Досить чітка фіксація емпіричного і теоретичного рівнів була здійснена уже в позитивізмі 30-х років, коли аналіз мови науки виявив відмінність в смислах емпіричних і теоретичних термінів .

Емпіричне дослідження базується на безпосередній взаємодії дослідника з об'єктом. Вона передбачає здійснення спостережень і експериментальну діяль-ність. Тому засоби емпіричного дослідження повинні містити в собі прилади, приладні установки і інші засоби реального спостереження й експерименту.

В теоретичному дослідженні відсутня безпосередня практична взаємодія з об'єктами. На цьому рівні об'єкт може вивчатися тільки опосередковано, в уявно-му експерименті, але не в реальному.

Крім засобів, які пов'язані з організацією експериментів і спостережень, в емпіричному дослідженні застосовуються і понятійні засоби. Вони функціонують як особлива мова, яку часто називають емпіричною мовою науки. Вона має складну організацію, в якій взаємодіють власне емпіричні терміни і терміни теоретичної мови.

Смислом емпіричних термінів є особливі абстракції, які можна було б наз-вати емпіричними об'єктами. Їх слід відрізняти від об'єктів реальності. Емпіричні об'єкти – це абстракції, які виділяють в дійсності деякий набір властивостей і відношень речей. Реальні об'єкти постають в емпіричному пізнанні в образі ідеальних об'єктів, які володіють жорстко фіксованим і обмеженим набором ознак. Реальному об'єкту притаманне нескінчене число ознак. Будь-який об'єкт нескінчений в своїх властивостях, зв'язках і відношеннях. Кожну ознаку емпі-ричного об'єкта можна виявити в реальному об'єкті, але не навпаки.

Візьмемо, наприклад, опис досвідів Біо і Савара, у яких була виявлена магнітна дія електричного струму. Ця дія фіксувалася по поводженню магнітної стрілки, що знаходиться поблизу прямолінійного проводу із струмом. І провід, із струмом, і магнітна стрілка мала нескінченне число признаків. Вони мали визначену довжину, товщину, вагу, конфігурацію, забарвлення; знаходилися на деякій відстані один від одного, від стін приміщення, у якому проводився досвід, від Сонця; від центра Галактики і т.д. З цього нескінченного набору властивостей і відносин в емпіричному терміні «провід зі струмом», як він використовується при описі даного досліду, були виділені тільки такі ознаки: 1) бути на визначеній відстані від магнітної стрілки; 2) бути прямолінійним; 3) проводити електричний струм визначеної сили. Всі інші властивості тут не мають значення, і від них ми абстрагуємо в емпіричному описі. Точно так само по обмеженому наборі ознак конструюється той ідеальний емпіричний об'єкт, що утворить зміст терміну «магнітна стрілка». Кожну ознаку емпіричного об'єкта можна знайти в реальному об'єкті, але не навпаки [4].

Що ж стосується теоретичного пізнання, то в ньому застосовуються інші дослідницькі засоби. Як уже говорилося, тут відсутні засобу матеріальної, прак-тичної взаємодії з досліджуваним об'єктом. Але і мова теоретичного дослідження відрізняється від мови емпіричних описів. Як основний засіб теоретичного дослідження виступають так називані теоретичні ідеальні об'єкти. Їх також називають ідеалізованими об'єктами, абстрактними чи об'єктами теоретичними конструктами. Це – особливі абстракції, у яких укладений зміст теоретичних термінів. Жодна теорія не будується без застосування таких об'єктів. Що вони собою представляють? Наприклад, матеріальна крапка, абсолютно тверде тіло, ідеальний товар, що обмінюється на інший товар строго відповідний закону вартості (тут відбувається абстрагування від коливань ринкових цін), ідеалізована популяція в біології, стосовно якої формулюється закон Харді – Вайнберга (нескінченна популяція, де всі особи схрещуються рівноймовірно).

Ідеалізовані теоретичні об'єкти, на відміну від емпіричних об'єктів, наділені не тільки тими ознаками, які ми можемо виявити в реальній взаємодії об'єктів досвіду, але і ознаками, яких немає в реального об'єкта. Наприклад, матеріальну точку визначають як тіло без розмірів, яке зосереджує в собі всю масу тіла. Таких тіл в природі немає. Вони виступають як результат уявного конструювання, коли ми абстрагуємось від несутнісних зв'язків і ознак предмета і будуємо ідеальний об'єкт, який виступає носієм тільки сутнісних зв'язків. В реальності сутність не можна відділити від явища, одне проявляється через інше. Завданням теоре-тичного дослідження є пізнання сутності в чистому вигляді. Введення в теорію абстрактних, ідеалізованих об'єктів якраз дозволяє розв'язати це завдання.

Емпіричний і теоретичний типи пізнання відрізняються не тільки засобами, але і методами дослідницької діяльності. На емпіричному рівні в якості основних методів застосовуються реальний експеримент і реальне спостереження. Важливу роль відіграють також методи емпіричного опису, які орієнтовані на максимально очищену від суб'єктивних нашарувань об'єктивну характеристику досліджуваних явищ.

В теоретичному дослідженні застосовуються особливі методи: ідеалізація (метод побудови ідеалізованого об'єкту); уявний експеримент з ідеалізованими об'єктами, який ніби замінює реальний експеримент з реальними об'єктами; особливі методи побудови теорії (сходження від абстрактного до конкретного, аксіоматичний і гіпотетико-дедуктивний методи); методи логічного й історичного дослідження[4].

Всі ці особливості засобів і методів зв'язані зі специфікою предмета емпірич-ного і теоретичного дослідження. На кожному з цих рівнів дослідник може мати справу з однією і тією ж об'єктивною реальністю, але він вивчає її в різних предметних зрізах, в різних аспектах, а тому її бачення, її представлення в знаннях будуть даватися по-різному. Емпіричне дослідження в своїй основі орієнтоване на вивчення явищ і залежностей між ними. На цьому рівні знання сутнісні зв'язки не виділяються ще в чистому вигляді, але так ніби висвічуються в явищах, проступають через їх конкретну оболонку. На рівні