Горизонтальні комунікації відбуваються між колегами та співробітниками на одному рівні. Наприклад, операційний менеджер може повідомити менеджера з маркетингу, що рівень запасів вичерпується, і заплановані дати поставок потрібно змінити.

Комунікації у горизонтальному напрямі сприяють координації між незалежними ланками. Наприклад, менеджер компанії Motorola якось вивчав стратегію японських фірм виробників напівпровідників у Європі. Він відшукав великий обсяг потрібної для роботи інформації, а також виявив деяку інформацію, яка могла знадобитися іншому департаменту, тому він передав її колезі з того департаменту, який і використав цю інформацію для поліпшення своєї роботи. Горизонтальні комунікації застосовують для спільного вирішення проблем. Нарешті, вони відіграють головну роль у робочих командах, де є працівники різних відділів.

Щораз популярніші форми комунікацій в організаціях ґрунтуються на електронних комунікаційних технологіях. Інформаційна технологія (ІТ) стосується ресурсів, які використовує організація для менеджменту інформації, що потрібна для досягнення її цілей. ІТ може використовувати комп’ютери, комп’ютерні мережі, телефони. Крім того, ІТ передбачає використання програмних засобів. Які полегшують ефективне застосування системних ресурсів під час опрацювання інформації менеджерами. Як типові інформаційні системи в організаціях, так і персональні інформаційні технології змінили стиль комунікацій між менеджерами.

3.Вербальні комунікативні операції менеджера.

Найяскравіше менеджер виявляє себе під час взаємодії з іншими людьми. Від його культури говоріння, слухання, мови, від уміння встановлювати контакти, обмінюватися інформацією безпосередньо залежать результати його професійної діяльності. Ще відомий німецький філософ К. Ясперс наголошував, що “нинішнє буття людини можливе лише у тісному зв’язку з іншими людьми”.

Оскільки менеджмент є мистецтвом ставити цілі і, використовуючи працю, інтелект, знання інших людей, досягати їх, комунікація є важливою складовою менеджменту. Навіть є думка про те, що менеджмент як функція керування людьми і галузь людського життя виник саме з розуміння ролі та значення комунікації. Джон Адаїр називає комунікацію сестрою лідерства. Він розглядаю її як пероцес, у якому люди передають одне одному смисл та поняття, використовуючи загальноприйнятий набір символів. Оскільки інформація необхідна в усіх видах управлінської діяльності, то, розглядаючи комунікацію як обмін інформацією, її називають зв’язуючим процессом управління. Із комунікаційним процесом тісно пов’язане прийняття будь-якого рішення: отримання інформації для його підготовки і доведення інформації до відома виконавців. Тому фахівці, які створюють та впроваджують нову техніку, вважають, що успіх лише на 20% забезпечує ідея, а 80% залежить саме від комунікацій: адже треба довести доцільність нової ідеї, переконати, що вона є новою та ефективною, отримати дозвіл на апробацію, знайти охочих узяти участь у її впровадженні[6, с. 8-9].

Комунікативна праця менеджера розглядається як сукупність дій, які спрямовані на досягнення певної комунікативної цілі. Сам процес встановлення взаємин з метою обміну інформацією, думками тощо іноді називають комунікативною поведінкою менеджера, а окремий її елемент обміну інформацією, контакт – комунікативним актом. У внутрішньому середовищі організації на зміст комунікацій менеджера впливає те, що в основі спільної діяльності людей знаходиться функціональний розподіл управлінської праці та особливості ролей, які він відіграє у той чи інший момент. У зовнішньому середовищі менеджер представляє організацію, взаємодіючи з партнерами, клієнтами, державними органами та громадськими організаціями. Тут комунікації спрямовуються на отримання необхідної інформації, формування іміджу організації, вирішення конкретних питань[7, с.86].

Джон Адаїр вважає, що існують дві комунікаційні системи. Перша притаманна невеликим організаціям, де відбувається безпосередня комунікація менеджерів з людьми, формуються міжособистісні взаємини. Тут менеджер передає інформацію безпосередньому виконавцю, водночас може вислухати його думку. Перевага цієї системи полягає в можливості уникнення втрат інформації, помилок при її передачі, а недоліком є великі витрати часу менеджера для того, щоб передати інформацію кожній конкретній людині. Друга притаманна великим організаціям. Тут менеджери вищого рівня передають інформацію менеджерам середнього рівня, ті передають її менеджерам нижчого рівня, а ті, в свою чергу, - виконавцям. Так само складно доводяться думки підлеглих до відома керівників. Перевагою такої системи є виграш у часі, коли інформація доводиться від керівників до виконавців, а недоліком – втрата інформації, її перекручування під час передачі зверху – вниз та знизу – вверх. Але будь-яка система комунікацій має забезпечувати необхідною інформацією виробничий процес та створювати умови для успішної спільної діяльності людей, що в ньому задіяні[1, с.148].

Найбільше часу на комунікації витрачають менеджери вищого рівня. Менеджери середнього рівня завдяки комунікаціям визначають проблеми, дають рекомендації, розробляють пропозиції, обробляють інформацію та передають її як наверх, так і вниз. Менеджери нижчого рівня витрачають половину свого робочого часу на комунікації з безпосередніми виконавцями та значно менше на комунікацію з вищим керівництвом.

У ХХІ ст. все важливішою характеристикою управління стає ділове спілкування. “Новий світ, у якому ми живемо, вимагає більш активного спілкування між виконавцями всіх ділових операцій. Те, що ми в останні десять років визначали як “гнучкі вміння” – спілкування, здатність працювати з іншими людьми, розвиток відносин – стало життєво необхідним для досягнення успіху в майбутньому. Ділове спілкування – це процес, у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, взаємодія та пізнання одне одного. Він спрямований на досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію конкретної мети.

Менеджер оперує особливим ресурсом – людьми. А людина – це дійсно унікальний ресурс, спілкування з яким вимагає від менеджера особистих якостей. І коли люди спілкуються, цінуючи особистість одне одного, то можна говорити культуру ділового спілкування. При чому