3.2. Обробка країв деталей виробів

На території сучасної України історичні дослідження засвідчують, в аспекті технології виникнення одягу, що він поділявся на нештий і шитий. Шитий одяг з часів його появлення складався з окремих деталей. Поява шитого одягу обумовлює потребу з’єднувати деталі в цілу форму в компонентах натільного, поясного, плечового одягу. Виникає технологія зшивання, що супроводжується процесом активного вплітання, втручання вишивальної нитки в структуру тканини. Зшивання деталей вимагало виконання стібків різного спрямування, розмірів для забезпечення практичної, а пізніше – естетичної функції.

З’єднання деталей виробу з прадавніх часів до сьогоднішніх дів виконують рубцюванням.

Рубець – утворене з’єднання двох суміжних сторін деталей виробу внаслідок

цільного прошивання його певним видом шва та способом. Рубці бувають:

одинарний з’єднувальний;

подвійний з’єднувальний із запахом (підгином) поверхні однієї із суміжних деталей в сторону першого з’єднувального шва.

Наукові дослідження та наявні натурні зразки засвідчують про використання найрізноманітніших технік зшивання деталей виробів: вперед голку, позад голки, прикріп, стебловий шов (прошите), півстовпчик, різні види змережування тощо.

Виготовлення шитого одягу та інших виробів з прадавніх часів супроводжується технологічним процесом підрублення (підрубка). Його поява зумовлена механічними властивостями тканин відповідно технології їх виготовлення. За технологією ткання вони поділяються:

тканини з полотняним переплетенням;

тканини без полотняного переплетення.

З полотняним переплетенням – це тканини, на тлі яких чітко вирізняються нитки основи і піткання.

Основа – вертикальні нитки, які лежать по довжині тканини.

Піткання – нитки, які лежать горизонтально по ширині тканини.

У тканинах без полотняного переплетення нитки основи і піткання не переплітаються перпендикулярно (під прямим кутом), на їх тлі чітко не вирізняються.

Тканини з полотняним переплетенням розкроюють на деталі виробу за прокладеною міткою по витягнутій нитці основи або спіткання. Після розкрою таких тканин нитки спіткання (основи) легко виторочуються, тому з незапам’ятних часів впроваджується технологічна операція підрубка.

Підрубка – щільне закріплення швом горизонтальних ниток поміж вертикальними або одинарний, подвійний підгин країв виробу в бік виворотної, рідше лицевої сторони. Така технологія роботи виконується техніками: півстовпчик, стебнівка, затяганка, обмітка, кривульки, обметниці (одинарна, подвійна, потрійна), хрестикування (козлик) тощо. Підрубку виконують в межах таких розмірів:

подол, рукави жіночих, чоловічих сорочок – 1 см.

краї серветок – 1 см.

Краї рушників, скатертин, інших інтер’єрних виробів – 2-2,5 см.

Однак розміри підрубки країв виробу визначаються його формою, призначенням та характерними особливостями декору. Краї деталей виробів – комірців, манжетів, пазушок, чохлів тощо викінчують ще технікою зубцювання.

Обмітка широко застосовується для рубцювання деталей та країв виробу в цілому, а також як з’єднувальний і оздоблювальний шов. Цей шов виконують справа на ліво. Робочу нитку закріплюють з виворотньої сторони на місці початку шва. Виводять голку з робочою ниткою на лицьову сторону. Від місця виколу ведуть по діагоналі вліво і вниз через три нитки основи і спіткання. Вколену голку повертають вверх, набираючи три нитки спіткання. Виводять голку на лицьову сторону, знову ведуть її з робочою ниткою по діагоналі вліво і вниз через таку саму кількість ниток основи та спіткання. Таким способом накладають стібки до кінця лінії шва. При цьому з лицьової сторони утворюються рівномірні діагональні стібки під кутом справа наліво і з виворітної сторони – прямі рівномірні паралельні стібки.

Шов півстовпчик ведеться справа наліво. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону і вколюємо її на місці виколу, повертаємо вліво, набираємо на неї три нитки основи між двома паралельними нитками спіткання. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо вправо і вколюємо на місці попереднього вколювання. Повертаємо голку вліво і знову набираємо на неї ті ж самі нитки основи. Виводимо голку на лицьову сторону і робочою ниткою міцно стягуємо нитки основи (обтягнуті петлею робочої нитки), притягуючи її вправо. Вколюємо голку через дві нитки спіткання (від місця виколу) вниз, повертаємо її вверх, набираємо ці ж нитки спіткання і виводимо голку на лицьову сторону, міцно стягуючи робочою ниткою набрані нитки спіткання. Вколюємо голку на місці виколу, повертаємо вліво, набираємо на неї три нитки основи між двома паралельними нитками спіткання і накладаємо таким же способом наступний стібок. Кількість ниток основи та спіткання, які набираються на голку, може змінюватися, залежно від структури тканини робочої нитки та характеру орнаменту.

Півстовпчик застосовують для рубцювання деталей та виробу в цілому, як з’єднувальний шов, а також ним виконують покрайниці основних орнаментів.

Хрестикуванням (козликом) виконують рубцювання, з’єднувальні шви, покрай ниці стрічкових орнаментів, а також використовують як самостійний оздоблювальний шов художнього вишивання. Шов виконується зліва направо. Робочу нитку закріплюємо на місці початку шва з виворотної сторони. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо її від місця виколу вправо і вверх по діагоналі через чотири нитки основи і чотири нитки спіткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї дві нитки основи. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо її знову вправо і вверх по діагоналі через ту саму кількість ниток основи і спіткання для накладання наступного стібка (кількість ниток основи і спіткання, через які