Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця. Він може працювати на будь-якій посаді на платній основі в приватних, державних або громадських організаціях, якщо тільки цю роботу і посаду законом не заборонено суміщати із підприємництвом[34]. Крім того, майно індивідуальних підприємців може передаватися у спадок. Право займатися підприємницькою діяльністю не переходить у спадок, тому ставши власником підприємства чи іншого майна і правонаступником всіх кредиторських заборгованостей спадкоємець для продовження підприємництва зобов’язаний зареєструватися як індивідуальний підприємець. Приватний підприємець може здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить чинному законодавству. Свобода вибору видів діяльності обмежена двома факторами:

1. Наявність видів діяльності, які становлять державну монополію. Державна монополія на виконання окремих видів підприємницької діяльності – можливість, допустимість цих видів діяльності становить державну монополію тільки для державних підприємств.

2. Наявність видів діяльності для виконання яких необхідно отримати спеціальний дозвіл компетентного органу. Це види діяльності, які несуть загрозу для людей, навколишнього середовища, суспільства. Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності передбачає також перелік осіб, яким законодавством заборонено займатися підприємницькою діяльністю: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарського суду, державного нотаріату та органам державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. А також керівникам, заступникам керівників державних підприємств, установ, організацій їх структурних підрозділів, посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування.[17] Крім того не можуть бути суб’єктами підприємницької діяльності особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини та особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю.

Особа, на яку не накладено жодних обмежень щодо здійснення підприємницької діяльності та яка має намір стати підприємцем повинна здійснити державну реєстрацію в таких етапах:

Перший етап – це безпосереднє рішення про початок підприємницької діяльності. Цей етап включає в себе вибір виду діяльності та підготовку бізнес-плану, останній не є обов’язковим.

Наступний крок полягає у підготовчій діяльності, тобто підприємець може отримати за місцем проживання в органі реєстрації довідкову інформацію про особливості реєстрації фізичних осіб, необхідні для цього документи, про час роботи державного реєстратора та інших учасників реєстраційного процесу, розрахункові рахунки банків, на які вносяться збори за оформлення реєстрації. Одночасно можна отримати бланк реєстраційної картки. В установі банку, де планується відкриття рахунків потрібно взяти бланк заяви і банківської картки. Безпосередньо державна реєстрація є основним етапом. Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи:

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, якщо вони не передбачені законодавством. Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред’являється паспорт. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення реєстрації фізичної особи-підприємця без розгляду, зобов’язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця, які передбачені законом. За відсутності підстав у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця є датою державної реєстрації.

Підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця є:

Відмова у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця з інших підстав не допускається. За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації державний реєстратор зобов’язаний не пізніше двох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати заявнику повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації, із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для такої реєстрації, відповідно до опису. У разі відмови в державній реєстрації реєстраційний збір не повертається. Відмова у проведенні державної реєстрації може бути оскаржена в суді.

Державна реєстрація оформляється свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця повинно бути оформлено державним реєстратором і видано замовнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації зобов’язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціально страхування повідомлення про проведення державної реєстрації із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця для взяття його на облік. Протягом десяти днів