КУРСОВА РОБОТА

на тему: Сучасний менеджер та шляхи вдосконалення

його праці.

Зміст

Вступ 3

1. Особливості організації праці менеджера: 6

1.1 Необхідність розподілу функцій між менеджером і працівником; 8

1.2 Особистий план роботи менеджера 12

1.3 Характеристика класифікаційних груп. 19

2. Результативність праці – мета підвищення конкурентності

організації: 23

2.1 Сучасний менеджер в управлінській с-мі; 27

2.2 Успішний менеджер-прагматик; 31

2.3 Чинники менеджерської діяльності та їх застосування в сучасній організації. 33

3. Фінансова група Citigroup – найбільша у світі.

Висновок.

Вступ

У період розвитку і становлення ринкової економіки роль менеджера-керівника була конкретною і чітко визначеною. Та в процесі еволюції відбулися докорінні зміни, що створили досить розмитий образ сучасного менеджера, в компетенцію якого входить виконання різного роду завдань, що певною мірою дозволяють розвиватись йому як особистості, так і професійним навичкам, допомагаючи приймати єдино правильні і оптимальні рішення в кризових ситуаціях.

Фундаментальні зміни, що відбулися в суспільстві, практично змінили і ускладнили діяльність сучасного керівника, а це зумовило формування багатьох чинників від яких залежить не тільки його робота, а й майбутнє нації. Дуже важливим фактором, істотний вплив якого відчувають не тільки менеджери організації, а й співробітники, являється державна політика та ряд соціально-економічних інформації, яка дає змогу правильно приймати управлінські рішення і розвиватись у правильному напрямку. Отже для ефективного управління менеджер повинен володіти знаннями сучасного менеджменту, при цьому опиратись на юридичні підвалини, і мати здібність до керівництва людьми. Ці знання потрібні йому для оцінки власних підходів до підлеглих та вироблення власної тактики і стратегії на майбутнє.

Керівники, які не здатні «тверезо» оцінювати ситуацію, які недостатньо розуміють своїх працівників, управлінський стиль і погляди яких застаріли, не можуть успішно просуватися в кар’єрному рості, оскільки в ринкових умовах господарювання підвищується рівень конкуренції, іде боротьба не на життя, а на смерть, і виграє сильніший й компетентніший.

Від менеджера щоденно чекають прийняття рішень, які ґрунтуються на власних моральних і етичних цінностях, правилах, принципах. Якщо в нього нечіткі цінності і невизначені принципи, то менеджеру не вистачатиме впевненості, що може сприйнятись оточуючими як слабкість, нерішучість. Сучасне управління орієнтоване на такі цінності, як ефективність, реалізація потенціалу працівників, зростаюча готовність до інновацій і диверсифікації. Менеджери, які не мають власної думки сформованої на основі правил, норм і принципів, або відступ від них, чи ґрунтується на цінностях вчорашнього дня, не здатні здійснювати ефективного управління. Менеджер впливає на особисте і власне ділове життя, хід думок оточуючих його людей, вибираючи ті чи інші альтернативи. Якщо ж його цілі не співпадають з загальними цілями організації, то такий менеджер, як правило, нелегко досягає успіху і нездатний належно і об’єктивно оцінити успіх інших.

Праця менеджера важка, наповнена несподіванками, хвилюваннями, тому кожен керівник повинен уміти володіти собою, оцінювати себе як єдиний екземпляр, що не повторюється у природі, при цьому не завищувати самооцінку, таким чином підтримуючи свою продуктивність. Для ефективного управління потрібні навички керівництва, які залеж від його здібностей. Менеджер повинен творчо підходити до проблеми, мати здібності до новацій. Висока винахідливість потребує готовності боротися з перешкодами і невдачами, не застосовуючи фізичні методи розправи. Керівник, який не бажає експериментувати, ризикувати, не зважаючи на труднощі, не здатний розвивати ініціативу підлеглих. Він має також уміти впливати не тільки на підлеглих, а і на тих, хто йому безпосередньо не підпорядковується, щоб мати необхідну репутацію і підтримку зі сторони у вирішенні завдань організації. Менеджер повинен бути наполегливим, комунікабельним і вміло впливати на оточення.

Отже на мою думку вище написане є ключовими, а не вирішальними моментами в житті менеджера, а основними і заключними складовими формування особистості сучасного керівника є просто-напросто звичайні людські риси: товариськість, принципіальність, відчуття обов’язку та відповідальність (перш за все перед собою), самостійність, цілеспрямованість, вихованість та колективізм, повага до оточуючих. І якщо будь-хто з нас володіє хоч кількома вище згаданими якостями, то можна бачити себе лише в ролі сучасного компетентного менеджера, а просто людиною з великої літери «Л», з якою рахуються, поважають і люблять.

Тобто на основі сказаного можна визначити основну мету курсової роботи – проаналізувати розвиток менеджера в сучасних ринкових умовах, а також шляхи удосконалення ефективності його праці.

Завданням будемо вважати слідуюче:

1. Вивчення особливості організації праці менеджера;

2. Принципи та етапи розподілу функцій менеджера і працівників;

3. Визначення поняття делегування і робочий час;

4. Ознайомлення з характеристикою та класифікаційними групами управлінців.

1. Особливості організації праці менеджера

Менеджеру належить провідне місце у виконанні завдань управління. Він відповідає за роботу конкретного підрозділу чи організації в цілому, має у своєму підпорядкуванні конкретний колектив працівників, наділений правами і повноваженнями. Він вибирає оптимальні варіанти управлінських рішень і організує їх рішення.

Результати роботи менеджера залежать не тільки від діяльності колективу, який він очолює, і апарату управління, а також і від організації власної праці. Процес організації праці менеджера здійснюється на тій же основі, що і організація праці всього колективу. Організація праці базується на суспільних законах (закон розподілу праці, закон кооперації праці, закон переміни праці тощо) і суб'єктивних організаційних принципах (принцип ритмічності, принцип пропорційності, принцип безперервності тощо). Але у методах організацій управлінської праці є і особливості, що випливають із специфіки процесів управління організацією. Вони обумовлені відокремленням управлінської праці від праці виконавчої, яка є формою прояву розподілу пращ у суспільстві. Праця менеджера бере участь у