Часткові теоретичні схеми і зв'язані з ними рівняння можуть передувати розвинутій теорії. Більше того, коли виникають фундаментальні теорії, поряд з ними можуть існувати часткові теоретичні схеми, що описують цю ж область взаємодії, але з позицій альтернативних уявлень.

Отже, будову розвинутої природничої теорії можна представити як складну, ієрархічно організовану систему теоретичних схем і законів, де теоретичні схеми утворюють своєрідний внутрішній скелет теорії [6,8].

3. ОСНОВИ НАУКИ

Емпіричний і теоретичний рівні наукового знання мають складну структуру. Взаємодія знань кожного з цих рівнів, їх об'єднання у відносно самостійні блоки, наявність прямих і зворотних зв'язків між ними вимагають розглядати їх як цілісну самоорганізовану систему. В рамках кожної наукової дисципліни різноманітність знань організується в єдине системне ціле завдяки основам, на які вони опираються. Основи виступають системоутворюючим блоком, який визначає стратегію наукового пошуку, систематизацію одержаних знань і забезпечує їх включення в культуру відповідної історично епохи.

Можна виділити три головних компоненти основ науки: ідеали і норми дослідження, наукову картину світу і філософські основи науки. Кожна з них, в свою чергу, внутрішньо структурована [1,4].

Як і всяка діяльність, наукове пізнання регулюється певними ідеалами і нормативами, в яких виражені уявлення про цілі наукової діяльності і способи їх досягнення. Серед ідеалів і норм науки можна виявити:

власне пізнавальні установки, які регулюють процес відтворення об'єкта в різних формах наукового знання;

соціальні нормативи, які фіксують роль науки і її цінність для суспільного життя на певному етапі історичного розвитку, керують процесом комунікації дослідників, відношеннями наукових співтовариств і закладів і з суспільством в цілому.

Ці два аспекти ідеалів і норм науки відповідають двом аспектам її функціонування: як пізнавальної діяльності і як соціального інституту.

Пізнавальні ідеали науки мають досить складну організацію. В їх системі можна виділити наступні основні форми:

ідеали і норми пояснення і опису,

доказовості і обґрунтованості знання,

побудови і організації знань.

В сукупності вони утворюють своєрідну схему методу дослідницької діяль-

ності, що забезпечує освоєння об'єктів певного типу[1,4].

Другий блок основ науки складає наукова картина світу, яка вміщує в собі загальні уявлення про світ. Ця загальна наукова картина світу включає уявлення про природу і суспільство. Уявлення про структуру і розвиток природи називають природничо-науковою картиною світу.

Синтез знань, одержуваних у різних нау-ках, є дуже складною процедурою. Він припускає встановлення зв'язків між предметами наук. Бачення предмета наук, уявлення про його головні системно-структурні характеристики виражено в структурі кожної з наук у формі цілісної картини досліджуваної реальності. Цей компонент знання часто називають спе-ціальною (локальною) науковою картиною світу. Тут термін «мир» застосовується вже в особливому змісті. Він позначає вже не світ у цілому, а той фрагмент чи аспект матеріального світу, що вивчається в даній науці її методами. У цьому визначенні говорять, наприклад, про фізичний чи біологічний світ.

Стосовно загальної наукової картини світу такі картини реальності можна розглядати як її відносно самостійні фрагменти чи аспекти.

Картина реальності забезпечує систематизацію знань у рамках відповідної науки. З нею зв'язані різні типи теорій наукової дисципліни (фундаментальні і прикладні), а також досвідчені факти, на які спираються і з який повинні бути погоджені принципи картини реальності. Одночасно наукова картина світу функ-ціонує і як дослідницька програма, що цілеспрямовує постановку задач емпірич-ного і теоретичного пошуку і вибір засобів їхнього рішення.[х]

Третій блок основ науки представлений філософськими основами, що включають в себе ідеї та принципи, які обґрунтовують ідеали і норми науки, з одного боку, наукову картину світу - з другого. При цьому філософські основи науки забезпечують входження наукового знання в загальну тканину культури людського суспільства.

Будь-яка нова ідея, щоб стати або постулатом картини світу, або принципом, що виражає новий ідеал і норматив наукового пізнання, повинна пройти через процедуру філософського обґрунтування. Наприклад, коли Фарадей знайшов у досвідах електричні і магнітні силові лінії і спробував на цій основі ввести в наукову картину світу уявлення про електричні і магнітні поля, то він зіткнувся з потребою обґрунтувати ці ідеї. Припущення, що сили поширюються в просторі з кінцевою швидкістю від крапки до крапки, приводило до уявлення про сили, які існують у відриві від їхніх матеріальних джерел (зарядів і джерел магнетизму). Але це суперечило принципу: сили завжди зв'язані з матерією. Щоб усунути протиріччя, Фарадей розглядає поля сил у якості особливого матеріального середовища. Філософський принцип нерозривного зв'язку матерії і сили виступав тут підставою для введення в картину світу постулату про існування електричних і магнітних полів, що мають такий же статус матеріальності, як і речовина.

Філософські підстави науки поряд з функцією обґрунтування вже добутих знань виконують також евристичну функцію. Вони активно беруть участь у побу-дові нових теорій, ціленанравляючи перебудову нормативних структур науки і картин реальності. Використані в цьому процесі філософські ідеї і принципи мо-жуть застосовуватися і для обґрунтування отриманих результатів (нових картин реальності і нових уявлень про метод). Але збіг філософської евристики і філо-софського обґрунтування не є обов'язковим. Може бути, що в процесі формуван-ня нових уявлень дослідник використовує одні філософських ідей і принципи, а потім розвиті їм уявлення одержують іншу філософську інтерпретацію, і тільки на цій основі вони знаходять визнання і включаються в культуру.

ВИСНОВКИ

Пізнавальна проблематика є органічним складником будь-яких філо-софських досліджень. Пізнання постає різноманітним, виявляючи себе в різних видах, але разом усі вони дають можливість побачити що до пізнавальної діяльності залучені всі сили та здібності людини (почуття, емоції, розум, інтуїція, прозріння та ін.).

Пізнання