необхідно стати на облік платника податку і отримати довідку, яка підтверджує взяття підприємця на податковий облік. Для цього подається заява ОПП №5, копія паспорта та ідентифікаційного коду. Суб’єкти підприємництва в момент реєстрації платником податку стає перед вибором системи оподаткування і виходить з таких параметрів: величина виручки, яка планується; кількість найманих робітників, оцінка попиту з урахуванням того , що ціна запропонованих товарів не містить податку на дану вартість. Можливі два варіанти – загальна та спрощена система оподаткування. Спрощена система оподаткування застосовується для фізичних осіб – суб’єктів підприємництва, у яких обсяг виручки для реалізації становить 500 тис.грн. Ставка єдиного податку зменшує податковий тиск на підприємців без досвіду ведення підприємницької діяльності [39].
У разі необхідності включення до Реєстру платників податку на додану вартість новостворені суб’єкт підприємницької діяльності подає до органу державної податкової служби за своїм місцем проживання такі документи:
заяву встановленої форми;
копію свідоцтва про державну реєстрацію;
копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
квитанцію про сплату збору за реєстрацію платника ПДВ;
Податкова служба в свою чергу зобов’язана видати свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Наступним станом є реєстрація у фондах, яка здійснюється на підставі повідомлення проводиться протягом 10 днів з дня реєстрації та оформляється довідкою про реєстрацію та страховим свідоцтвом. У разі відкриття рахунку в банку необхідно нотаріально засвідчити підпис підприємця на заповненій банківській картці. Картка підписується безпосередньо в нотаріальній конторі в присутності нотаріуса. Необхідно мати при собі паспорт та свідоцтво про державну реєстрацію. За здійснення нотаріальних сплачується державне мито та вартість послуг.
У разі необхідності отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів подають такі документи:
1. Заява;
2. Два зразки печаток і штампів у двох примірниках;
3. Носій свідоцтва про державну реєстрацію;
4. Документ, що засвідчує внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів. Орган внутрішніх справ зобов’язаний протягом 5 робочих днів від дня отримання документів видати дозвіл на виготовлення печатки і штампів. У разі необхідності відкриття рахунку в банку, громадянин-підприємець зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунку подати особисто чи надіслати поштою, з повідомленням про вручення на адресу органу державної податкової служби в якому він взятий на облік, повідомлення про відкриття поточних рахунків в установах банків. Якщо вид діяльності яким планує зайнятися підприємець передбачає отримання спеціального дозволу, патенту чи ліцензії то необхідною умовою здійснення підприємництва є отримання таких дозволів. Останнім етапом є безпосередній початок підприємницької діяльності.
Якщо фізична особа не здійснила державної реєстрації як суб'єкта підприємництва, незважаючи на фактичне зайняття підприємницькою діяльністю, така особа не набуває статусу суб'єкта господарювання (підприємця).
Наприклад, фізична особа С. є співзасновником і директором ТОВ «Ф» на момент укладення договору поруки, укладеного в забезпечення кредитного договору, укладеного між банком-кредитором і ТОВ «Ф»-позичальником. Державна реєстрація гр. С. як суб'єкта підприємницької діяльності через кілька днів після укладення договору поруки не може розглядатися як підтвердження підприємницької діяльності гр. С, який звернувся з позовом до господарського суду з позовом щодо визнання недійсним договору поруки, оскільки визнання спірного договору опосередкованою участю у здійсненні прав учасника господарського товариства і виконавчого органу юридичної особи не може бути кваліфіковано підприємницькою діяльністю.
У зв'язку з цим в літературі небезпідставно звертається увага на те, що Закон пов'язує виникнення статусу підприємця не з фактичним заняттям підприємництвом, а з державною реєстрацією як суб'єкта підприємництва.
У цьому контексті судова практика виходила з правила, згідно з яким у разі встановлення господарським судом, що підприємець належить до числа громадян, які не мають права займатися підприємницькою діяльністю, або позбавлені права нею займатися, або займаються нею без правових підстав, суд визнає договір, укладений такою особою, недійсним повністю чи у певній частині (п. 6 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян» від 23 жовтня 2000 р.
Водночас, у прямо визначених законом випадках можуть передбачатися винятки із зазначеного правила, спрямовані на захист інтересів кредиторів-контрагентів «фактичних підприємців» від недобросовісних дій останніх. Зокрема, йдеться про намагання боржників «фактичних підприємців» уникнути від виконання прийнятих на себе зобов'язань шляхом апелювання на дефектність підстави таких вимог у зв'язку з відсутністю в боржника статусу підприємця.
З цією метою ч. З ст. 50 ЦК України містить правило, якщо фізична особа не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, а договори як підприємець уклала, то вона не вправі за цими підставами оспорювати ці договори.
Такі договори, хоч і не відповідають законодавству, однак мають виконуватись, поки суд не визнає їх недійсними за іншими правовими підставами.
У цьому випадку «фактичний підприємець» позбавляється права оспорювати договори, укладені ним до моменту державної реєстрації особи як підприємця, але в процесі здійснення підприємництва, на підставі відсутності в цієї сторони статусу підприємця. Зокрема, такі договори не можуть бути визнані недійсними в судовому порядку за цією правовою підставою.
Однак за цією підставою такі договори можуть бути оспорені контрагентом фактичного підприємцям чи заінтересованою особою .
В усіх інших випадках договори, вчинені з порушенням порядку здійснення підприємницької діяльності, повинні визнаватися недійсними, як такі, що суперечать актам цивільного законодавства.
Що стосується оподаткування фізичних осіб підприємців, то фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю не більше 10 осіб , включаючи членів сім'ї, а також за умови, що обсяг виручки, отриманої від підприємницької діяльності, не перевищує за рік 500 тис. грн. мають право перейти на спрощену систему оподаткування обліку