Підприємство (фірма) не може повністю ліквідувати ризик своєї діяль-ності, але здатне управляти ним за допомогою ефективної системи планування.

Планування виробництва, як особливий вид управлінської діяльності, забезпечує цілеспрямованість і погодженість роботи всіх учасників виробничого процесу.

За нових умов господарювання й переходу до ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації „зверху" всіє його діяльності і надання підприємству широких прав щодо визначення та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці, а й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності нести відповідальність за кінцеві результати господарювання. Усе це має відображатися в планах діяльності підприємства. Відкрита система підприємства, як його нова якість за ринкових умов і пряма залежність від взаємодії попиту та пропонування, зумовлюють необхідність створення системи планування та управління підприємством, здатної швидко і ефективно реагувати на ринкові потреби.

2.Види планування та їх взаємозв'язок

У теорії і практиці склалися різні види планування. У зарубіжній практиці за класифікацією Р.Л. Акоффа в залежності від часу дії розрізняють такі види планування:

реактивне (минуле);

інактивне (теперішнє);

преактивне (майбутнє);

інтерактивне (взаємодія посередніх).

В американському менеджменті виділяють два види планування:

стратегічне;

планування реалізації стратегії.

У країнах з розвинутою економікою застосовується таке планування: ринкове(маркетингове) та ділове (планування бізнесу).

У вітчизняній практиці склалася певна система планування, кожен різновид якої має свої особливості щодо змісту, конкретної технології складання розрахункових планово-економічних показників.

Так, з погляду обов'язковості планових завдань розрізняють директивне та індикативне планування.

Директивне планування є процес прийняття рішень, які мають характер обов'язків для об'єктів планування, як правило, директивні плани мають адресний характер і надмірну деталізацію.

Індикативне планування не носить обов'язковий для виконання характер. Основний зміст цього виду планування складає розробка і наукове обґрунтування цілей, орієнтирів, пріоритетів, пропозицій соціально-економічного розвитку країни на заданий перспективний період. Це найпоширеніша у всьому світі форма державного планування макроекономічного розвитку. Завдання індикативного планування полягає в тому, щоб не тільки дати комплексну оцінку показників, що характеризують динаміку, структуру грошового обігу, ринків цінних паперів, зайнятість та якість життя населення та інших, а й забезпечити взаємо узгодженість і збалансованість усіх показників розвитку економіки.

В умовах ринкової економіки індуктивне та директивне планування мають доповнювати одне одну.

Таблиця 1.

Види планування за ознаками

Кваліфікаційні ознаки планування | Види планування

1 | 2

1. За масштабом планування* | загальне планування, що охоплює всю сферу діяльності фірми (підприємства); * приватне планування, що охоплює визначені сфери діяльності по галузях, планування проектів (завдань)

2. Залежно від три-валості періоду і реалізації поставле-них завдань* | стратегічне (пошук нових можливостей); * тактичне (створення визначених передумов); * оперативне (реалізація можливостей)

3. За сферами планування* | цільове планування (визначення цілей); * планування засобів (матеріальні ресурси, трудові ресурси, фінанси); * програмне планування (планування програм виробництва і збуту); * планування дій (спеціальні продажі, багаторівневий маркетинг)

4. За сферами функціонування* | планування виробництва; * планування збуту; * планування персоналу

5. Розширене загальне планування* | короткострокове планування (річне, піврічне, квартальне, місячне, тижневе); * середньострокове планування (на термін від 2 до 5 років); * довгострокове планування (на термін від 10 і більше років)

1 | 2*

з погляду структури керування* | загальне планування підприємства; * планування місця будівництва підприємства; * планування сфер діяльності; * планування роботи підрозділів фірми (підприємства)*

по можливості зміни планів* | тверде планування; * гнучке планування

6. За черговістю у часі* | упорядковане планування, за якого після завершення одного плану розробляється інший; * перехідне планування , коли після закінчення певного запланованого строку план продовжується на наступний період; * почергове (евентуальне) планування, коли план розробляється за необхідності (у разі реконструкції чи санації підприємства (фірми))

3.Стратегічне планування. Бізнес-план

Весь процес планування на підприємстві поділяється на дві стадії: розробка стратегії фірми підприємства (перспективне, стратегічне планування) і визначення тактики (тактичне, оперативне планування).

Ринок, роблячи вплив на діяльність фірми, вимагає не просто планування, а стратегічного планування, що передбачає вироблення і здійснення стратегії стосовно ринку, конкурентів, покупців.

Теорія стратегічного планування одержала розвиток у 60-і роки. Це стало початком нового етапу розвитку теорії управління і планування.

Термін "стратегія" мас військове походження. За поглядами військових, стратегія - це частина військового мистецтва, що визначає загальний характер збройної боротьби з метою досягнення перемоги. Великим стратегом стародавності був Олександр Македонський.

Стратегія - це набір правил, якими керується організація при прийнятті управлінських рішень. Разом з тим, стратегія розглядається як загальний комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії і досягнення цілей організації.

Стратегія - це оптимальний набір правил і прийомів, дій, рішень, що дозволяють реалізувати місію, досягти глобальних і локальних цілей підприємства (фірми).

Стратегічне планування є добір цілей та рішень, які використовуються керівництвом і сприяють розробці специфічних стратегій для досягнення цілей підприємства.

Створення проекту стратегічного плану дає змогу спрогнозувати яким буде підприємство (фірма) через визначений термін, у чому полягає основна можливість між його майбутнім і теперішнім станом, в якому напрямі необхідно рухатися.

Застосовуючи стратегічне планування, менеджмент підприємства дає відповідь на такі питання:

це знаходиться організація (дати опис зовнішнього середовища, зокрема характеристику конкурентів, загроз і можливостей, внутрішніх сильних і слабких сторін);

за яким курсом повинна йти організація (виявити головні сфери і мету діяльності, конкретизовані як кількісно визначені перспективні цільові завдання);

яким чином організація може досягти перспективних цілей і задач (визначити найважливіші пріоритети розподілу відповідних ресурсів і комплекс інших заходів щодо забезпечення бажаних тенденцій розвитку).

В умовах ринку зростає ступінь нестабільності діяльності підпри-ємства, конкурентоспроможності між