Ефективна вербальна комунікація в менеджменті

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

1. Комунікативна природа управління……………………….……….5

2. Форми комунікацій в організаціях.………………………………….8

3. Вербальні комунікативні операції менеджера…………………. 12

4. Культура говоріння та слухання в організації…….……………..17

5. Комунікативна поведінка менеджера………………………….….22

6.Шляхи досягнення ефективної вербальної комунікації на підприємстві……………………………………………………………….25

Висновок…………………………………………………………………...28

Список використаних джерел……………………………….………….30

Вступ

Управління в організації здійснюється через людей. Одним з важливих інструментів управління в руках менеджера є інформація, яка знаходиться в його розпорядженні. Використовуючи і передаючи цю інформацію, а також дістаючи зворотні сигнали, він організовує, керує і мотивує підлеглих. Багато залежить від його здатності передавати інформацію таким чином, щоб досягалось най адекватніше сприйняття даної інформації теми, кому вона призначена. Багато менеджерів розуміють важливість цієї проблеми і приділяють цьому більшу увагу.

В процесі безпосередньо організаційної роботи, здійснюється багато особистих контактів, де двохсторонній зв’язок між керівником та іншими працівниками, протікає в різних формах: прийом відвідувачів, ділові переговори, обхід цехів і робочих приміщень, апарату управління, телефонні розмови, відрядження.

Процедури, які зв’язані зі збором, передачею, обробкою інформації, нараховують багато різновидів і складають значну частку в бюджеті робочого часу керівників. Лише робота з усною інформацією займає в структурі робочого часу керівників до 30 % і більше. Наприклад, в роботі начальників служб постачання, збуту, транспорту, головних диспетчерів і деяких інших частка затрат часу на роботу з усною інформацією складає 50-60 % робочого часу, в тому числі телефонні переговори – більше половини часу, який витрачений на обробку усної інформації. Обмін інформацією чи спілкування є багатоплановим[2,с. 52].

Мовне спілкування(комунікація) – це свого роду гра. В ній присутній елемент змагання, прагнення до виграшу, випробувальні тести та експерименти відповідно до визначених правил. В цій грі коммуніканти постійно ставлять один перед одним задачі розуміння, інтерпретації. Використання в акті мовної взаємодії двозначностей, метафор, гіпербол, каламбурів робить вербальну комунікацію захопливішою. Від того, наскільки коммуніканти готові до мовної взаємодії, в багато чому залежить успіх комунікації. В такій грі корисно використовувати лінгвістичні методи, такі як асоціативний експеримент, метод класифікації(сортування), метод семантичного диференціала, методика особистих конструкторів. Всі вони направлені на семантичний аналіз речі, розпізнавання сенсу та значення слів.

Вербальна комунікація – основний елемент успіху керівника, а отже і запорука іміджу цілої організації. Вплив слова на людину - надзвичайно великий. Слова можуть впливати на почуття і емоції людини, як своїм звучанням, так і сенсом та значенням. Найбільше слово впливає на інтелект, розум, свідомість. Ефект взаємодії обумовлений тим, що відбувається взаємодія значення сприймаючого слова з минулим досвідом людини, закріпленим в її пам’яті.

Отже, можна сказати, що сила слова має величезний вплив на результати діяльності керівника підприємства та успіх організації в цілому, а вміння досягати взаєморозуміння під час спілкування виступає головним предметом праці в сфері управління.

1.Комунікативна природа управління.

Ми живемо в світі комунікацій. 70% свого часу людина витрачає на комунікацію. Без ефективного ведення комунікації зупинилося б багато виробничих процесів[9, с.7].

Комунікація – це один із виявів соціальної взаємодії людей. Сучасна наука визначає комунікацію як обмін інформацією ( від лат. communico – “спілкуюся з кимось”). Вона виступає неодмінною складовою безпосереднього керівництва людьми. Поза комунікацією, без співпраці й діалогу, взаємодії та взаємного сприйняття людей управлінська діяльність керівника неможлива.

Спілкуючись, людина висловлює свої думки, почуття, волевиявлення і/або сприймає їх від іншої людини (людей). В актах спілкування також виявляється характер взаємин між комунікантами (спілкувальниками), їхнє ставлення один до одного. В одних ситуаціях спілкування переважає орієнтованість на зміст (наприклад, наукова доповідь, навчальна лекція), в інших – на взаємини (наприклад, з‘ясування стосунків). Якщо співвідношення “зміст – взаємини” зміщене, то спілкування має низьку ефективність.

Керівник здійснює комунікацію, коли розмовляє по телефону, проводить оперативну нараду, співбесіду чи бере участь у ділових переговорах. В кожній ситуації успіх визначається якістю спілкування, умінням керівника слухати й передавати інформацію, здатністю зрозуміти співрозмовника. Йдеться про широкий діапазон комунікативних знань, умінь та навичок, необхідних керівнику для управлінської діяльності.

Змістом управлінського спілкування є обмін інформацією, організація керівником взаємодії та взаєморозуміння, які неможливі без взаємного сприйняття. Спілкування в управлінні – важливий інструмент розв’язання основних управлінських функцій. Комунікація, будучи такою функцією управління, є інтегруючою складовою, що об’єднує ролі управління й ролі спілкування.

Управлінська діяльність керівника з погляду соціальної психології полягає у розв’язанні управлінських завдань засобами спілкування, у передаванні знань і досвіду учасникам взаємодії й способі організування системи стосунків на рівнях “керівник-підлеглий”, “керівник-група”[8, с.387].

Комунікативна природа соціального управління актуалізує психологічні та соціальні засади управлінської діяльності керівника, зосереджує увагу на співвідношенні внутрішнього і зовнішнього, індивідуального і групового. Комунікація при цьому є діяльністю соціальною і діалогічною, до якої залучені всі учасники управлінського процесу. Комунікативна природа управління виявляється в таких аспектах:

комунікація як функція управління наділена інтегруючою здатністю, що забезпечує реалізацію інших функцій;

керівник і підлеглий у процесі обміну інформацією, взаємодії та взаємного сприйняття є активними учасниками спільної діяльності;

управлінська діяльність здійснюється в конкретному соціально-психологічному просторі, охоплюючи відносини всередині організації та її зовнішні зв’язки;

у процесі управління реалізується комунікативний потенціал учасників спільної діяльності.

Усе це свідчить, що без спілкування керівника із співробітниками, без взаємного обміну ідеями, думками та інформацією не може бути справжньої взаємодії, а отже й управління.

У комунікативному аспекті управлінська діяльність керівника

як соціальний різновид управління спрямована на забезпечення впорядкованості та узгодженості в діях учасників управлінського процесу. Вона покликана гарантувати їм повагу й розкриття особистісних здібностей[8, с. 388-389].

Аналіз комунікативної природи соціального управління дає