У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій посаді. Відрізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації, спеціалістів середньої кваліфікації (працівники з середньою освітою та деяким практичним досвідом), спеціалістів-практиків (практики, що займають відповідні посади – інженери, економічні, але не мають спеціальної освіти).

За рівнем кваліфікації робітники поділяються: висококваліфіковані кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані (таблиця 1.1)

Таблиця 1.1

 

Групи робітників за рівнем кваліфікації, виконувані ними роботи і терміни їх підготовки

Кваліфікаційні групи робітників | Основні роботи, що виконуються | Термін підготовки, стажування, досвід

Висококваліфіковані | Особливо складні і відповідальні роботи (ремонт і наладка складного обладнання) | Більше 2-3 роки. Періодичне стажування. Великий практичний досвід роботи.

Кваліфіковані | Складні роботи (ремонтні, слюсарні, будівельні) | 1-2 роки. Чималий досвід роботи.

Малокваліфіковані | Нескладні роботи (ремонтні, слюсарні, будівельні) | Декілька тижнів. Певний досвід роботи.

Некваліфіковані | Допоміжні і обслуговуючі (вантажники, прибиральники) | Не мають спеціальної підготовки.

 

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників (характеристик).

Управління трудовими ресурсами, забезпечення їх ефективного використання викликає необхідність формування системи оцінки трудового потенціалу підприємства.

Перш за все слід відрізняти явочну, облікову та середньо облікову чисельність працюючих на підприємстві. Явочна чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працюючих, що прийняті на роботу на строк один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені від праці за хворобою чи з інших причин. Середньооблікова чисельність працюючих за певний період визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді. Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв (в основному робітників), що має використовуватись для заміни тих, що не виходять на роботу з поважних причин.

Окреслюючи цілі та напрямки розвитку діяльності підприємства, його керівництво має визначити необхідні для їхньої реалізації ресурси, у тім числі трудові.

Ефективність використання трудових ресурсів виявляється тільки через показники, що характеризують кінцеві результати діяльності підприємства.

1.2 Вибір та обґрунтування системи показників та оцінка ефективності використання трудових ресурсів

Для формування і визначення економічних шляхів розвитку необхідна повнота охоплення технологічних, економічних, і інших аспектів, що адекватно відображають всі взаємозв’язки між цими сторонами виробництва.

Основним узагальнюючим показником, який характеризує рівень ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці – плодотворність, ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю часу(година, зміна, місяць, рік) або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за певну одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

В економічній теорії розрізняють продуктивність індивідуальної та загальної праці. Продуктивність індивідуальної праці визначає продуктивність конкретної живої праці і вимірюється кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу (виробіток), чи кількістю робочого часу, що витрачена на виготовлення продукції (трудомісткість).

Однак для народного господарства в цілому є важливий показник, що характеризує загальну працю – продуктивність загальної праці, яка визначається відношенням виробленого за розрахунковий період (в основному за рік) національного валового доходу до кількості працівників, зайнятих у сфері виробництва.

Показники продуктивності індивідуальної праці визначають ефективність затрат лише живої праці, використовуються в економічних розрахунках на рівні підприємства, галузі матеріального виробництва, до них належать:

Продуктивність праці, як відношення маси виробленої продукції до відпрацьованого часу:

Пп = М/Т, (1.1)

де Пп - продуктивність праці;

М – маса виробленої продукції;

Т – час, затрачуваний на виробництво продукції;

Виробіток, як відношення обсягу виробленої продукції до середньо облікової чисельності працівників або робітників за рік, квартал, місяць:

В = Q/Чсо , (1.2)

де В - виробіток;

Q – обсяг виробленої продукції;

Чсо – середньо облікова чисельність працівників або робітників;

Трудомісткість, що характеризує затрати часу на одиницю продукції:

Тм = Т/М, (1.3)

де Тм – трудомісткість продукції.

Для визначення чисельності працівників за звітний період розраховують середньоспискову чисельність, яка використовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати, коефіцієнтів обороту, плинності кадрів та інших показників.

Середньоспискова чисельність працівників за звітний місяць визначається шляхом додавання чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1-го по 31- ше число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні та діленням одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Середньоспискова чисельність працівників за рік визначається додаванням середньоспискової чисельності працівників за всі місяці звітного року і діленням одержаної суми на 12.

Структура кадрів підприємства характеризується співвідношенням різних категорій працівників у їх загальній чисельності. Для аналізу структури кадрів визначається і порівнюється питома вага кожної категорії працівників у загальній середньосписковій чисельності персоналу підприємства. Структура кадрів визначається і аналізується по кожному підрозділу. Вона може розглядатися і за такими ознаками, як вік, стать, рівень освіти, стаж роботи, кваліфікація, рівень виконання норм виробітку, тощо.

Для здійснення аналізу впливу технічного рівня на професійно- кваліфікаційну структуру персоналу використовують наступні показники:

- Механізація виробничих процесів визначається коефіцієнтом механізації:

Км ех = Чмех / Ч заг , (1.4)

де Чмех – число робітників зайнятих механізованою працею, чол. ;

Ч заг - загальна чисельність, чол..

- Коефіцієнт автоматизації визначається за формулою:

Кавт = Чавт / Ч заг , (1.5)

де Чавт – число робітників зайнятих автоматизованою працею, чол.

Наступним етапом аналізу персоналу є аналіз професійно-кваліфікаційного складу працівників. Узагальнюючим показником рівня кваліфікації робітників є середній тарифний розряд. Він розраховується за формулою середньої арифметичної з тарифних розрядів, зважених за числом робітників, що мають відповідні розряди. Для вивчення забезпеченості

підприємства робітниками відповідної кваліфікації,


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21