Вивчення рахункових швів є ґрунтовним джерелом для усвідомленного пізнання природи, походження швів та їх назв: хрестик, шов „кочелистий”, курячий брід, „солов’їні вічка”, тощо.

Назва рахункові шви акумулює в собі фізичний та технологічний зміст понять: виконання шва здійснюється за фізичним рахунком ниток; настил стібків ведеться через відповідну кількість ниток основи спіткання по прямій чи діагоналі в закономірній послідовності. Рахункові шви мають найрізноманітніші якісні техніко-технологічні ознаки. Однак за спільністю характеру техніки настилу стібків, покриття ними тла тканини та утворення прозорів їх умовно можна розділити на дві групи : непрозорі рахункові шви; прозорі рахункові шви.

Непрозорі – це рахункові шви, настилом стібків яких можна здійснювати суцільне покриття тла тканини. При їх виконанні не утворюються повітряні прозори чи прозори тла тканини.

Прозорі – це рахункові шви, які уособлюють в собі цілісне комбінативне єднання настилу стібків з повітряним прозором або прозором тла тканини.

Подібність рахункових швів – вишивання їх за рахунком ниток, відмінність – в техніках настилу стібків: про прямій, діагоналі, перетину під прямим, гострим кутом, рівних та різних за довжиною стібків, стібків з обвідкою, без обвідки, за годинниковою стрілкою, проти годинниковою стрілкою, по колу тощо.

Традиційні шви орнаментів, виконані рахунковими швами, з прадавніх часів і до наших днів слугують фактологічним матеріалом для формування усвідомленного розуміння появи та творення семантики, символіки у вишивці. Синтез знань з основ композиції і набутих навичок з технології і техніки вишивання рахункових швів дають глибинні можливості розвитку початкових умінь мислити техніками художнього вишивання в орнаментотворенні, творчого мислення та аналітичного розуміння , як вишивальними техніками матеріалізувати творчий задум. Знання технік рахункови швів формують вміння і навички виконувати робочі рисунки орнаментів, розраховувати їх на клітинці і полотні, визначити шви за натурними зразками орнаментів, розвивають культуру праці, естетику виконання в цілісному завершенні.

Розділ ІІІ. Художньо - технологічні особливості виготовлення виробів

3.1. Матеріали, інструменти та обладнання.

Ручне вишивання (майстерність) потребує матеріально технічних затрат, тобто відповідних засобів виробництва, що включають засоби праці, предмети праці. Із засобів праці, як правило, необхідні:

приміщення з якісним освітленням, отепленням, відтоком і притоком повітря природнім способом чи кондиціонером, місцем для розміщення швейного устаткування, пристроїв для прасування, а саме прасувальна дошка з прасками;

стіл, крісло, настільний освітлювальний прилад;

шафи невеликі, зручні для зберігання літератури, тканин, вишивальних матеріалів;

інструменти для вишивань.

Для роботи необхідні голки декількох наборів. Довжину, товщину, міцність, форму вістря, вушка підбирають відповідно до техніки вишивання та механічної структури вишивальних матеріалів. У процесі ручного вишивання необхідно користуватись трьома видами ножиць:

малі, з прямими лезами для відрізування робочої нитки;

малі з підігнутими вгору лезами для виконання техніки художнього вишивання вирізування;

великі кравецькі для розрізування тканин на деталі виробу;

Наперстки, виколка (додатковий до голки інструмент) для виконання технік виколювання (довбана, солов’їні вічка, розвід, шов кочелистий тощо).

Скринька для рукоділля повинна бути зручною в користуванні, вміщати необхідний інструмент та матеріали для виконання конкретного завдання, мати привабливий естетичний вигляд.

Простирадло для накриття колін або столу для занять вишиванням. Вишивальна практика засвідчує, що матеріалом, на якому вишивають, можуть бути найрізноманітніші види тканин. Особливо тканини натуральні, виготовлені з волокон природного походження. Це конопляні, лляні, шовкові, шерстяні , а також шкіра тонкої обробки одягові-галантерейного призначення.

Конопляні тканини. Домоткані сурові, кислотні, напівбілі, гладко фарбовані.

Лляні тканини. Вишиванка різних видів, маркізет, батист.

Бавовняні тканини. Ситець, бязь, мадаполам, різні види канви, марльовка, гладкий оксамит, перкаль, батист, репс, сатин, маркізет, шифон, муслін тощо.

Шовкові тканини, шерстяні, натуральна шкіра, штучні тканини, синтетичні.

В наш час промисловість пропонує матеріали, виробництво яких виконується не тканням, а іншими технологіями. Їх використання можливе також у зручному художньому вишиванні.

Вишивання – це дія, що супроводжується накладанням, нанесенням, виконанням стібків, плям, точок, ліній на тканині конкретними матеріалами. Вони різні за походженням, механічною структурою, формою, кольором. Домінуюче місце серед матеріалів, якими вишивають, займають нитки, а саме:

бавовняно-паперові: муліне, відбілені та невідбілені нитки різної товщини на шпульках і в пасмах;

бавовняні: в пасмо або кручені, муліне, кроше, ірис, заполоч, ДМС тощо;

лляні: невідбілені , грубого та тонкого кручення або в пасмо;

штапельні: вишивальні нитки у великих мотках або на шпульках різних відтінків;

шерстяні: волічка, гарус, шерсть кручена, шерсть в одну нитку чи пасмо хроматичних та ахроматичних кольорів і їх відтінків;

металеві: мішура, срібний шнур, галун, прядиво тощо.

Кожен конкретний творчий задум акумулює в собі різновид матеріалізації його засобами художнього вишивання, адекватний індивідууму, творчій особистості. В цьому аспекті підбір матеріалів залежить від людино-творчого фактору. Крім цього, в кожному конкретному випадку при підборі вишивальних матеріалів слід враховувати їх механічну структуру, якісно-технологічні, колористичні співвідношення, потребу комбінаторного поєднання технік, необхідність вираження фактурно-візуальних ознак тощо. Ручне вишивання на перших етапах засвоєння вишивальних технік і технологій швів потребує розрахунку ниток або розмірених відрізків тла тканини. При цьому слід використовувати матеріали з чітким полотняним переплетенням, такі, як домоткане полотно, льон з лавсаном, а також тканини із розрідженою структурою за технологією ткання (різні види вишиванки, канви).

На початковому