Процес формування і реалізації стратегії є складовою функції планування. Стратегія має важливе значення для бізнесу насамперед тому, що розглядається як процес розроблення плану постійного і планомірного пошуку та використання нових шляхів і методів удосконалення підприємницької діяльності в умовах ринку.

Для організації підприємницької діяльності особливе значення має вибір і формування стратегії, як крок (шлях), який включає в себе план з кожного боку бізнесу, націленого на зростання обсягу продажу і максимізацію прибутку.

Отже, вибір стратегії та її формування на підприємстві (фірмі) - це впорядкована сукупність етапів і дій, пов'язаних із ситуаційним аналізом таких ринкових чинників (конкуренція, пропонування, попит), які через свою постійну й високу мінливість можуть безпосередньо вплинути на успіх або крах підприємства.

Після оцінки небезпек і можливостей фірма за допомогою методів стратегічного аналізу формулює різні варіанти стратегії, виявляє відносне положення кожного альтернативного напряму діяльності. Потім вибирається краща стратегія залежно від місії і мети фірми, перспектив розвитку, внутрішньої культури, факторів середовища, прийнятого рівня ризику і розробляє остаточний варіант стратегічного плану діяльності фірми.

Кожна ланка управління підприємством розробляє певну стратегію:

стратегію іміджу підприємства - спостережна рада;

загальні стратегії - правління підприємства;

ресурсні і функціональні стратегії-функціональні підрозділи;

продуктово-товарні стратегії - виробничі підрозділи.

Методи вибору генеральної стратегії та застосовувані за рубежем можна розділити на дві групи: перша-за моно профільної діяльності або за вузької номенклатури продуктів та послуг, що пропонуються підприємством (методи одно продуктового аналізу); друга — за диверсифікованого вироб-ництва (методи "портфельного аналізу").

Базова стратегія, як генеральний напрям, є стрижнем стратегічного плану підприємства. Згідно з циклом розвитку підприємства можна вибрати одну з таких базових стратегій:

зростання, що відображає намір підприємства збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень тощо;

стабілізації у разі діяльності підприємства за відчутної нестабіль-ності обсягів продажу та прибутку;

вживання - суто оборонну стратегію, що застосовується за глибокої кризи підприємства.

У рамках відповідної базової стратегії існують напрями дій, які називають стратегічними альтернативами (рис. 31).

Конкретизація базової та альтернативних стратегій здійснюється на підставі розроблених функціональних і ресурсних стратегій (субстратегій). До функціональних стратегій (субстратегій) відносять:

виробничу стратегію;

маркетингову стратегію;

До стратегій ресурсного забезпечення включають:

стратегію кадрів і соціального розвитку;

стратегію технічного розвитку (інноваційну);

стратегію матеріально-технічного забезпечення;

«фінансову стратегію (підвищення ефективності виробництва);

організаційну стратегію.

Детально розглянемо деякі стратегії

1 .Маркетингова стратегія, мета якої - обґрунтування перспективної пропозиції керівництва фірми стосовно обсягів продажу вирішальної номенклатури виробів на цільових ринках. Вибір цієї стратегії, у свою чергу, припускає відповідь на питання про пріоритетну мотивацію або на максимізацію прибутку, або на збільшення частки присутності на ринку.

2.Стратегія виробництва, що визначає головні пріоритети асорти-ментної політики фірми; завдання на забезпечення належної структури виробничих потужностей і рівня їхнього використання; співвідношення

спеціалізації і диверсифікованості; вимоги до якості й обсягів виробництва продукції, до постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих.

3.Науково-технічна (інноваційна) стратегія, що констатує напрями і завдання виконання НДКР зі створення нових товарів і технологій їх виробництва. У її рамках визначаються пріоритети розробки проривних і модернізуючи технологій.

4.Інвестиційна стратегія, що задає пріоритети перспективної політики формування і використання інвестиційних ресурсів фірми, включаючи розподіл коштів в основний і оборотний капітал, у статутні капітали створюваних підприємств, на придбання цінних паперів.

5.Стратегія організаційно-економічного розвитку, пов'язана з визна-ченням майбутнього статусу й організаційної структури підприємства; завдань удосконалення господарського механізму (методів планування, ціно-утворення, зниження витрат); політики у відносинах структури акціонерного капіталу, інтеграції чи дезінтеграції компанії, внутрішньо фірмового розподілу управлінських функції.

Фінансова стратегія (підвищення ефективності виробництва) виходить з цілей отримання прибутку чи доходу від продажу і може бути реалізована збільшенням доходів чи зменшенням витрат.

Стратегія соціального розвитку, сполучена з виробом пріоритетних напрямів підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, поступовим вивільненням персоналу з тих чи інших напрямів бізнесу; виявленням можливостей підвищення доходів працівників, зміцненням соціальної інфраструктури підприємства, поліпшенням охорони й умов праці.

Таким чином, кожна субстратегія, як правило, містить:

1.Цілі, умови та основні напрями діяльності в тій чи іншій сфері, кінцевий результат, що його забезпечує втілення в життя ресурсних стратегій;

2. Порядок і послідовність (у просторі і часі) вирішення якісних та кількісних завдань довгострокових планів; низка заходів, адекватних призначенню субстратегії, що забезпечить досягнення встановленої мети.

Процес планування реалізацій стратегії

Стратегічне планування має сенс тільки тоді, коли воно реалізується під час керування організацією, коли організація погоджує свої дії зі своїми планами і виділяє необхідні для їхньої реалізації ресурси. Іншими словами, організацією повинна бути розроблена чітка програма дій і налагоджений процес реалізації стратегічного плану.

Що таке програма дій?

Це програма, що містить у собі ціль, терміни і порядок здійснення заходів, керівництво з їхнього здійснення, загальну проблему в засобах, персоналі і ресурсах, додаткову потребу в ресурсах і устаткуванні, очікуваний прибуток від реалізації програми, фінансові результати. В основу розрахунків кладуться цілі стратегії і здійснюється їхня корекція відповідно до виявлених в ході перспективного планування факторів, здатних зробити позитивний чи негативний вплив.

Схематичне планування реалізації стратегії.

Тут випливає, що реалізація стратегії здійснюється за двома напрямами:

з використанням адміністративних важелів на підставі тактики, політики, процедур та правил;

«за допомогою економічних важелів шляхом формування бюджету, застосування системи показників та управління за цілями.

Зупинимося на складових елементах адміністративного напряму.

Тактика - це конкретні оперативні короткострокові дії, тобто це інструмент негайного сприяння впровадженню в життя перспективних намірів.

Політика - це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень.

Процедури пропонують дії, котрі повинні застосовуватись