості, статичну рівновагу або динаміку, плавність, текучість, спрямованість тощо.

Контурна лінія фіксує умовну форму серветок, знаків орнаментики.

Зірки (крапки) розміщуються у квадратах, почергово створюючи враження м’якості, легкості, прозорості. У геометричному орнаменті серветок служать доповненням у вигляді „центрів”, кружалець, „цвяшків”, „засипки” і т.ін.

На відміну від смуг (ліній) пляма є площинним елементом. У серветках це настил ромбів у техніці низинки, в асоціації сприйняття штрихових ліній – однобічних і двобічних суцільним ритмом рядів. Саме вишуканим поєднанням смуг (ліній) , зірок (точок) і плям (ромбів) виражається в орнаментальних композиціях графічність, та впорядкованих їх силуетів.

Силуетний підхід у розв’язанні композиції виробів потребує виняткової майстерності у доборі головного і другорядного (дрібних елементів орнаменту).Не тільки узагальненість і натяк характерні для силуету, не менш важливими є відповідна рівновага площин, особливості конфігурації абрису, що відбувається в поєднанні різних, колючих (салатових), плавних (салатових) і м’яких контурів.

Квадрат є основним елементом композиції серветки, у різній масштабності виконання у техніках: хрестика, настилу, солов’їних вічок.

Солов’їні вічка в орнаментах вишиваються з лицьової та виворітної сторін різноманітним настилом стібків по квадрату з отвором по центру. Квадратик ілюзорно сприймається як око соловейка. Звідси і назва шва солов’їні вічка. Квадрат різних величин і технік хрестика, настилу, низинки є основним композиційним елементом орнаменту в цілому. Солов’їні вічка в орнаментах найбільше поєднуються з розводом, курячим бродом, лиштвою простою, качалковою, зерновим виводом тощо. Вони виконуються переважно білими або ніжними відтінками інших кольорів.

У техніці виконання робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку із робочою ниткою на лицьову сторону. Від місця виколу вниз відраховуємо три, чотири, п’ять ниток (залежно від структури матеріалу характеристичних особливостей орнаменту), вколюємо голку. Повертаємо вверх, набираємо на неї пропущені нитки і виводимо її на лицьову сторону на місці першого виколу. Робочу нитку протягуємо від місця виколу до периферії, щоб щільно зімкнути обведені стібком нитки. Наступні стібки настеляємо таким же способом через таку саму кількість горизонтальних ниток, вколюючи голку по діагоналі через одну вертикальну нитку вправо проти годинникової стрілки. Виколюємо голку при настилі кожного стібка по центру квадрата(тобто на місці першого виколу).

У серветках вишивка низинкою виконана елементами ромбів і прямокутників у монохромній гамі. Низинкою вишиті допоміжні орнаменти, у поєднанні лічильних швів хрестика. Шов виконується за робочим рисунком орнаменту з виворітної сторони. Це зумовлює назву шва низинка, низь.

Настил стібків здійснюється справа наліво або знизу вверх протягуванням робочої нитки між двома паралельними нитками спіткання через відповідну кількість ниток основи. Основні орнаментальні мотиви творяться шляхом варіативного настилу стібків через непарну кількість ниток основи (1,3,5,7,9 і більше). Такі мотиви укомпоновують у найрізноманітніші орнаменти.

Для орнаменту у вишивку виконують робочий рисунок орнаменту з виворітної сторони з розрахунком ниток.

Відповідно технології ведення шва, робочу нитку закріплюємо на місці